Останні кілька днів мою жінку ніби підмінили. Без видимої на те причини вона перетворилася із своєнравної левиці на м’яку і лагідну кішечку. Дивлюсь на неї – вона і ніби не вона.
Спершу я думав, що їй щось від мене потрібно. Нову норкову шубку чи путівку в екзотичні краї. Але коли вона чогось хотіла, то добивалася цього криками і істериками. Влаштовувала такі концерти, що мама не горюй! То до чого ж ця зміна поведінки?
Звісно, люди міняються. Але не так швидко і не так кардинально.
Уже через кілька днів мені почало здаватися, що це не моя дружина. Я став стежити за її діями, ніби невзначай запитував її про те, про що могла знати лише вона. Машка жодного разу не прокололася. Але відчуття тривоги мене не покидало. Воно росло і міцніло, пускаючи глибокі корені. Не моя це Машка і все! Тоді хто ж ця зваблива незнайомка, яка як дві краплі води на неї схожа?
Тепер Машка стала не тільки звабливою, а мегасексуальною. Моя дружина і раніше любила поексперементувати, а зараз вона виробляла в ліжку просто феноменальні речі. Я навіть почав сам собі заздрити.
Розпорядок життя моєї Машки майже не змінився. Машка і далі ходила на роботу, вела активний спосіб життя, але у неї ніколи не боліла голова і вистачало сил приготувати вечерю і зайнятися любощами. Так, так, вона почала сама готувати. ГОТУВАТИ! Мене, жертву мегаполісу із його шаленим ритмом життя, приреченого харчуватися фаст-фудом і напівфабрикатами, почали балувати справжньою домашньої їжею. Це порадувало мене навіть більше за гарячий секс.
Я не мав нічого проти таких змін. Ця особа була вдосконаленою версією Машки. Але ж людська натура неоднозначна. Коли нам добре, ми починаємо щось підозрювати. Мені просто необхідно було дізнатися правду.
Коли я запитав Машку, чому вона поводиться так дивно, та тільки розсміялася і сказала, що хоче бути для мене ідеальною дружиною. Може, я ненормальний, але така відповідь мене не задовольнила. Я сумував за своєю колишньою Машкою, її вибриками і нестерпним характером, а ця особа такою не хотіла, чи не могла бути.
Крім дивної поведінки Машки мене насторожив ще один факт. На спині з лівого боку у неї була велика родинка. Я називав її «яблучком спокуси». Тепер ще яблучко було щедро заклеєне білим лейкопластиром.
- Я поранилась, - сказала вона, не вдаючись в подробиці того інциденту.
Чомусь я почав підозрювати, що ніякої родинки там немає. В голові, одна за одною, народжувались найнеймовірніші версії. Починаючи від того, що це двійник чи сестра-близнючка і закінчуюсь вже, взагалі, фантастикою – мою дружину викрали інопланетяни і дама, що її замінила, має позаземне походження. Або це робот із задатками ідеальної домогосподарки, як у фільмі Стенфордські дружини.
Зупинившись на версії про сестер-близнючок, я почав своє розслідування. Правду кажучи, у Машки сестер ніколи не було. Лише два брати-лоботряси. Але… Що ми знаємо про наше життя? В кожній дурнуватій мильній опері у головної героїні обов’язково знаходиться зла сестра-близнючка. Та це кіно. Там вони борються за владу, гроші або кохання.
Я звичайний середньостатистичний менеджер і особливими багатствами не володію. І на Бреда Пітта я, нажаль, не схожий.
Якщо допустити, що жінка, з якою я останній тиждень ділив ліжко, не Машка, то як для чужинки, вона надто добре проінформована про наше життя. Катувала мою справжню дружину, вибиваючи із неї інформацію? Чи та добровільно їй все розповіла?
Може, дівчатка розважаються, міняючись місцями і тепер моя Машка в обіймах якогось чужого волохатого типа? Ні, вона б мене ніколи не зрадила. Хіба що… гульнула на стороні, а тепер почувається винною.
Останнє припущення мені зовсім не сподобалось. Краще вже роботи і інопланетяни!
