До виступу патріарха Кирила на IV Асамблеї “Русскоґо міра” 3.10. 2010 р в
Москві.
(Деякі цитати подаються в оригіналі щоб нас не посудмли про неправельний переклад)
Зачнімо для ясності від мовного питання. «Русский» на українську
мову перекладається, як і на інші мови, як «російський». Цієї засади
будемо придержуватись у наших думках. Отже, створений птрхом
Кірілом «Русский мир» це - «Російський світ». Так це сприймають і
розуміють у цілому світі і так належить розуміти і сприймати у нашій
статті.
«Русский», »російський», «Росія» це спадкоємство і синоніми
Московії, Московського князівства, так як Україна є спадкоємством і
синонімом Русі (Київської Русі). Політичний термін «Россія» появився
в Московському князівстві щойно в другій половині ХV в. А назви
«Русь» і «Україна» існували одночасно (і паралейно) від віків.
Жоден з Московських князів не називався «русским». Російський
історик Ґ.Ґеорґі пише: «російська або великоруска народність
оформилась в 14-15 вв. в час зросту значіння Москви і поступового
об»єднання довкола неї місцевих груп населення Північно-східної і
Північної Росії»
(Термін-назва «Русский», «Россия», що появився в Московщині в другій половині
15 в., має таке відношення до РУСІ, як, скажімо, назва «Франція» до
Німеччини, бо походить від назви германського племені Франків. Це подаємо як
історичну довідку.
Птрх Кіріл у своєму виступі оголосив, що «Російський світ
народився багато віків назад на берегах Дніпра (...), 862 рік
рахується точкою відліку буття російської цивілізаціі, (...), 988 рік є
початком Російської Церкви«.
Тут є два питання, перше - державотворче (цивилизации) і релігійне,
Церковне.
Поки лишім дату 862 рік, бо вона має опосередковане відношення
до Русі-держави і до прийняття Володимиром хрещення 988 року.
Сьогодні годі визначити час створення Української держави РУСІ. –
Київської Русі. Вже лодії Кия появлялись на берегах Чорного моря, а
це шосте століття. Арабський письменник Аль Масуді пише, що
київський (руський) князь Дір «перший із слов»янських королів
властитель великих міст і багатьох населених країн», А князь
Київський Аскольд із своєю дружиною ходив на Візантію вже в 860
році. Отже Руська-українська цивілізація, як державне утворення вже
існувала далеко перед згаданю Кірілом датою 862 і то кількасот літ.
Не годиться священикові спекулювати історичними фактами..
Характерно, що Діра було поховано в церкві св. Ірини, а князь
Київський Аскольд при хрещеннні отримав ім»я Миколая. Словом, -
і Дір і Аскольд, князі Київської династії, були християнами і вбито
їх підступом.
Якщо йдеться про Церкву, «Русскою Церковь», яку очолює Кіріл, то
вона появилась на світ Божий в 15-му столітті, виокремившись із
Української Митрополії Київської і всієї Русі. Першим Московським
митрополитом був поставлений князем Васілієм ІІ єпископ Рязанський
Йона, поставленим не канонічно без благословенства Вселенського
патріарха і щойно його наступник Феодосій в 1461 році титулувався
вже Митрополитом Московським, також не канонічно. Від тоді
понад 140 років РПЦ була неканонічною і жодної єдності з
Митрополією Київською і всієї Русі не утримувала понад 200 років
аж до 1686 року.
Пропаганливним заходом є робити якесь пов»язання між роком 862
і 988, роком Хрещення Русі-України. По-перше, християнство в Русі-
Україні розвивалось віками перед 988 роком. Як вже згадувалось
християнами були князі Дір і Аскольд, християнкою була кн. Ольга...
Акт 988 року був, такби мовити, формальним завершенням цього
процесу. По-друге, 988 року жодне місто, жодне плем»я Московії-Росії,
не прийняло хрещення. В 991 році мешканці Новгорода
«воспротівілісь» прийняття хрещення, а в 1071 роцці вибухло там
антихристиянське повстання і всі жителі міста пішли за поганськими
волхвами, В другій половині ХІ ст. жителі Ростова Суздальського
вигнали з міста по черзі трьох єпископів висланих з Київа - Феодора,
Іларіона і Леонтія. В роках 1024-1071 в землі Суздальській вибухли
трівкі антихристиянські повстання. Прочитаймо лист архєп. Макарія
до царя І.Грозного, «Стоглав» 1551 р. або лист Е.Ільіни про 1000
ліття хрещення Русі.
