Жило колись Маленьке Горде Жабеня. Було це дуже давно, і навіть ніхто не може пригадати, в які часи. Адже з того часу ніхто не залишився живим. Жабеня жило в великому Болоті. Воно було яскраво зеленим, а всі інші жабенята ─ сірими. Мабуть тому воно постійно вихвалялось і вважало себе найкрасивішим з усіх жабенят Болота. Усі жабенята дивились на Маленьке Горде Жабеня і щиро заздрили йому. А воно тільки усміхалось. Воно було впевнене, що так повинно бути, вірило в свою надзвичайність. Але з кожним днем в нього ставало все менше і менше друзів! Адже жабеня любило всіх, і при цьому думало, що всі повинні йому служити!
Кожного дня Жабеня чекало, коли йому принесуть в ліжко сніданок і свіжу воду. Раніше всі його прихильники так і робили: котресь із жабенят, навіть не виспавшись, прокидалось раніше за всіх і починало працювати, щоб Маленьке Горде Жабеня могло спокійно додивлятись свої сни, поки інші вовтузяться із сніданком. За це Маленьке Горде Жабеня вважало його своїм другом, і воно могло постійно ходити з ним, адже думало, що через це його будуть більше любити…
Усі жабенята жили в дитячому відділі. Це було чудовою задумкою Великої Сірої Жаби. Завдяки їй дорослі не заважали малятам гратись і рости, а малі не заважали дорослим працювати і відпочивати. Дорослі жаби з власної кухні постачали малим їжу. Малятам залишалось тільки обслуговувати себе в їдальні, і слідкувати за порядком; проте це вони робили не зовсім часто. Тільки тоді, коли закінчувались веселі ігри, і вони не могли знайти собі іншого, веселішого заняття. Жилося малим весело і безтурботно. Іноді Жаби-вчителі влаштовували малим уроки виживання і уроки дорослішання. Кожного року з дитячого відділення кілька жабенят, які вже достатньо підросли і порозумнішали, переходили в відділення дорослих. Вони робили це з радістю і полегшенням. Адже їм так набрид постійний галас і метушливі розваги малечі!
І от настав час, коли Велика Сіра Жаба прийшла поглянути, чи все добре в дитячому відділенні. Вона запропонувала жабенятам влаштувати наступного дня прибирання ─ в відділенні був бруд і хаос!
─ Жодна порядна жаба не дозволила б собі жити в такому безладі! І чим же ви тут займаєтесь? ─ обурено вигукнула вона.
Цього разу вона навіть образилась, і відмовилась відвезти кількох жабенят, які потребували обстеження, в медпункт. Вона ще й встигла помітити речі, які дозволяло собі Маленьке Горде Жабеня. Хоча і раніше в неї були здогадки про це, але зараз вона вирішила остаточно: потрібно терміново виховувати Жабеня, інакше воно виросте непорядним і самотнім. Не можуть такими бути Справжні Жаби з Болота! Треба було діяти як професіонал. По-простому нічого б не вдалося. Адже Жабеня остаточно занапастилося ─ купатись тепер його відвозили на візку, а на животі в нього виднілися складки жиру!
Через три дні був гарний ранок. Болото було теплим, і пахнуло свіжими квітами, що росли неподалік. Маленькому Гордому Жабеняті снився сон про літаки і шоколад. Коли раптово промінчик світла торкнувся повік Жабеняти, воно не прокинулось як це зробило б кожне жабеня, а смачно позіхнуло і повернулося на інший бік.
Коли Жабка-Піаністка зібралась відносити сніданок Маленькому Гордому Жабеняті, Велика Сіра Жаба зупинила її, сказавши, що зробить це сама. Жабка-Піаністка була здивована, але однозначно погодилась. Велика Жаба запропонувала Маленькому Гордому Жабеняті поїхати в відділ дорослих, щоб йому зробили масаж з ароматичними оліями. Жабеня радісно погодилось, адже йому вже починало ставати нудно тут. І коли йому робили масаж, за домовленістю з Великою Сірою Жабою, в його шкіру була втерта спеціальна чародійна кольорова речовина…
Наступного ранку воно прокинулось таким самим сірим жабеням, як і інші мешканці Болота. Воно зовсім не засмутилось, адже було достатньо розумним, і знало майже про все, що відбувається в Болотяному царстві. Маленьке Горде Жабеня почало самостійно про себе дбати, а ще допомагало іншим. А через місяць взагалі покинуло дитячий відділ і стало дорослим…
