Тиха ніч. Майже темно. А сон чогось ще не прийшов. Треба було чекати, і це було важко. Не було сили встати з ліжка, а думки чекали, як тільки б навалитись ще одним табуном. Вони атакували при кожному поруху якою-небудь частиною тіла, і навіть не можна було собі дозволити поблукати десь між спогадів, бо вони сприймали це як виклик. І раз-по-раз кидались довгими хвилями плачу і болю. Ненормально перегризали вовком горло, а потім, ставши жар-птицею, кудись летіли, приносили цілющу воду і оживляли… Щоб ще раз завдати тортур.
Куди було діватись голодній душі? А де лишати тіло?
Неможливо було зрозуміти причину виникнення важких роздумів. І чому взагалі голова така важка? Іноді на плечах проростають зародки крил, а потім вилазять цілком. Великі, гарні і сильні. Ти починаєш їх розправляти, і коли вже готовий злетіти схиляєш голову. Ти не можеш полетіти за мрією. Ти не можеш піти за криком душі. І залишаєшся в нижньому шарі неба. Ноги доторкаються землі, а ти лежиш на дні повітряного океану. Тепер ти схожий на побитого ангела, який не може на своїх крилах віднести Ісусове повідомлення. Не можеш, бо група цікавих напали і обдерли твої крила, бо захотіли залишити собі на пам’ять пір’їнки-трофеї. Ти не можеш подолати біль і не можеш відірватись від землі.
І навіть болото не хоче всмоктати твоє напівживе тіло. А хижі мухи не підлітають до тебе. Ти їм не смачний. Ти не титан. Тебе не прикували до скали. Бо ти ще нікому не подарував Таємницю Вогню. А ти й не вмієш гарно дарувати. Ти хочеш дати те чоло Вони хочуть. Але не можеш. Ти знаєш, що це згубні бажання. Ти просто бачиш Їхнє майбутнє. І не хочеш власними руками завдавати неминучого болю. І ти не даруєш.
А ти продовжуєш жити. Ти спостерігаєш… Ти тримаєшся міцно за життя. Воно дуже прикольне, саме по собі. Ти не перший це зауважуєш.
В той час ти довго плачеш. І навіть переходиш в сон продовжуючи плакати. До тебе в сон приходить Той Великий Голос. Він каже:
─ Не плач, в тебе очі Ісуса…
Потім хтось говоритиме тобі:
─ Твої очі ─ небо. Твої очі ─ світло. Твої очі ─ море. І я заздрю сонячним промінчикам, бо лиш вони можуть заглянути в глибину твоїх зіниць…
А ти:
─ В Ісуса були блакитні очі…
І твоєї душі торкнеться тільки сонце, а правду знатиме лишень єдиний Бог, Ісусів батько, наш Отець.
