До промульгації1 даного твору мене спонукало уповільнення процесу ад августа пер ангуста, котре все чіткіше відслідковується в нашій літературі. Вузьке маємо, високого ні. Як справедливо зауважує В.Єшкілев : "Нове переважно виникає як чергова спроба верифікації архетипу задля підтвердження наративної та етичної гармонії логоцентричного простору".2 Причиною цього, як на мене, є графоманство, котре привело до дисменореї3 в сучасному літпроцесі.
Загальновідомо, що графоманство залягає в абіотичній сфері, де аберація сприймається як сама істина. А відсутність у голові графомана лярду4 і порушення функції ньяя робить його навіть небезпечним, змушуючи розглядати вище означену особу вже не як хоббіта5 , а як важкохворого пацієнта.
"Можливо, - каже І.Бондар-Терещенко, - все повищесказане, легітимізуючи подібне містичне світобачення, наново утверджує єдність сакрального і профанного у цьому світі"6. Може, й так у контексті цілого. Але ж мова йде не про юнацьку гебефренію! Клінічні дослідження підтверджують у графомана гемералопію особи, що не дає йому можливості об'єктивно оцінити власні потуги. Не можу згодитися з А. Підпалим, котрий пише: "Зрозуміло, що відповідна доза радикалізації призводить до естетики межових ситуацій"7. Які межові ситуації при гемералопії! До того ж, процес ускладнюється синдромом Віпера – Мегарі8, котрий додає графоману титанічної працездатності. А це взагалі виводить з кругообігу питання суперечки.
Характерним для графоманії є здатність пацієнта бачити над власною головою гало. В такому випадку деякі редактори закупорюють графоману гастропору. Однак це малоефективно, бо хворий, як правило, здатен продукувати сам в себе. Більш дійовим є ексцитативний дефетизм, та ми не можемо зупинитися на цьому методі в зв'язку з обмеженими розмірами статті. Скажемо лише, що при успішній терапії рефлективне гало змінюється сцинтиляцією, а згодом і зовсім зникає. Водночас, при появі деменції особу слід негайно здати до божевільні, супроводивши фразою: "Гак ітур ад астра"9 !
Епідемічних форм набирає графоманство при створенні в групах ризику так званих літстудій. Воно швидко переходить до автоміксису10, що породжує літерально вербалізм11.
Іноді графоманія приймає форму дипсоманії, яка, воленс-ноленс, з часом проліфікує у хронічну абісофілію. При цьому графоман в'яло екструзує сенсибельні відходи творчості на поверхню, мало переймаючись їх подальшою долею. В пуерперальному12 стані графоман стає неприродно веселим, переживаючи солодкий стан рахам-лукуму.
При наявності таких і подібних симптомів необхідне застосування кардинальних заходів. В крайніх випадках застосовують переміщення графомана в афотичну зону шляхом більмування очних яблук. З іншого приводу, але мудро висловився І.Бондар-Терещенко. "Таким чином, - пише він, - за допомогою "стьобу" відбувається дистанціювання "книжкових" моделей від комунікативної сфери масових "ревю" . Дійсно, що після подібних заходів графоман навіки дистанціюється від пера і паперу.
І ультима раціо. При діагностиці графоманства треба виключити через атрибуцію кампіляторство, яке потребує заходів, адекватних лікуванню клептоманії.
Арс льонга, віта бревіс!
Діксі.
Примітки.
1. Промульгація - обнародування державного акту. Цим підкреслюється важливість піднятої проблеми.
2. Класики жанру не перекладаються.
3. Дисменорея - тут: порушення закономірної циклічності в розвитку літератури.
4. Лярд (анг.) - топлене свиняче сало.
5. Хоббіт - людина, вражена яким-небудь хоббі.
6. Див. п.2.
7. Див. п.2.
8. Віпер - перекидач рудних вагонеток; Мегарі (араб.) - одногорбий верблюд.
9. Гак ітур ад астра (лат.) - ось стежка до слави.
10. Автоміксис - самозапліднення.
11. Вербалізм - марнослів'я; намагання приховати за великою кількістю наукових термінів відсутність глибоких знань і серйозної думки. Див. цю статтю, а також кращі твори класиків жанру.
12. Пуерперальний - післяпологовий.
13. Див. п.2.
. . . . . . . . .
