«Варто порівняти враження від Слобожанщини і конкретніше - Чугуївщини, що їх свого часу записав Харківський єпископ Філарет Гумілевський (1805 – 1866). Прибувши у ці краї з Росії про спостережені ним ментальні особливості українського населення у праці; „Историко-статистическое описание Харьковской епархии” він неупереджено свідчить таке:
«Драки между черкасами не увидете, о смертоубийствах и не сльішно; к вороству и плутовству они не склонньі, напр(мер), из 338 преступлений, односящихся к вороству и мошеничеству, бьівших по губернии в 1845 году, ни одного не пало на долю хохла - слобожанина Слобожанин скорее может бьіть обманут, чем солгасітся кого либо обмануть; он честен и верен даному словую. Бедность и голод черкасьі переносят терпеливо. К старшим почтительньі. Непристойной брани не любят, особенноже никогда не усльішите ее на старика. Горелку пьют довольно, но малорусс не приходит при том до безобразного положения: он пьет вино не для пьянства, а для дружеского препровождения времени; пол-осьмухи вина довольно для 5-ти хохлов, чтобьі провести им полдня в приятной беседе. Украинец поньіне любит свободу и простор». І т.д.
До иечіі, автор засвідчує і те, з яких саме людей поповнювались на Слобожанщині, як-от у Чугуєві. – « представители национальности Великой России - бьіли люди, назначенньіе к исключению из общества людей» а також втікачі.
Подається за публікацією ж. «Сіверянський літопис» № 5. 2001.
--------------------------------------
«Сей малороссийский народ - яко ачела потодельная даёт Российскому государству и лучший мёд умственний, и лучший воск для свечи российського просвещения... Доколе россияне будут любить и уважать его - дотоле он будет волом подьіяремньім й светочью российского царства»»
Данило Мордовець (Мордовцев).
