Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2606
Творів: 47421
Рецензій: 92245

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Парк Чорнобильського періоду (частина 2)

© Аніслав Збаразький, 04-08-2011

                                                                                 Два страшних гриба піднімуться над              
                                                                                 містами, а всього таких грибів буде сім.
                                                                                                  
                                                                                                             Раньо Неро ( 14 – 15 ст. )
Астролог-пророк Раньо Неро (Raqno Nero, що в перекладі означае "Чорний павук") був францисканським монахом.
     З пророкованих «грибів» над містами поки що було три: Нагасакі, Хіросіма і Чорнобиль.  

                                                                                    2

     Експеримент тривав уже більшу частину зазначеного часу. Через годину мав починатися процес повернення піддослідних назад, у свій вимір. Усі в напруженні чекали слідкуючи за параметрами на моніторах і різних датчиках. Усе йшло добре. Заступнику професора Глуха доводилося в наказовому порядку відправляти персонал по черзі відпочивати. Після інциденту, який стався між професором і Куніциним він прийняв керівництво і відповідальність за проведення експерименту на себе.
     Спочатку, як тільки Глух і Куніцин потрапили в камеру продовжуючи там з’ясовувати стосунки, все було під загрозою зриву, а їхнє життя на грані смерті. Скільки не говорилося про те, що не можна переривати експеримент, один з операторів побачивши, що в камері опромінення опинилися двоє їхніх людей дав машині команду припинити процес. Щастя, що програма не дала змоги зробити це одразу, а запросила підтвердження цієї команди.
     – Ти що робиш, хочеш з них обох зробити добриво на дачу? – закричав заступник керівника лабораторії Сілецький. – Негайно відміни команду!
     Після повного запуску машини і стабілізації всіх режимів Сілецький звернувся до персоналу:
     – Увага всім. У зв’язку з непередбаченими обставинами керівництво лабораторією і персоналом на час проведення експерименту я беру на себе. Проект ми мусимо провести від початку і до кінця – іншого вибору в нас немає. Не знаю про мотиви такого вчинку Глуха, але ми мусимо забезпечити виконання всіх процесів бездоганно, щоб повернути їх живими. І ще одне, я б не хотів, щоб інформація про те, що тут сталося покинула ці стіни раніше ніж завершиться експеримент. Інакше, нам його просто не дадуть закінчити. Надіюся на ваше розуміння.          
     Близько другої години ночі спрацювала сигналізація, яка сповіщала про підвищений радіаційний фон. Обладнання, яке знаходилося на поверхні і включало в себе багато електронних пристроїв під впливом бомбардування високо-енергетичними частинками почало давати збої, а потім взагалі вийшло з ладу.
      Експеримент був зірваний і довести його до завершення не було ніякої можливості у тих умовах, які склалися. Благо, що двоє піддослідних зараз були на тій стадії експерименту, коли їх тут просто не існувало і машина на них не робила ніякого впливу. В такому стані вони могли знаходитись необмежено в часі, тому повернення їх назад і завершення експерименту було вирішено відкласти до з’ясування обставин аварії і полагодження всіх пошкоджень. Тільки б нічого з ними не трапилося там, невідомо достеменно де.
     Люди бігали у різні сторони одягаючи спецодяг і протигази, машини одна за другою виходили з ладу. Тієї ночі весь персонал лабораторії було піднято по тривозі. Тільки на другий день працівники дізнався про аварію на Чорнобильській атомній електростанції, яка знаходилася в двох десятках кілометрів від лабораторії і що над їх дослідним центром якраз пройшла хмара радіоактивних елементів. Усіх людей і обладнання, яке ще не було заражене радіацією до небезпечного рівня евакуювали у інше місце.
     Далі час закрутився з шаленою швидкістю наче дзиґа, якій невпинно надають обертів.
     У перші дні аварії інформація давалася маленькими дозами, щоб  часом вона когось не розсердила, щоб хтось лишнього десь не бовкнув, не посіяв паніку, хоча увесь світ уже кричав, що нас ЧАЕС сталася страшна аварія. Що там говорити як подавалася на початку інформація ученим, дослідникам, лікарям; вона поки дійшла до вищих органів влади перекладаючись з шиї одного на шию іншого пройшло немало часу. Скільки людей можна було б врятувати вчасно попередивши їх про небезпеку, щоб не виходили на вулиці. Цього не сталося, люди пішли зранку на роботу, діти у дитсадки, відпочиваючі – по рибу, на дах позагоряти наче діти радіючи, що так гарно чіпляється засмага. А далі – металевий присмак у роті, нудота, слабкість, ті хто перебував у цей день під ясним небом отримали сильні дози  радіаційного опромінення.
     Через дві доби нарешті сповістили населення про небезпеку, у дозованому вигляді, але повідомили.
     Практично весь  персонал науково-дослідної лабораторії був підключений до робіт, пов’язаних із аварією. Розглядалися усі можливі  методи гасіння реактора, його укриття і основне – лікування чи надання хоча б часткової допомоги потерпілим тисячам людей.
     Усі працювали не покладаючи рук, день і ніч, відлучаючись тільки кілька годин на добу, щоб сон і втома не звалили з ніг.
     Час надзвичайно підганяв усю країну. Кожна хвилина зволікань приносила нові людські жертви. Невидимий жах відбирав здоров’я, калічив, змінював людські долі. Уся стабільність, увесь муляж  добробуту, найкращого і найбезпечнішого без аварій і катаклізмів життя, який на протязі десятиліть старанно творився імперією враз шкереберть полетів у прірву голої і страшної правди. Аварії можуть бути і в нас – та ще й які.
     З огляду на ці події, не можна не відчувати гордості за свій народ. Згадуючи,  як ідучи на смерть пожежники гасили палаючий реактор, добровольці засипали його піском, як будувалося укриття – щоразу бігають мурашки по спині, адже багатьом з тих героїв довелося пізніше побувати у лікарні. Це страшно, коли молоді хлопці в яких тільки що буяло життя безпомічно лежать на герметично закритих канапах, щоб не опромінювати лікарів і очікують своєї  смерті.
     За побудову в найкоротші строки об’єкту укриття тодішньому режиму можна поставити великий плюс. Страшно  подумати, що було б, якщо б таке лихо сталося пізніше, у державі де кожен сам за себе. Можна уявити, скільки б він димів, цей реактор – тиждень, місяць, рік, чи може поки б не вигоріло усе що там є та не рознеслося по цілому світу?
     Коли все внормувалося, почалися щоденні допити Сілецького і всього персоналу на рахунок несанкціонованого проведення досліду над людьми. Після виснажливої роботи з хворими, а також різних досліджень на території яка найбільше постраждала від аварії – це здавалося справжньою каторгою. Приховати реальні події, які мали місце в лабораторії при наявності стількох свідків було неможливо.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0684049129486 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …