«Любить – это значит смотреть не друг на друга, а смотреть вместе в одном направлении»
А. Сент-Екзюпери
Творчість французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері – незвичайне явище в історії світової літератури ХХ століття, коли довелося жити і творити цьому неповторному творцеві. Закоханий у свою дитячу мрію про політ, пройшовши чимало важливих кроків на шляху до її здійснення , навчання у коледжі, в Академії мистецтв, праця в ремонтних майстернях, він нарешті отримує права військового льотчика. Однак не все було так безхмарно на його життєвій дорозі. Гіркий біль втрат найдорожчих для нього людей – батька, не пройшов мимо повз нього ще в лагідному дитинстві. Та поряд з такою доброю феєю, якою була його матуся, світ не потьмарився, зберіг свою доброту, чарівність, тому що ця надзвичайна жінка не тільки не затаїла глибоко свого горя, а навпаки з подвійною силою оберігала їх від хвилювань, які б могли скривдити їх, зробити їх серденько нечутливим. Бо саме прагнення виховати їх хорошими людьми було важливою настановою її життя, клопотів. В цій подвижницькій діяльності їй допомагали ї література, ї музика, і живопис. Ті твори, які написав письменник, чи не найкраща оцінка зробленого цією мужньою матір’ю для свої дітей, для їх блага.
Мабуть, найголовнішою думкою, якою пройняті всі твори цього майстра, - це думка про те, що як важливо любити один одного, ставати гуманнішими в ставленні один до одного, щоб наш маленький і в той же час планетарно великий світ не перестав існувати, а навсупроти відкривав для планетян нові перспективи їхнього розвитку. Твір Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц», з яким ми вперше знайомимося вже в дитинстві, чи не найкраще, але в той же час не поодиноке підтвердження висловленій думці. Вже сам жанр «казки», до якого звертається митець в цьому творінні, підкреслює особливість, незвичайність, можливо трішки нереальність, але лише для того, щоб на простих, на перший погляд, прикладах, проникнути разом з автором у світ речей дуже важливих, без яких несила жити і творити людині за законами добра та краси, гармонійної довершеності. Однак цей жанр має ще одне надзвичайно важливе значення – доторкання до творчості народу, себто до тих ідей, понять, над якими не владний час, до тих розумінь, які переростають вершини різних часів. Саме така особливість жанрового вибору митцем створює необхідність більш пильнішого його прочитання, розуміння.
Цікавим, на наш погляд, є вибір письменником свого оповідача в цьому повіствуванні – це льотчик, який пережив аварію в пустелі, себто якесь життєве розчарування, щоб в такому, позбавленому суєти місці, ще більш глибоко пройнятися тими споконвіку дорогими для людства ідеями, які виводять його із пут духовного зубожіння, відкривають нові шляхи, сповнюють непереможним духом, здатним допомогти йому на новому щаблі долати простір і час, що буде на кожному етапі історичного розвитку надзвичайно важливим, актуальним. Але цей образ має ще одне, але не останнє, дуже цікаве, з нашого погляду, трактування, - поглянути на справи землян з точки зору найвищих моральних розумінь, уявлень, відволікаючись від дріб’язкових, несправжніх проблем, які ведуть людство на манівці його розвитку, себто далеко від переможного шляху у завтрашній день.
У творі існує система багатомірного відображення - оповідач починає свій шлях морального, духовного наповнення, дякуючи новому герою, який з’являється в його житі в пустелі, - Маленькому принцу, але і маленький герой проходить таку еволюцію свого духовного розвою, навчаючись душевної чутливості, вмінню бачити життя у справжньому його розумінні під впливом Лиса, якого він зустрічає після подорожі по планетам на Землі, в своїх переживаннях за долю улюблених героїв зростаємо і ми, читачі, проймаючись їх світлими ідеалами добра і краси.
Під впливом бесід з Лисом Маленький принц «прозріває», тільки тепер він, нарешті, здатний виділити з-поміж величезної кількості квітів-троянд свою єдину, неповторну троянду, троянду свого життя, без якої йому несила прожити і дня: « Вы красивые, но пустые, - продолжал Маленький принц. – ради вас не захочется умереть. Конечно, случайный прохожий, поглядев на мою розу, скажет, что она точно такая же как и вы. Но мне она дороже всех вас. Ведь это ее, а не вас я поливал каждый день. Ее, а не вас накрывал стеклянным колпаком. Ее загораживал ширмой, оберегая от ветра. Для нее убивал гусениц, только двух или трех оставил, чтобы вывелись бабочки. Я слушал, как она жаловалась и как хвастала, я прислушивался к ней, даже когда она умолкала. Она – моя». Ці слова звертає маленький герой до величезної кількості троянд в саду, сумуючи за своєю вже коханою трояндочкою.
Людина, яка по-справжньому кохає, яка змогла знайти в цілому Всесвіті (а саме так ставить автор це питання в своєму творі – так, Маленький принц мандрує по різним планетам) свою «половинку» здатна зрозуміти головні закони життя і не тільки землян, бо знову ж таки дається взнаки специфіка мислення автора в своїй «казці» - мислити планетарно, з перспективою в часі і просторі і т.д. Недаремно Лис ставить перед героєм умову: тільки тоді, коли він знайде свою єдину і справжню любов, він відкриває перед ним «один секрет» - «подарунок», який з точки зору Лиса дуже простий: «… зорко одно лише сердце. Самого главного глазами не увидишь… Люди забыли эту истину, но ты не забывай: ты навсегда в ответе за всех, кого приручил. Ты в ответе за свою розу». Тобто Лис піднімає Маленького принца до загальнолюдського розуміння добра, любов, людської чутливості як щоденного досягнення такого права на любов та щастя, як щоденної відповідальності за те, що ми робимо, як нерозривного зв'язку наших відкриттів вчорашніх із днем завтрішнім, як безперервного нашого розвитку, вдосконалення, зростання.
Справжній мислитель, який увібрав в себе дар писати про людину з любов’ю, відкрив у великі перспективи землян – недаремно свого героя Лиса він поселяє саме на Землі, підкреслюючи цим, що осягнення «простих» секретів Лиса дасть можливість нашій цивілізації довший час перебування у часі та просторі, освоювати нові шляхи, не розлучатися з коханими, щоб не втратити ці головні орієнтири розвитку людини і суспільства, в якому ми живемо і яке буде існувати в прийдешніх поколінь.
Повість «Маленький принц» не тільки «казка», як визначає її автор, але і прохання письменника-людинолюба не відступати від тих принципів, які проголошені його найулюбленішими героями. Разом з ними він закликає нас не зупиняться лише на правильному розумінні цих важливих для людей істин, але й наповнювати їх життєвим змістом, втілювати в реальне життя та не зупинятися на досягнутому.
