Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2564
Творів: 46595
Рецензій: 90897

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Сатира й гумор

Хто роздоптав кота?

© Микола Шпаковський, 25-06-2011
Любов вона і в Африці любов, тре тілько знати коли і з ким. Кого школа не навчила – того навчит життє, тай пізно не буває ніколи. То зара вам розкажу одно кіно, такого по тілівізори не показуют навіть посеред ночи.

Райцентр, бар «Зустріч», пополуднє, якись безногий жебрачиско біля продуктового просе милостиню, за білим пласмасовим столиком сидят четверо – два пацани і напротів них дві дівки, десь певно недавно кінчили петеу. Погода нормальна, розпростерті як прапори два алконавти кимарят в тіньку, пси неситими вочима дивлятьсі на пакєти згорблених міщан, автобус-пазік як старий дракон поволи суне в депо. В небі межи хмарками зачаївсі літак. Почиток горичого літа, в пацанів загорнуто в ґазету півлітра.

Хлопці мают на головах шкірані кєпки, в їдного з них є барсєтка, позолочений ланцуг на шиї, на руці троха облізлий золотий годинник, ну і відповідні до моди їхного району одьожки. Дівчита мают дуже виразно намальовані личка, ружові колготки, баклажанове волоссє, філіровані чолки, золоті кульчики. Всі учасники здибанки мают набутий сколіоз і звичку економити на антиперспірантах.

- ну і чюєш, Андрюха, я їму гавару – ти рагуль і уболюдок, а він тоди пробує мене завалити з правої ладошки, тіпа я не угадав, шо він так хоче зробить. Карочі, я його через заборчік і перекинув.
- даааа, ти крєпкий кєнт, такіє на дарогє нє валяюцца…
- тьоли, чяй будете? – різко звертається до дівчат той перший.
Всі перезирнулись між собов і нагадали нашо сюди всі прийшли.
- а щьо, ми сьодні на суші не пуїдемо? – спитала Віолєтта.
Пацани тупо забили болт на то питаннє і покликали афіціанта Валєру:
- чюєш, а по чом у вас чяй?
- три карбованці, в асортімєнті – сказав той.
- ну тада нам бутилку водкі, а чяй зробиш з наших пакєтіків.

Пацанове пошушукались і один з них побіг в ларьок, а як привалив назад то добалакавсі з афіціантом, шоп той залєв киплятком дівкам чаю. Всі і далі собі весело шварґотали, а далі потрохи перейшли вже до прямих питань:
- дівчата, а шо ви любите? – спитав той, шо примружений.
- ну як шо, то шо всі люблять, ну там патусіть, діскаріки, на машині покататься… – не встигла договорити та трохи сміливіша, Віка.
- а на гральних автоматах любите іграть, бо ми дуже? – ґонорово сказав той, шо мовчав.
- нєа, ми вкантакті любим… ферми строїм, корови там доїм, ну знаєте, як на селі, гагагага! – зі знаючим видом сказала Віолєтта.

Пацани дістали з кишень сємушки, висипали в паперову мисочку і почали всі дружньо дзьобати, плювати на боки і голосно галакати. З колонки грає руский шансон, а в попрошайки без ніг, шо сидів біля продуктового, вони раптово виросли і він хутко рушив додому, кіряти на зароблені.

Тим часом на вулицю вийшла тріпати хідники цьотка Сніжана. Вона дуже любит котів, все дає їм їсти, захищає від псів, за шо котиска її дуже поважают і тулятьсі до її великого тіла в бежевому сарафані з масними плямами. Сніжана жиє в битовці бувшої артілі, де робив її чоловік, який якраз її лишив через то, жи не любив котів. Бо вони йому срали в мешти. Не стерпів – бо не жилізний, всьо логічно. Цьотка тріпає хідники і ні разу не попадає в ритм шансону, летят густі порохи, а біля неї крутятьсі троє кошаків: Муцьо, Стасьо і Шуруп. Вони троха позначені вапном, бо недавно їхня господиня білила стіни, тай їм капку перепало, бо нема чо тертисі.

А туво якраз їхав на ровери Зенко і переїхав Шурупа, бо той чось лазив по тротуарі. Зенко хоть і має окуляри з грубими шкєлками, але вони йому вже не помагают, котєча смерть наступила моментально, кишки повилазили, бігме можна сі збридіти. Сніжана зразу і не зовиділа того, а як глипнула – то вже було пізно ратувати, чуть не вмліла.

- хто роздоптав кота, яка сволота, яка наволоч? – гулюкає на всю вулицю злосна цьотка.
- ми не знаєм, але то може нині якась така гравітація чи самоунічтоженіє! – заявили пацанове.
- я вам зара як пошучу – рідна мама не впізнає, лиґейди! – піднявши праву руку з тріпачком догори, рекла Сніжана, баба-грім.

Хлопаки не хтіли вже далі пащекувати, тай взагалі Сніжану ніхто не перематюкає. Тихенько встали з дівками, поздоровкалисі з афіціантом Валерою і сіли в своє ґонтє – три рази биту жовту копійку, пігнали, аж закурилосі. Заплакана цьотка змела на шуфельку Шурупа і закопала біля аличі. Так і не вичислила таємничої причини смерти кота, а потім вже забулосі. А за рік алича зародила як ніколи, штири відра тлустих ягід, всьо було – кампоти, закрутки і пляцки.

Але інтрига заключаїсі в тім, жи якось-то до Сніжани привалив той самий сліпак Зенко рихтувати дах, бо троха протікав. Вона нагодувала го курячими ляшками зо смаженими барабольми і напоїла тим самим аличевим кампотом. Зенко спочатку фест спотів, зблід, почав заїкатисі, а потім зняв окуляри і каже, жи знов виде, сто процентів на обидва вока, втішивсі хлоп. А далі – класичний кінец: Зенко лишивсі в тої Сніжани, почав з ньом жити, помагати коло хати і хто міг би подумати, жи у всьому винен той самий кіт Шуруп? Добрий був кіт.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 6

Рецензії на цей твір

Захотілося прочитати комусь вголос)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Кавачай, 20-01-2012

Швейк відпочіває

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Галина Михайловська, 26-06-2011

Бідна худоба

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна Биндас, 25-06-2011

А туво якраз їхав на ровери Зенко...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ганзенко Олексій, 25-06-2011

Щось містизмом

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Надія, 25-06-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81938695907593 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …