Важко сказати, що було б з людством, якби не було віршування, не було пісень, не було поетів. Уявити цього неможливо, тому й заголовок розділу риторичний. Проте хотілося б щиро поділитися думками про те, що ж нам, простим пересічним людям, робити з поезією, з віршами багаточисельних поетів – класиків, не класиків, сучасних і майбутніх. До цього можна додати – а що робити з власними віршами?
Спробуємо вирішити всі ці питання... метафорично. Хотілося б назвати світову поезію Океаном, а окремі національні поезії – Морями. Українське Поетичне Море – це сотні тисяч народних пісень, думи, поетичні твори відомих і невідомих авторів, сучасних і майбутніх, які наповнювали, наповнюють і будуть наповнювати це Море. Від справжнього моря Море Поетичне відрізняється тільки тим, що в нього „впадає” окремо кожен автор – чи потужним потоком, чи окремим джерельцем-струмочком. Після такого метафоричного уявлення, уже стає легше на душі. Можна навіть відповісти на запитання про власні вірші. До вашого джерельця може завітати місцевий знавець, або забрести випадковий мандрівник, тому й не потрібно розраховувати на велику кількість ваших прихильників, але й залишається можливість стати всесвітньо відомим джерелом – все залежить від унікальності, від якості цього джерела.
Легше тепер поміркувати і про саме Поетичне Море. В школі вам розкажуть про ріки-потоки поетів-класиків, навіть примусять вивчити дещо напам’ять. Згадають і декого із місцевих авторів. Але, продовжуючи метафоричний підхід, відпочивати біля Поетичного Моря ви будете тільки там, де подобається вам, де вам не будуть нав’язувати – люби це, чи оце.
Раджу завести зошит, чи альбом, куди занесіть ті вірші, які вам найбільше сподобалися, до яких ви можете звертатися „під настрій”, або, наприклад, перед сном. Заспокойте себе після бурхливого дня, після небажаних стресів. Для усамітнених людей це може бути не замінимим джерелом заспокоєння.
Шалений темп сучасного життя вимагає – хоч на мить зупиніться, озирніться, чи не залишаєте ви на узбіччі щось важливе і вартісне. Мається на увазі не обов’язково поезія. Це може бути щось інше, для вас цікавіше – музика, театр, технічна творчість, рибальство, мисливство і т. п. Будьте допитливими, цікавтесь тим, що вам подобається, і ви станете не тільки цікавими для інших, а головне – ви станете цікавішими самі собі.
Як оцінити власні вірші
Це питання мене непокоїло давно. Справді, питання не з легких. У спорті це вирішують судді (гімнастика, катання на ковзанах), в шахах і футболі відповідні світові федерації визначають рейтинг шахістів, чи футбольних команд. Всі до цього звикли і сприймають без заперечень таку кваліфікацію, бо вона складається із зарані застережених правил.
Чому б щось подібне не застосувати в літературі?
Для експерименту я взяв 308 рядків сонетів Шекспіра(22 сонета) і підрахував кількість троп (я взяв до уваги тільки епітети, метафори та порівняння), яких виявилося 212. Далі розділив 212 на 308 і отримав 0,69. Що це значить? Це значить, що біля 70 відсотків поетичних рядків Шекспіра – це тропи. Формальний підхід, але він теж говорить багато. Тож можна початківцям, та й не тільки початківцям, перевірити математично – а як у вас із цим показником. Звичайно, такий показник ще не поставить вас на один рівень із Шекспіром, бо потрібно ще завважувати і якість тих же таки троп, їхню новизну, оригінальність. Але це вже наступний етап, яким мають зайнятися літературні фахівці. Вони знайдуть критерії і підходи для оцінки творчих здобутків літераторів. Не буде складним і переведення таких оцінок у очки, чи бали, чи рейтингові показники. У світовому літературному океані такі рейтинги допомогли б розібратися видавцям – що перекладати із іноземних мов в першу чергу. У власній країні такі рейтинги підкажуть читачеві – твори якого автора слід прочитати.
