Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50933
Рецензій: 95688

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 29596, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.229.122.112')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Ні за які гроші (2)

© Nina, 19-06-2011
  Той день розпочався, як завжди. Пустотливий сонячний промінчик, ковзнувши по кирпатому в ластовинні носу Петька, доторкнувся до його розкуйовдженого білявого волосся, легеньким ніжним дотиком лоскотнув очі. Петько міцно стулив повіки і перевернувся на другий бік. Канікули тільки розпочалися, п’ятий  клас позаду, а попереду світла радість літніх пригод і довгоочікувана свобода. Почав повільно провалюватися в солодку дрімоту,  та промінчик чомусь став вологим, шорсткуватим і дуже настирливим - зухвало торкався очей, підборіддя, носа. Він був теплий і дуже наполегливий.
- Ой, Дружок! – здогадався Петько.  Не розплющуючи очей, він обійняв того за шию, і пес, поклавши голову на подушку поряд із Петьковою, почав терпляче чекати, поки він прокинеться. Петько не заснув – вловив приглушені голоси за зачиненими дверима  кухні. Прислухався… Розмовляли батько і дядько Василь.
- От дивак чоловік! – почулося батькове. – Ну, ти от мені скажи,  що людині ще треба? Отакі гроші мав: пенсія гарна, підробляв собі… Так ні! Взяв і наклав на себе руки. От скажи: що йому не вистачало?
- То, мабуть, була якась причина, - сумно зауважив дядько Василь і додав: - Жив поруч, а ми й не помічали нічого. Виходить,  щось було на душі. Ех, гарного чоловіка не стало, - сказав, тужно зітхнувши.
- Отакі гроші мав! – знову з досадою вигукнув батько.
- Та  до чого тут гроші? - ніби аж сердито заперечив дядько Василь.
- Ет, - різко обірвав його батько. - Знову ти своєї, нічого не розумієш. Гроші… Гроші – це гроші! – твердо сказав, ніби поставив крапку.
         Петько вийшов із своєї кімнати і став на порозі.
-  О, доброго ранку! Розбудили? - дядько приязно глянув на Петька і піднявся: - Так, поїду я.
-  Дружок мене розбудив, - відповів Петько. – Та я вже  виспався.
       Дядько Василь був молодший батьків брат, жив зі своєю сім’єю в сусідньому селі за два кілометри від їхнього. Працював фельдшером у ФАПі. Він був дуже тямущим медиком, і його постійно  кликали до когось із хворих. Дядько ніколи й нікому не відмовляв. Навіть вночі його велосипед був напоготові і він мчав то в один  то в другий кінець села, а то і в сусіднє,  це після того, як закрили їхню лікарню, що обслуговувала кілька прилеглих сіл, на виклик до хворого. Бувало вдячні пацієнти сунули йому до рук гроші, але дядько Василь, завжди привітний і ввічливий, ставав сердитим і суворо відмовлявся. Батько говорив, що він не вміє жити - хтось інший на його місці вже й на машині їздив би, а не на … Батько робив паузу, в його очах з’являвся якийсь дошкульно-в’їдливий усміх і він презирливо додавав: «А не на отій самокатці». Дядько обурювався, казав, що просто виконує свій обов’язок, а лихо може трапитися з кожним.
І батько, і дядько Василь, обоє високі й кремезні, з синім, ніби хто їм щедро плеснув неба в очі, поглядом, були дуже схожими. Петько здивувався, коли випадково почув, як сусідка одного разу сказала бабусі: «Які ж вони в тебе різні, Василино». Чому різні? Такі схожі і різні ? Він тоді не збагнув про що йдеться. А бабуся нічого не відповіла, тільки зітхнула тихо.
- Ну, передавай привіт Каті. Як вона там? – сказав батько.
- Та нормально, тільки… , куниця курку вночі загризла. Плакала…
- Та воно зрозуміло … м'ясо ж…
- Не в тім річ. Шкода. Знаєш, як вона над ними… Вони розумні істоти, хоч і кажуть, «розум, як у курки».
- А…,  - зневажливо махнув рукою батько, хотів ще щось додати, та  стримався.
- Ну, гаразд, поїхав я, - сказав дядько Василь.
- Собаку треба, щоб полякав, бо то така капость, як внадиться, то всіх курей перебере. Воно ж в найменшу шпаринку пролізе. Он візьми Дружка, нехай побуде в тебе.
- Даси  Дружка? – звернувся дядько Василь до Петька.
- Не дам, а продам, - прохопилося раптом в того.
- О! - голосно реготнув батько, ляснувши рукою по коліну - А ти кажеш …  Мале, а бач, і  те розуміє!




Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Писати літературу для дітей -

© Уляна Галич (Консуело), 25-06-2011

Писати літературу для дітей -

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Уляна Галич (Консуело), 25-06-2011

...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 20-06-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.59092092514038 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …