Ви їх сьогодні бачили?
Вони далі вірять, що стою за правду. Звідки в них взялась ілюзія, що я ─ їх надія, шанс, вихід…?
Йшла за себе і йтиму далі. Перемагають сильніші. Варто докласти сил, щоби вибратись, бо як же?
Ніхто не помітив, як з’явилась, не звернуть уваги, що зникну. А я не зникну. Я буду. І нехай вам усміхаються зірки, та про мене ви ще почуєте. Я не довго чекала, щоб вийти у світ. Не хотіла і не чекала. Мама сама мене народила. А я просто довела ще раз світу, що в ньому може бути так багато некорисних речей…
Що значить «корисний»?
Я не корисна. Я хворію сама і заражаю інших. Хоча логічно і те, що хтось же мене у свій час заразив. Ми всі заразні. Розсипаємо свої проблеми. Поливаєм брудом чистих. І що нам залишається? Яке світле майбутнє? Чого чекати, коли не зробив інвестицій? Щоб хлебтати кашку, треба було її зварити. А ви чого чекали?
Я прокинусь рано і знов буду займатись безкорисними речами, породивши мене сама планета Земля знизила свій коефіцієнт корисності. Вона і дотепер мене тримає серед живих. Мабуть їй треба комусь дорікати. Виходить вона використовує мене?!
Я прокинуся завтра. Не задзвенить будильник, а прийдуть і покличуть. І я піду, бо мого виходу немає, поки я його не зробила. А я не зробила… Я грала в ігри без сенсу. Забавлялась. Ніби щось тоді могло змінитись. Тепер я не здамся без бою. Сила дана з часом. Мені зовсім нелегко. Життя порожнє.
Вакуум. Мене скоро затягне в Чорну Діру, і я більше ніколи не з’явлюсь. А хтось ще й за мною пошкодує. Так далеко ще іти… я не зникаю. Я тут. Все буде добре, але кого я заспокоюю?
Мені життя давно непотрібне. Непотрібне, відколи розумію, що людина в силі змінити ВСЕ, але це не можу зробити Я… Чому ж я не можу? Всі дієві методики не допомагають. Я просто виключення з норми. Виродок. І мені бути, мені жити. Я не караюсь через це, бо іноді моє життя мені подобається.
Що доброго?
Я живу просто. Від ранку до вечора. Від вечора до ранку. Зникають будні. Жодних слідів. Я пропадаю. Можливо я ніколи не зможу адаптуватись, і все піде під три чорти, а я прийму зміст речей і без рожевих окулярів?
Я зникну. Мені треба терміново в чомусь розчинитись.
Куплю натуральний розчинник для людини. Розчинність 100%. Ціна договірна.
Я така дешевенька субстанція. Ніхто не поцікавиться, що я робила цієї ночі. Нікого не схвилює те, що очі спухають від сидіння за комп’ютером. Окрім батьків. Але вони це так… Вони це вони. Просто батьки. Мені не знайома їхня ласка, бо пропагують вони рівність.
А що робить бог?
Окупував лежанку десь там, на небесах, і тільки дивиться, як ці придурки тут метушаться. А що йому, хай роблять що хочуть, мають же голову, йому за всіма не угледіти. Та вони самі не знають чого хочуть. Один вихід ─ знищити усіх. Але їх він вже добре знає: все-одно якесь виживе. Вони живучі, а самі себе вбивають, ну і як їх розуміти?
Але тільки Він побажає мені сьогодні доброї ночі, тільки він почує про те, що я попрошу… І я скажу: «Дякую тобі, Господи. Ти єдиний такий».
От зараз благополучно засну, бо вже є втома, але яким був вечір? Я так багато пережила, так боліло і страждало, бо щось всередині не так, і гармонії ще немає. А зранку прокинусь щаслива.