Про найголовніше
Ми розглянули важливі речі з техніки віршування, що, безсумнівно, дуже важливо. Читач має можливість якоюсь мірою навіть порівняти свої твори і твори визнаних майстрів. Але ж заримовані рядки – це ще не поезія. Техніка віршування і внутрішня сутність поезії взаємопов’язані, вони впливають одна на одну. Якщо ви побачили якесь вражаюче явище природи (бурю, грозу, блискавку, грім, метелицю і т.ін.) і переносите враження від побаченого на папір, то підібрані слова можуть вас не повністю задовольнити, але може бути і навпаки – мова надає до ваших послуг такі слова, які доповнюють ваші враження, ви пересвідчуєтесь, що певний нюанс дійсно був, проте він зафіксований тільки у підсвідомості, а відповідне слово допомогло прозріти цій підсвідомості. Спостереження – найголовніший інструмент поета, чи це початківець, чи вже з досвідом. До цього ще треба додати вміння поета співпереживати, тобто сприймати навколишній світ не байдужим поглядом очевидця, а відчувати чужі болі, тривоги, радощі як свої. Потенційний поет повинен постійно вдосконалювати, збагачувати свою мову. Майстер слова – це художник, який „малює” словами, який „малює” почуттями, який „малює” образами. Слово – незамінний інструмент в системі передачі людина-людині думок, мрій, побажань, відчуттів, гніву, радості і т.ін.
Звичайно, такі міркування можна назвати банальними, всім відомими, але ж наша відверта розмова ведеться в основному з початківцями, для яких „найбородатіший” анекдот – новий. Щоб закінчити це невеличке дослідження на тему віршування на гумористичній ноті, переповім побачене по телевізору. В передачі „Мандри натураліста” показали зграю шимпанзе. В будь-якій зграї є свій лідер – це, як правило, найсильніший самець. Раптом дослідники помітили, що в цій зграї мавп змінився лідер – ним став більш молодший і слабший самець. Причина, як з’ясувалося, виявилася досить оригінальною. Експедиція мандрівників, яка до цього досліджувала цю зграю, випадково забула два металеві бідончики. Кмітливий молодий самець використав ці бідончики – він так голосно по них стукав, що шимпанзе визнали його лідером. Я думаю, що читачі зрозуміли – поетичне „бабахкання” може теж інколи принести успіх, але цей успіх буде тимчасовим.
Післяслово фахівця
Все, що написав про вірші М.І.Цибенко, правильне: і про необхідність бажання привітати віршами, і про ямб і хорей, бо знавець цієї справи – він автор віршованих казок, які раджу прочитати, але хочу додати, що Микола Іванович не написав про один секрет, вважаючи, що він і без того сам по собі розуміється, це те, що кожен вірш народжується з почуття. Адже коли ви хочете когось привітати віршем з днем народження, то, мабуть, тому, що у вас є почуття дружби чи пошани, чи любові. А всяке почуття породжує музику в серці. Микола Іванович радить вам, як виразити в словесних нотах цю музику.
Передусім треба прислухатися до неї, чи вона з радості – імпульсивна, чи із якоїсь причини сумовита, а будь-яке почуття має свій темп і ритм. Ніхто не скаже „застрибав з горя”, а „застрибав з радості” завжди говорять. Кожне почуття має свій темп і ритм, і ми називаємо це емоційний темпоритм, дослухаємося до нього, пишучи вірш. Це я до того, що вірш і поезія – це не одне і те. Не кожен майстерно заримований вірш є поезією. І не кожне поетичне сприйняття світу може бути виражене у віршах.
Хлопчики і дівчатка, які люблять віршики і вірші! Ми з Миколою Івановичем дбаємо про одне: щоб у вас майстерне віршування поєднувалося з поетичним почуттям, щоб слова ваші у вірші світилися красою, сонцем, любов’ю до світу і виражали музику вашого серця.
Доктор філологічних наук,
професор кафедри теорії літератури
і мистецтва,
член Спілки письменників України,
засновник науково-дослідної
лабораторії фольклору Дніпропетровського
національного університету К.П.Фролова
(На жаль, Клавдія Павлівна відійшла у вічність 21.03.2010 р. – М.Ц.)
Перелік рекомендованої довідкової літератури
В.І.Кузьменко, „Словник літературознавчих термінів”,
Київ, „Український письменник”, 1997, С. 230
„Літературознавчий словник-довідник”, „Академія”,
Київ, 1997.
А.Квятковский, „Поэтический словарь”,
„Советская энциклопедия”, Москва, 1966.
В.М.Лесин, О.С.Пулинець, „Словник літературознавчих термінів”,
„Радянська школа”, Київ, 1971.
