Пегас цапки
Є вірші, в яких всі слова розпочинаються однаковою літерою. Він має назву тавтограма. Слід відзначити, що цей стилістичний прийом набридливий, особливо тоді, коли він доведений до абсурду, ще й грішить втратою логічної канви. Цей прийом написання має більше значення для поета, ніж для читача, тому що дає змогу перевірити вправність віршоскладання, майстерність володіння словом. Наведу вірш-тавтограму.
Мерзенним мотлохом мандрують,
мігрують мовні мірчуки,
манкурти матерів мордують,
минуле мнуть маланчуки.
М’яку мелодію медову,
мов м’яту, м’яти мла могла.
Милуйте материну мову,
манкуртів міль мети мітла!
Ми вже знаємо, що таке метафора. В наведеному прикладі, принагідно, розглянемо метафоричний вислів у перших двох рядках. Мірчук – це плата мірошнику в млині за змелене зерно. За комуністичних часів українську мову „наближали” до російської штучно. Мовознавцям, які виконували цю функцію, відповідно платили, заохочували різними засобами, тобто давали своєрідний „мірчук”. Манкурти – це „забудьки”, це ті, хто забув своє, рідне. Про те, як стають манкуртами, раджу прочитати „Буранный полустанок” Чингіза Айтматова. Залишилося пояснити слово „маланчуки”. За радянських часів літературою „керували” компартійні функціонери. В Україні головним ідеологом з цього питання свого часу був Маланчук, а малих „маланчуків” вистачало.
Тавтограму слід розглядати як мовну вправу для поета. Так спортсмени тренують, відшліфовують свою майстерність фізичними вправами. Наведу ще один вірш – сонет-тавтограму.
Сонет-тавтограма
Напівпітьма наморщує натхненно
низьке надбрів’я ночі Носія.
Нічним ноктюрном ніжить невтомленно
німу німфею* нута** нічия.
Наснилося, навиділося – ніби
негоди ніч насіла небеса,
назорені напівпрозорі німби
Носій на небі наче написав.
Носій німфею ніжить невсипуче,
надії ніч надходить неминуче.
*Німфея - водяна лілія.
**Нута – тут мелодія.
Зараз я подам вірш, який, на перший погляд, інакше як абсурдним не назвеш. Пропоную читачеві поламати голову – в чому ж його особливість. Це заради інтриги. Пояснення буде далі.
Фе, б’є шок, жах – чийсь плющ
зміг їдця в ґрунт.
Гм, в фойє шпіц – б’ю клас, ґедзь,
їж хрящ, чи унт.
Нагадаю тільки, що унт – хутряний чобіт. Цей вірш складається із двох речень. Попри майже цілковиту відсутність здорового глузду в цих реченнях, вони мають одну мовну особливість. Ідею я взяв із науково-популярного журналу „Наука и жизнь”. Журнал пропонував скласти речення, в якому всі літери російського алфавіту вживаються тільки один раз. Як бачите, я не тільки склав таке речення на основі українського алфавіту, але й подвоїв, та ще й заримував. Можливо, хтось подумає, що в цьому нічого складного немає. Спробуйте!!!
Поміж віршованих витребеньок є ще акровірш. В такому вірші початкові літери кожного рядка складають якийсь текст, чи ім’я особи, якій ви хочете присвятити цей вірш. Давайте візьмемо жіноче ім’я Віра і складемо їй вітання, наприклад, з днем народження. Перший рядок потрібно розпочати з літери „В”.
Вітаю, Вірочко, натхненно...
Другий рядок потрібно уже розпочинати літерою „І”.
І поцілунок в щічку шлю...
Будемо вважати, що вітання надсилається поштівкою, то поцілунок можна надіслати теж. Третя літера у слові Віра – це „Р”. Отже:
Радію з Вами нескінченно...
Цікаво – а якщо читач з Вірою „на ти”? Пропоную читачеві самому дописати власний рядок (у мене склався варіант: Римую, звісно дуже чемно,...) Залишилася одна літера „А” і останній рядок. Найважча справа, проте в даному випадку ми не обмежені конкретними обставинами і досить легко „викрутимося”.
Але мовчу, що Вас лю...
Навмисно не закінчуємо останнє слово, яке і так очевидне. В цілому акровірш уже вималювався, ми встигли навіть освідчитися у коханні.
Вітаю, Вірочко, натхненно
і поцілунок в щічку шлю;
радію з Вами нескінченно,
але мовчу, що Вас лю...
Продовжу тему акровірша ще одним прикладом, але складнішим.
Акросонет
Є троє чисел, степінь більший двох,
всі три числа в цім степені, звичайно,
та двоє з них зняли переполох
і галасом злилися одностайно.
– Хоч брат найстарший більший поміж трьох,
але нас двох хай міряє негайно,
веде рахунок чітко і охайно –
рахунок цей здивує багатьох!
– І вас, малявок, міряти я мушу?
Шануйте час! Я вас трусну як грушу,
енергії на спротив вам катма!
– Не похваляйся, – двоє разом стали, –
нас міряти бажаючих чимало,
і нам суддею виступить Ферма!
Найдивніше те, що французький математик П’єр Ферма (1601-1665) був і суддею, і математиком, і поетом. Юридичну освіту Ферма отримав у тулузькому університеті, там же він оволодів грецькою, латинською та іспанською мовами, тому і вірші писав не тільки французькою, але й латинською і іспанською мовами. У вільний від роботи час Ферма не тільки писав вірші, але й захоплювався математикою. Досягнення на цьому терені залишило ім’я Ферма в історії математики навічно. Знахідок у теорії чисел Ферма залишив чимало, але ми розглянемо тільки ВЕЛИКУ ТЕОРЕМУ ФЕРМА, яка має такий вигляд: Xn + Yn = Zn , де X, Y, Z – цілі числа, а n більше двох. Потрібно довести, що за цих умов таке рівняння справедливе. Ферма на полях книги Діофанта зробив надпис, що має доказ цього рівняння, але самого доказу не залишив. Ось уже не одне століття кращі математичні світила намагаються довести цю теорему, але їхні зусилля марні. Вирішити задачу намагаються не тільки математики. До них додалася ціла армія аматорів після того, як в 1907 році німецький математик П.Вольфскель заповів видати нагороду в 100000 марок тому, хто доведе велику теорему Ферма. Заповіт діє до 13 вересня 2007 року. Слід відзначити, що після першої світової війни завдяки інфляції ця сума фактично обезцінилася, але це не зупинило ні професійних математиків, ні аматорів. Вони вперто шукають рішення. Недавно було повідомлення, що математик Е.Уоллес довів цю теорему, але складними методами вищої математики. Більшість математиків вважають, що елементарного доведення Великої теореми не існує і що Ферма помилився, коли записав про те, що він має таке рішення.
Після такого відступу читачу тепер стало зрозуміло, що означає текст
акросонета – Є ВТІХА В РІШЕННІ.
