Роздум третій, або Які бувають вірші
Відхилимо різні поняття, в які вкладається слово вірш,та будемо його розглядати як поетичний твір. Автор сам визначає тему цього твору і розмір, тобто кількість та побудову строф. Вірші про кохання, пейзажні вірші, філософські, патріотичні, побутові – всі вони такі ж різноманітні, як і саме життя. Проте неможливо осягнути неосяжне, тому торкнемося тільки двох типів вірша – сонет і хайку. Вибір пояснюється так. Найвищі злети світової поезії досягнуті якраз у сонетах. Наведу тільки декілька імен: Данте, Петрарка, Ронсар, Шекспір – неперевершені майстри сонетів. Не можу не назвати сучасного українського поета Д.Павличка, який написав багато і своїх чудових сонетів, але він сотворив справжній літературний подвиг – довів до українського читача переклади кращих зразків світового сонета.
Відносно хайку, то цю форму японського віршування можу рекомендувати тим, хто уміє бачити в природі уже готові вірші, автору залишається лише записати їх за певними правилами. І екзотичність, і зовнішня простота повинні привернути увагу якраз початківців, хоча слід застерегти, що за за великим рахунком – хайку теж не зовсім легка форма віршування.
Сонет. Вінок сонетів
Наводжу приклад власного сонета, який ще ніде не публікувався.
Усе велике – з часточок малих,
ланцюг молекул, з’єднаних осібно;
цей вінчик келиха зворушено притих:
до губ твоїх притиснувся жадібно.
Чи келих цей не вчувся слів незлих,
так байдуже промовлених і здібно,
що вже собі втокмачити потрібно:
великі лиха – від маленьких лих.
З холодних слів не звариться кутя
і борошно не борошно – сміття,
підметене із закутків цвілих.
Заплаче десь чеченське дитинча,
хитнеться від снаряда каланча:
малий відлунок від великих лих.
Сонет – це винахід італійців і перші з них датуються 13 століттям. Італійський поет Петрарка надав сонетам канонічного вигляду і досяг довершеності у їх складанні. Ось деякі з правил, які притаманні сонету.
Вірш має 14 рядків – два катрени і два тривірші, пишеться, зазвичай, п’ятистопним чи шестистопним ямбом. Схема римування в катренах: абаб абаб, чи абаб абба, чи абба бааб та ін. Для тривіршів – дві або три рими, які відрізняються від катренів. Схеми теж різні: сдсдсд, чи ссдвдв, чи ссдввд та ін. Слід відзначити, що різні поети відступали від класики. Наприклад, Шекспір складав сонети із трьох чотиривіршів і двовірша. Рими в них не співпадали – в кожному чотиривірші і двовірші свої рими.
Згідно теорії, сонет будується за такою схемою: перший катрен містить у собі тезу, другий – антитезу, а тривірші – синтез. Тривірші закінчуються так званим „сонетним замком” – це найсильніше місце сонета, інколи доведене до афористичності, найбагатше думкою і образністю.
Харонеї – це до пекла входи,
шлях до них показує Харон,
річка Стікс і Лети сонні води –
вартові пекельних охорон.
Світ кохання – часточка природи,
є там рай і пекло, і кордон,
окрім того діє ще й закон:
шлях туди – крізь харонеї вроди.
Світ кохання – якості і вади,
щира вірність і негідні зради,
котрі вас нуртують, тиснуть, крають;
їхня дія вперта і запекла…
Кожна жінка – це є вхід до пекла,
кожна жінка – це є вхід до раю.
Цей сонет з моєї збірки сонетів. Тут „сонетний замок” – останні два рядки. Сам сонет написаний хореєм, що є відступом від класики. В тексті використані елементи грецької міфології. Якщо вже згадано про відступ, то таких в практиці віршоскладання – безліч. Сонети бувають „безголові” (без першого катрена), „хвостаті” – з додатковим рядком, „кульгаві” – з усіченими рядками, напівсонети – із 7 рядків, та ще багато інших відступів, які допускають автори і це їхнє право.
Нам залишилося дещо сказати і про вінок сонетів. В складі вінка – 15 сонетів. Чому 15? Бо він складається із 14 сонетів, а головний, п’ятнадцятий сонет, побудований із перших рядків згаданих чотирнадцяти. Цією формою послуговувалися не тільки відомі поети, але й маловідомі, хоча написати вінок сонетів досить важко. Хто з читачів зацікавиться такою формою, раджу звернутися до бібліотеки і там порадять, у кого з авторів можна її знайти.
Хоку (хайку)
Здавалося б, що може бути простіше, ніж написати три неримовані рядки.
Хмара чорнюща
чаклує стан берізки –
смуток відчаю.
Але спочатку про те, що ж воно таке – хоку, або хайку. Якщо не вдаватися в історію виникнення цих назв, то можна сказати, що обидві назви ідентичні і визначають назву японського трьохрядкового вірша. За японськими правилами такий вірш складається із рядків, які мають кількість складів (або звукових одиниць) за схемою 5-7-5, тобто ввесь вірш має 17 складів. Окрім того, японські хайку (надалі я віддам перевагу все-таки назві хайку) повинні мати „сезонне слово”, тобто це слово визначає пору року, коли написаний вірш. Дотриматися такого правила іншими мовами практично неможливо, тому цього правила можна не виконувати. Не обов’язковим і дотримання правила 5-7-5, бо досить часто мовні образи не вкладаються в це правило, тому допускаються певні відхилення в бік і збільшення, і зменшення числа складів у рядках.
Ще одне правило хайку – такий вірш повинен мати дві складові частини.
Квітка піона
ще не розкрита зовсім –
тиша чекання.
Тут розділення виконане з допомогою тире. На дві частини вірш можна розділити і комою.
Сідає сонце,
руде листя палає,
зітхання журби.
На перший раз про хайку досить. Запам’ятаємо про три рядки, бажано з кількістю складів 5-7-5 і про розділення на дві складові частини. Більш детально – в додатковій літературі. Там же можна дізнатися і про танка, і про інші засоби віршування в японській літературі.
За попереднім правилом відсилаю читача до „всезнайок”-довідників, в яких знайдеться розповідь про наступні типи віршів, перелік яких теж не повний: брахіколон, буриме, мнемонічний вірш, монорим, паліндром, пародія, рубаї, скоромовка та ін. Про деякі з них піде мова в наступному розділі.
