Ви бажаєте когось привітати з днем народження віршем? Що таке вірш?
Які бувають вірші? Ви хочете написати незвичний вірш? Чому „соловей” і
раптом – розбійник? В цій брошурці читач знайде відповідь на ці питання і
не тільки на ці. А професор кафедри
теорії літератури і мистецтва Дніпропетровського національного
університету К.П.Фролова побажає хлопчикам і дівчаткам, які люблять
вірші, виражати віршами музику свого серця.
Брошура розрахована в основному на початківців, які роблять перші кроки
в написанні віршів, хоча може бути цікавою не тільки їм.
Замість передмови
Ця брошура – спроба автора доторкнутися до тих питань, які можуть
виникнути у того, хто тільки розпочав займатися віршами і бажав би
дещо розширити свої знання з цього питання. Хоча, на мою думку, брошура
може послугуватися і тим, хто пише вірші, але з якихось причин не знайомий
з теорією віршування. Будь-яка професія, фах, потребує навчання. Якщо вас
хтось навчить керувати автомобілем, це не значить, що в автоінспекції вам
видадуть права на водіння автотранспорту. Чому ж тоді потенційний поет,
заримувавши робити – любити, уже вважає себе поетом?
Застерігаю, що я, автор, не професійний літератор, але маю великий
досвід з віршування, тому вважаю доцільним поділитися здобутками в цій
царині. Курсивом виділені окремі слова чи вирази, на які звертається
особлива увага, і на які ви зможете знайти роз’яснення в цій брошурі (як
правило, або, про це застережено, знайдете відомості про них в довідниках).
Що ж таке віршознавство? Власне, це – поетика, але ми будемо вживати
якомога менше спецтермінів, тому для читачів буде зрозуміліше слово
віршознавство, тобто наука про те, що таке вірш.
Разом з читачем, котрий цікавиться віршоскладанням, ми поміркуємо про
віршознавство взагалі, а також про окремі його елементи. Роздуми будуть
щирими, відвертими.
Перший роздум
Інформація з довідника: вірш (від лат. versus – повтор, поворот) –
ритмізована емоційна мова. Довідник повідомляє про еволюцію цієї назви і
що нині – це невеликий поетичний твір, а назва „вірш” вживається як
синонім поезії взагалі. Ми не будемо торкатися тонкощів складання віршів,
тому в кінці цієї книжечки допитливі знайдуть посилання на відповідну
довідкову літературу. В народі ж про вірш кажуть – це „коли прикладно”.
Ось приклад такої „прикладності” у ювілейному вітанні моїй знайомій
поетесі.
Моє вітання – з Ювілеєм
Майстрині ямба і хорея!
Нехай щасливиться завжди,
а ще – з роси Вам і води!
В житті кожної людини є певні дати – дні народження, ювілеї, весілля,
підвищення зарплати і т. ін., коли рідні, друзі, співробітники мають якось
нестандартно когось привітати, поздоровити. Традиційно в таких випадках
майже завжди користуються віршованими рядками. Передбачливі люди
заводять записники, в яких намагаються занести вітання майже на всі
життєві випадки, щоб потім використати при необхідності. Інші беруть
тексти із завбачливо куплених книг, які пропонують відповідні теми.
Але найбільше цінуються оригінальні тексти, які підкреслюють якісь
позитивні якості чи особливості того, кого вітають. З власного досвіду
знаю, що для цього потрібно або добре знати цю людину, або попередньо
розізнати привітальні „родзинки”: чим захоплюється вона, про що ця людина
мріє, які в неї плани на майбутнє. Маючи такі „родзинки”, далі вже справа
техніки. Про „техніку” і поговоримо.
У вищенаведеному вітанні з ювілеєм поетеси згадані ямб і хорей. Це
вітання написано ямбом. Тобто, перший склад не наголошений, а наголос
на другому складі – „моє” Далі склади чергуються – не наголошений +
наголошений. Не треба перейматися тим, що наголосу може зовсім не бути.
У наведеному прикладі начебто „пропущені” теоретичні наголоси – в
слові „Ювілеєм” не наголошена „ю”, в другому рядку така ж оказія.
Теорія віршування подає назву цього явища, яке я опускаю. Проте це явище
не знецінює вірша і цілком допустиме. Практично „на слух” відчувається,
чи рядок вірша правильний, чи в ньому „щось не так”. Найчастіше помилки
трапляються тоді, коли автор або помиляється з наголосом (от для чого
треба тримати під рукою словники), або заради смислу поступається
ритмікою вірша. Досвідчений автор не вираховує кількість складів у рядку,
не часто контролює і наголоси, все контролюється „на слух”. Початківцеві
все-таки не завадить рахувати і кількість складів у кожному рядку, і частіше
заглядати до словників.
Пора згадати і про риму. В наведеному прикладі застосована така схема
римування: аа бб. Що це значить? Це значить, що перший рядок вірша і
другий – „ прикладні”, співзвучні, римовані, тобто закінчуються співзвучно:
ювілеєм – хорею. Третій і четвертий рядки – теж співзвучні: завжди – води.
Звертаю увагу на „підводний камінь” – наголос у слові завжди. Якщо ви
заглянете до орфографічного словника, то виявите дивну річ – у цьому слові
два наголоси. Мається на увазі, що це слово можна вживати з наголосом і
на першому складі, і на другому. В наведеному прикладі вжито це слово з
наголосом на другому складі і потрібний наголос визначається „на слух”,
але правомірність такого вживання „узгоджено” зі словником. Як бачите,
я настирливо нагадую про словник.
