Сьогодні, як не дивно, в мене чудовий настрій! Переповнює почуття впевненості в собі, мабуть тому що сиджу зараз на дієті!!! Вистачає сили волі, щоб триматися певних рамок. Та зараз не про це.
Нещодавно я сказала дуже гарну і мудру, як мені здається, фразу – всі люди носять маски і тільки деякі з них ховають за ними себе, справжніх. Воно дійсно так, не всі можуть зізнатися перед натовпом, що чогось бояться, дечого не розуміють, а бо ж прагнуть до чогось великого! Необхідно підлаштовуватися під цей світ. Чому б не бути самим собою? Розповісти цікаві смішні історії зі свого життя, безвихідні ситуації, навіть невдачі, але ж ні! Репутація! Суспільство не пробачить!
Я в принципі теж в деякій мірі маю носити цю кляту маску, щоб люди не бачили як мені самотньо в цьому божевільному світі! Моя посмішка, стала як шаблон, одягаєш її при зустрічі важливих людей, а потім забуваєш про неї і так вписуєшся в цю роль що забуваєш інколи хто ти насправді! І боляче від того, що я не можу бути повністю щирою, відвертою, віідкритою перед людьми, бо боюся… боюся болю, насмішок, непорозуміння, та і взагалі це вже не модно! А що модно? Я не знаю, але мені так хочеться інколи просто не думати про інших, про те що скажуть люди, просто жити і насолоджуватися життям! Та знову суспільство і ти маєш бути не такою якою ти є, а такою якою тебе хочуть бачити! І це коло, у якого ти в полоні!
