Уявіть собі світанок. Ви виходите на балкон торгівельно-розважального комплексу. Це Київ. Перед вами серйозна розв'язка: одна дорога перескакує іншу через міст, поряд не менш затійливі завитушки із асфальту. На фоні цієї картини багатоповерхові будинки заходять за горизонт. І що вже найбільш красиво і головне природньо - світанкове сяйво, колір якого не так і просто описати. Та і для чого. Ніяких слів не вистачить аби описати будь-яке явище природи, навіть якщо у вас літературний геній. Ось ви не відчуєте того, що відчуваю зараз я, доки не станете поряд зі мною.
Коли вже показується сонце, а це займає дуже мало часу, волею неволею ви помітите перед собою машини, великі і маленькі, маршрутки, ранкові автобуси. Це для нас теж природньо, як і світанкове зарево; більше того - це нам потрібно.
А що як уявити собі, що цього всього нема. Мости, дороги стоять собі як пам'ятки історії, ніяких авто, ніякого гулу, як у фільмах про масобі епідемії. Ви стоїте спостерігаєте за тим як за будівель сходить сонце і навіть політ бездомного голуба в насиченому світлі світанкового сонця стає в незчислену кількість раз прекрасніший. Ви не спали всю ніч, а вам і не хочеться спати, маленька іскорка уяви розпалила величезне вогнище. Вогнище у якому ви тліли як трухлявий пень. А тепер промайнуло таке відчуття, що все навколо горить...
Яскраве строкате полум'я огортає наш великий у всіх значеннях світ. І вже наступної миті приходить думка, що маленька іскорка уяви розпалила величезне вогнище лише у ваших очах. Насправді все було так задовго до вас.
Наш світ вже такий як він є. Дивлячись правді у вічі ми можемо сказати, що шляху назад нема. І це "не весело і не сумно, це - печально." Але попри все це, вас нічого не повинно обтяжувати чи обмежувати. Зрозуміло, що не кожен, у нашому світі де правлять гроші, може провести вихідні з коханою людиною у Парижі, на Елфелевій вежі за бокалом дорогущого, вистояного десятиліттями, вина. Та хто сказав, що від цього ви станете щасливими? ...
Треба просто включити свою уяву. В сучасному суспільстві стільки лишніх стереотипів, неписаних правил. Їх так багато, що ви часто не знаєте як себе повести у дуже простій, здавалобся, ситуації. Чому ж тоді ми не можемо створювати свої правила гри? Ми можемо! Замість Парижа, свою дівчину можна запросити на романтичну вечерю на даху 17 павільйону ВДНГ. І я це серйозно, там над основним дахом, ще вище, є простора площадка. І якщо завчасно туди підняти стіл, два стула, скатерку, кілька покривал (може стати холодно після заходу сонця; а ще можна разом лягти і подивитися на зоряне небо), свічки і все необхідне, то можна провести незабутній вечір і згадати про нього навіть через сто з лишнім років (на небесах:)...
Головне навчитись відчувати як протікає крізь нас життя, його унікальна сила, здатна творити чудеса. Як тільки ви посміхнетесь і поглянете перед собою із задоволенням, через якусь дрібничку, негайно світ стане кращим! Він стане кращим не тільки для вас, а і для самого себе.
Давайте зробимо наш світ щасливим!
...FIN...
