Дубль перший.
Темна, вогка кімната з високою стелею. У металевих шандалах плавляться свічі. Інквізитор сидить за столом, нервово перекладаючи папери на столі з однієї купи в іншу. Збоку писар виводить на пергаменті якісь закарлюки. Стражники вводять Джордано Бруно.
Інквізитор помічає Джордано, здригається, блідне і починає кричати:
- А, це знову ти?! Скільки ти уже тут: шість років? Сім?
- Вісім, - підказує писар.
Інквізитор заплющує очі і сидить зі скорботним виглядом. Розплющує очі і бачить, що Бруно нікуди не зник.
- Гаразд, брате Джордано…
- Мене звати Філіпо, і ти добре це…
- ДЖОРДАНО! – волає інквізитор. – Коли ти збираєшся покаятися і відректися від своїх безглуздих і злочинних ідей про (кидає швидкий погляд на папір) множинність світів?! Як ти взагалі вигадав таку нісенітницю?
- Ну. Я просто купив підручник з астрономії за …
- СТОП! – це режисер. – Що він меле? Я ж просив – жодних імпровізацій! Все спочатку! ДУБЛЬ ДВА!
Бруно сердито махає рукою в бік режисера, і підійшовши до столу інквізитора, витягує з рукава сорочки сигарету і припалює від свічки.
Дубль п’ятий.
- За твої єретичні ідеї ми б могли засудити тебе до греблі на галері…
Писар, сопучи від напруження, вимальовує на пергаменті кораблик із веслами, схожий на таргана.
- або до тілесного покарання…
Писар обводить контури кисті руки з довбнею.
- Але такий нерозкаяний грішник заслужив на вогнище!
- Дзуськи! – Бруно демонстративно спльовує на підлогу. Писар починає малювати в пергаменті дулю.
- Що ти там базграєш?! – визвірюється інквізитор на писаря.
- СТОП! СТОП!!!
Підготовка до зйомок. Режисер щось командує знімальній групі. Гримувальниця старанно припудрює обличчя інквізитора. Той чхає і намагається втертися рукавом ряси. Гримувальниця ляскає його по руці. Ще троє мудрують над обличчям Джордано, щоб зробити його блідішим і виснаженішим.
Дубль …надцятий.
Писар, інквізитор, і Джордано Бруно зібралися навколо інквізиторського стола і по черзі затягуються сигаретою, порскаючи сміхом. Зненацька писар згрібає зі столу папери і підносить до свічки. Папір яскраво спалахує і його палаючі кусні по одному сиплються на підлогу красивим фейерверком. Всі троє регочуть.
(Ці кадри пізніше буде вирізано).
Кінець зйомок. У залі - лише інквізитор, писар, Джордано і двоє стражників. По підлозі розкидані недопалки, пластмасова і скляна тара.
… - Вони пішли? – запитує тремтячим голосом інквізитор, рукавом стираючи грим з лиця. – Точно?
Писар ствердно киває. Бруно мовчить.
- І хто це взагалі були?
- Знімальна група з XXIII ст. Знімали науково-популярний фільм про судовий процес Джордано Бруно.
Інквізитор змучено хитає головою.
- Ну, то може я піду? Додому? – озивається Бруно.
- Гмм… Ні, зачекай… - Інквізитор кладе на стіл пачку сигарет, забуту режисером, і металеву запальничку. Запалює вогонь. Писар і Джордано витріщають очі, як дикуни на блискуче намисто.
- Що, ніколи не бачили? Це вам не від свічки прикурювати… Так от, нам ще треба буде знятися в рекламі запальничок на площі Кампо де Фіоре, - Інквізитор витягує з гори паперів на столі листок зі сценарієм і починає читати вголос:
«Джордано Бруно прив’язаний до стовпа посеред площі. Наступний кадр – великим планом - рука підносить до купи хмизу запальничку…»
Джордано Бруно втрачає свідомість і падає на підлогу. Стражники беруть його за руки і ноги і виносять із зали.