Наведу приклад іншої схеми римування – абаб ось у такому катрені.
Приходять дати і проходять дати,
і прикрашають будні та дозвілля,
тому й дозвольте радо привітати
із датою чергового весілля.
Знову „датський” вірш – вітання з черговою датою весілля. Чому катрен?
Катрен – строфа із чотирьох рядків. А що таке строфа? Довідники подають
тлумачення цього поняття дещо складно, тому ми порівняємо строфу із
більш зрозумілою назвою куплет із народних пісень, тобто та кількість
рядків, які чергуються у вірші.
Куплет зазвичай має два, або чотири рядки, а строфа може мати від двох
до вісімнадцяти рядків.
Але ми відволіклися від рими. Щоб поставити крапку для цього поняття,
слід зазначити, що схема римування може бути дуже різноманітною,
залежною від смаку і бажання автора. Тут ми не будемо розглядати різні
схеми римування, зауваживши, що кількість таких схем може бути тим
більшою, чим більше рядків у строфі.
Повернімося знову до вітання. Зараз я наведу приклад вітання з днем
народження школяра. Я, доросла людина з великим життєвим досвідом,
дозволяю собі включити у вітальну листівку ось такі філософські рядки.
Що важливе в житті? Праця!
Вік людини для цього призначений.
Тож навчайся – знання згодяться,
бо втрачений час – страчений!
Цей катрен написаний хореєм, але з різними відхиленнями, а останній
рядок взагалі ямбом. Для чого ж тоді правила складання вірша? Щоб їх
порушувати? Коли я цей вірш писав, то не аналізував – хорей це, чи ямб,
але він читається цілісно і відступи не помітні „на слух”, отже, має право
на життя. В таких випадках можна сказати – більше довіряйте своєму
смакові та інтуїції. Хоча ці відхилення теж мають наукову назву – хоріямб,
ямбо-хорей (антиспаст). Про них допитливий читач почерпне відомості з
довідкової літератури.
Коли ламаєш голову – як написати вітання, то одним із засобів може
стати в нагоді...погода. Ось таке вітання.
Хоча й холодний цей весняний день,
суть побажань моїх проста –
поборе холод цей лишень
близьких і рідних теплота!
Визначтесь – це ямб, чи хорей і візьміть на озброєння... погоду.
Приклад вживання філософських думок для вітання школяра я вже
навів, проте є такі рядки і для дорослого.
Тримай у серці доброту,
і справедливість, і порядність;
постійно знай таку мету,
все інше, мабуть, – другорядність.
Повернімося до поняття ритмізована мова, ритміка. Що ж воно
означає?. Знавці досліджували це поняття ще до нашої ери і вперто
досліджують до цього часу. Так чи інакше, але слово ритміка похідне від
ритм, яке в свою чергу означає закономірне чергування у часі подібних
явищ, впорядкований рух. У художній літературі це поняття набуває вже
естетичного забарвлення. Я „оберігаю” читача від різних ускладнень, коли
щось пояснюю. Щоб повною мірою ви змогли це оцінити, я зараз подам
цитату з „Літературознавчого словника-довідника”, виданого в 1997 році
центром „Академія”. На сторінці 595 читаємо:
„Формулювання Р. (тобто Ритм – М.Ц.) дав еллінський філософ
Аристоксен у ІУ ст. до н. е.: „Коли рух, котрий відчувається нами, такий,
що розпадається на дрібні частинки, це називається ритмом”. Однак, крім
різності таких частинок, у природі існує ще й їхня співмірність, що
відбилася на специфіці версифікації , на її квантитативній та квалітативній
системах. Так, Р. може формуватися і за рахунок довгих і коротких складів
(античне віршування), і за рахунок їх кількості (силабіка), і за рахунок
принципу наголошеності та ненаголошеності (силабо-тоніка), і за рахунок
наголосів у вірші (тонічне віршування). За всіх випадків віршовий Р. постає
співвідношенням віршів як співмірних відрізків, виникає завдяки
динамічному їх сполученню.” Кінець цитати.
З якою метою я навів цю цитату? Щоб читач-початківець, а ним може
бути і школяр, і пенсіонер, зрозуміли – ті складнощі, про які я вже
попереджав, дійсно існують, але ми разом намагаємося їх обійти, трішки
спростити пояснення певних понять і термінів з віршознавства. Ось і в
понятті ритм знову ж таки скажемо: якщо „прикладно” і мелодійно, тобто
можна ці рядки заспівати, то це і є дотримання ритму. Тут доречно навести
приклад народних пісень. Вони мали колись своїх авторів, які загубилися в
хащах історії. Невже вони вивчали теорію віршування? А хто-небудь з
них знав ноти? До винаходу нотного запису в народі складали і співали
тисячі пісень, та й зараз переважна більшість людей співає пісні „на слух”.
Отже, і вірші можна складати „на слух” і це буде найголовнішим контролем
дотримання ритму, а кому „ведмідь на вухо наступив”... Навіть у цьому
випадку не треба впадати у відчай, адже правильність складеного вірша
легко перевірити чисто механічно, порахувавши склади у кожному рядку
і перевіривши чергування наголосів.
Знову відсилаю допитливого читача до книг-довідників, де даються
вичерпні роз’яснення про системи віршування. Подаю не повний перелік
таких систем: амфібрахій, анапест, білий вірш, верлібр, дактиль.