Але незаперечним є факт, що Московщину просвіщали українські-
руські проповідники і єпископи, де їх мордовано. Київська Русь-
Україна, могла собі на це дозволити, бо осягнула високий рівень
релігійної культури, яка промінювала до Новгороду, Москви, Пскова,
Ростова і інших міст Москоії-Росії. Д. Мордлвець через віки напише:
«Сей малороссийський народ - яко пчела потодельая даёт
Российскому государству и лучший мёд умственньій, и лучший воск
для свечи российского просвещения...»
Щоб закінчити це питання наводимо ще одну історичну довідку.
Птрх Кіріл воздавши хвалу Київу - «матері городів руських», в його
розумінні - «російських», говорить, що:
«В своё время известньіє исторические обстоятельства (про що буде
ще мова) привели к умалению роли Киева в цивилизационном
формируваннии Руского мира. На долгие столетия центр Руси
перемемтился на Север. (....) Потому святитель Петр митрополит
Киевський перенес кафедру в Москву. И его вьібор приняли все
последующие митрополитьі»...
Отож воно дещо не так було. Святитель Петро не переносив своєї
кафедри до Москви, у Москві він мав своє подворие, або «мешкав
там» і перебував у Москві не постійно. Нема жодного документа про
перенесення кафедри Митрополії Київської і всієї Русі з Київа до
Москви, а такий документ, Томос Вселенського патріарха, повинен
був би бути. В листі Патріаршого Константинопольського Синоду з 1354
року читаємо: «хоч митрополит перебуває в іншому місці, то
одначе Київ є його першопристольним містом». Звертав на це увагу і
цісар Константин ще десять років раніше, а саме: «щоб в цілій Русі
був один митрополит у Київі ».
І з тим «вибором послєдующімі мітрополітамі» було дещо інакше,
їх просто не випускали з Москви до Київа цілими століттями, хоч
єпископи України-Русі закликали і домагались їх повернення.
Згадаймо хочби долю митр. Прокопоавича. (Цю практику стосували і
за радянських часів - Довженко, Руденко, Шелест та інші).
Ми тут не будемо доходити коли і де народився Русскій мір, це вже
давно довели російські учені істориики і філософи, до яких Кіріла
годі віднести, натомість напевно знаємо коли Кіриловсткий «Русский
мир» появився над Дніпром в Київі і створив ті «известньіе
исторические обстоятельства», що і привели до упадку Київа. А
сталося це 1169 року, коли Суздвльський князь В.Боголюбський з
«дикими людьми», як писав літописець Нестор, напав на Київ, спалив
його і пограбував, навіть дзвони з церков забрав: «грабили два дні ціле
місто Поділ і Гору, монастирі і Софію і Десятинну Богородицю і не
було помилування нікому же і не від куда церквам, що горіли,
християнам вбиваним, жонам веденим в полон...». Ця трагедія
повторилась і в 1172 році. та ще пізніше, що сталося початком
занепаду Київської Русі-України і власне привело до «умалению роли
Киева» .. та приготовило дорогу для Чінхіз Хана.
А чим різнився стосунок Петра І до Київа чи Батурина в 18 ст?. Яка
тут може бути тотожність цивілізації, що зродилась в Україні над
Дніпром перед віками і Русскім міром птрха Кіріла? Де тут можна
знайти »общность менталитета наших народов»?
Концепція, яку творить («видвінул исформулировал понятиео
странах Русского міра»») птрх Кіріл: «всє ми русскіє люді» не є
чимсь новим. Це усучаснення старих російських імперських ідей.
Російськмй візантиліст ХІХ ст. В.Г.Васільєвський писав: «Тому, що
Россія перебрала всю спадщину Візантії, то кожен православний
став росіянином» . Це також повернення до старого «Самодєржавіє,
Православіє, Народность»; Це повернення до теорії гореісториків
совєтських часів, що Київська Русь колиска трьох народів..
