Чи добре проходять літературні читання під дощем? От якраз сьогодні такі відбулись на Літературній Країні мрій, що цими вихідними проходить на Співочому полі. Коли я підійшла до літературної сцени Курінь, яку організатори називають експериментальною... Навіть не так. Спочатку я її не помітила і пройшла мимо, довелося повернутись і знов шукати її між палаток, в яких видавництва розклали свою книжкову продукцію. Виявилося, що я спершу не побачила Курінь, тому що якраз перед сценою нашвидкоруч встановили накриття для глядачів, аби ті не мокли під дощем. Над сценою ж ніякого накриття не було.
На читання зібрались автори літературного сайту «Гоголівська академія». Усі сховались під невеличке накриття, призначене для глядачів, і говорили між собою. Ішов дощ, глядачів не було, а потенційні проходили повз не зупиняючись. Початок спізнювався. На сцену не могли встановити мікрофони, оскільки їм не можна мокнути під дощем, а гілляччя горіха – захист дуже відносний.
Початок відтягувався і за таких обставин починати було морально тяжко. Підійшов хтось із Капранових спитати, як у нас справи і чи добре влаштувались. Хтось покликав бандуристів – Данила Носко і Юрка Миронця (от що значить – тусівка!), які мали виступати двома годинами пізніше на головній Літературній сцені в кобзарському слемі. Коли пролунали перші переливи струн, стало зрозуміло – з музикою захід має більше шансів привернути до себе увагу. І от почалось: хлопці заграли і заспівали – гарно, обоє мають добрі голоси, пісні, очевидно, підбирались рідковживані, яких щодень не почуєш, але запальні, веселі, енергійні. Хоча, звісно, багато залежить від виконання, і в даному випадку хлопцям вдалось створити атмосферу молодіжного (!) етнічного свята.
Зі сцени спустили мікрофон під накриття і виступаючі знаходились в безпосередній близькості від глядачів, які вже спинялись перед Куренем і здебільшого стояли під парасолями, бо під накриттям місця було мало. Певною мірою це було схоже на казкову рукавичку, але в тісноті якось тепліше і дружніше. Від Гоголівської академії виступили я – Антоніна Спірідончева (мене по-джентельменськи пропустили читати першою :-)), Діма Княжич, Олексій Ганзенко, Богдан Ступак та Заза Пауалішвілі. Розбавляли поезію запальними піснями бандуристи Данило Носко і Юрко Миронець, вони ж і закривали захід.
Виступаючим біля мікрофона вода з накриття лилась прямо за комір, але посунутись було складно через обмаль місця. Я промокла і змерзла, але враження все одно приємні, настрій піднесений.
Багато світлин тут: https://picasaweb.google.com/104021401815490983088/201102#