Тільки як це можна приклеїти, як старається робити Кіріл, до
руського-українського світу, який народився над Дніпром в Київі 988
року і ще раніше? Господь наш Ісус навчав: Пізнайте правду і
правда вас визволить» . А що теревенить православним людям птрх
Кіріл і про що йому йдеться?
(...)«неоспоримое значение для общности Русского мира имеют
достижения русской литературьі, художесственного искуства,
балета, кино, спорта, а токже научньіе и тихнические изобретения,
появившиеся в рамках русской цивилизации... (...)Народи Русского
мира не могли бьі создать цивилизиционною общность, не имея
язьіка межнационального общения. Таким язьіком коммуникации стал
русский язьік..» Знов нічого нового, це просто повторення фрази
В.В.Путіна. І Н.С.Хрущов товк нам, що чим швидше всі оволодіють
російською мовою, тим швидше побудуємо в СССР коммунізм. Наука
птрха Кіріла притьмом пригадує нам постанови ЦК КПСС про
потребу прискорення навчання російської мови в совєтських
національних республіках.
Він з одної сторони говорить, що: «верить во Христа каждьій
народ научается на своем язьіке и в рамках своей культури» і
відразу» і одночасно застерігає, коли і хто може бути членом його
«міра»: «страна относит себя к Русскому миру, если в ней
используется русский язьік как язьік межнационального общения,
развивается русская культура..»* Тому сьогодні в Україні його
ставленник Д. Табачник так настирливо поборює українську мову і
культуру
Ще Кіріл навчає, що «Принадлежность к Русскому миру определяется
не принудительним путем, а на основе свободного вьібора людей и
народов..» Це тоже не новина, адже СССР також постав був на
«основі свободного вибора людей и народов», хоч полк. Муравйов: в
своїй відозві 1919 р. писав: «Ми принесли цю революцію з далекої
Півночі на вістрях штиків і штиками її насаджуємо». Ну, Кіріл
цього не каже, він тільки, поки, посвячує воєнні атомні кораблі РФ
для, очевидно, Русского міра.
Кіріл свідомий того, що осягнути все це не можна «без
координации усилий государства (російського, очевидно) Церкви и
граждаеского общества..»* Також стара «сімфонія»
Характерне, що згадуючи православні народи птрх Кіріл ані словом не
згадав про православну Грузію. Забувся чи не випадало? Характерне
й те, що в його мові і програмі ви не знайдете ані слова
християнської покори, як це зробив папа Іван ІІ, вибачившись перед
іншими церквами і народами за гріхи римо-кат. Костела супроти них.
Російська Православна Церква ніколи і не перед ким не не
вибачилась, навіть перед своїм народом. А вона вже з початку 18
ст. остаточно стала частиною державного апарата і стала на службу
самодержавно-крепосного ладу.
Помісний Собор РПЦ в листі до М.Горбачова з народи 1000-тя
Хрещення Русі писав м.інш., що завданням його, Собору, є
«осуществить в новьіх условиях идеи, провозлгашонньіе Вел. Соц.
Октябрской Революцієй»
А покаяння прха Тіхона перед Сов. Владою і його послання
православним чадам, щоб: «убедиться в том, что советская власть
действительно народно-робочая крестиянская влть и потому прочная
и не полебимая»
А підпис митр. Ніколая на протоколі сов. Комісії про те, що
КАТИНЬ, це злочин німців? Цю версію неправди про Катинь сам
птрх після війни публічно повторюва разів два чи три. Найв ища
влада Росії вже признала публічно, що Катинь був злосином НКВД, а
РПЦ мовчить.
Поки, амінь! Ще вернимось...
--------------------
* З виступу Кіріла на ІІІ Ассамблеи Русского мира 3 ноября 2009 г.
Літ: Повість минуоих літ; Київський літопис; Новгородські літописи;
Стоглав1551 р; Г. Георгі. – Вєлікая Россія; І.Келлєр - Православіє; Н.Нікольській –
Історія РПЦ; П.Євдокімов - Православіє; Православіє – Полная енциклоаедія, С-П.
2008. А. Дугін. Основи геополітики; М. Грушевський. Історія України-Руси.
Журнал «Н і Р»