Я дослідив всі доступні мені документи, але не знайшов сліду ніякої сестри-близнючки. Машка мала лише двоюрідну сестру Ірину, яка жила на окраїні міста і з якою та вже давно не спілкувалася. Двоюрідні сестри – теж близькі родичі. А зовнішність можна під коректувати хірургічним шляхом.
Не сильно вірячи в успіх цього розслідування, я направився до Ірини. Двері мені відчинила пухкенька жіночка, викапана Руслана Писанка. Жодної, навіть віддаленої, схожості на мою дружину. Я наплів їй щось про те, що являюся страховим агентом і поспішив звідти змитися.
Повертаючись додому, я не уявляв, в якому напрямку копати далі. Але біля мого під’їзду на мене чекав сюрприз. Завернувши на алейку, що вела до нашого дому, я помітив свою дружину в компанії якогось типа кавказької національності. Вони сильно сварились. Ледь не билися.
Зараза! Я був далеко і не міг чути, про що вони говорять.
Коли розмову було закінчено, цей тип пішов до автомобільної стоянки. Я вчинив як і будь-який псих-початківець на моєму місці. Побіг за тим типом. Він сів у чорний мерс, а я не встиг його наздогнати. І запам’ятати номера його машини – теж.
Вдома я влаштував дружині справжній допит.
- Це чоловік однієї моєї подруги, - невинно кліпаючи нафарбованими віями, відповіла Машка. – Вона від нього пішла, от він і шукає її по всьому місту.
У мене не було причин сумніватися в її словах. Але останнім часом я став надто підозрілим. Весь вечір я себе накручував, а вночі вирішив провести один експеримент. Дочекавшись, доки Машка засне, я легенько перевернув її на живіт. Вона застогнала увісні, але не прокинулась. Тоді я здер з її спини пластир. Родинка була на місці. А поряд з нею – величезний синець.
Коли я здер у Машки пластир, вона прокинулась. Пихнула мене. Обізвала бовдуром. Впізнаю свою дружину!
Коли перші пристрасті уляглися, їй довелося пояснювати. І пояснювати багато.
Вислухавши дружину, я навіть почав нею гордитися. Такий план! На перший погляд, простенький, але я, ідіот, не зміг її розкусити. Машка наробила шкоди і тому вирішила прикинутися пай-дівчинкою, щоб заслужити моє прихильне ставлення. На днях у неї день народження, а там вона б уже випросила у мене потрібний їй подарунок.
Шкода, яку вчинила Машка, заключалася в тому, що вона випадково розбила машину типа, якого я бачив з нею біля під’їзду. Позичивши у свого батька машину, вона випадково врізалася в капот машини кавказця. Судячи по словам Машки, врізалася вона туди добряче, хоча татків автомобіль, на диво, майже не постраждав. Моя дружина відбулася тільки синцем на спині і легким переляком.
Тепер кавказець вимагає у неї чималу суму на ремонт. А де їй взяти гроші? Звісно, у чоловіка.
Взявши з дружини слово, що вона щодня балуватиме мене такими смачними стравами, я поклав до кишені свою чекову книжку і поїхав на зустріч з тим кавказцем. Прощавай літній відпочинок в Єгипті, прощавай нова новий ДВД, прощавай нова автомагнітола. Але чим не пожертвуєш заради коханої дружини?
Вислухавши мене, кавказець похлопав мене по плечу і засміявся. Я засміявся у відповідь. А коли він показав мені розбити тачку і назвав суму, яку потрібно заплатити, мені вже було не до сміху.
- Ти героїчний чоловік, - сказав він мені. – У тебе гарна дружина, але…, - він промовив щось на іншій мові. Мені здалося, вилаявся.
- Ей, полегше зі словами!
- Знаю, знаю, у вас вільна країна. Вільні нрави. Шведські родини – це норма. А у нас би за таке забили камінням.
- Ти про що? – я почав втрачати терпець.
- Про твою дружину і про її коханця. Розбили мені машину, а заплатили лише половину боргу.
- Коханця? – крикнув я.
Він глянув на мене винувато і співчутливо. А потім все розповів.
Моя Машка не просто прикрасила дійсність, вона її переформатувала. Коли вона втаранилась в тачку кавказця, вона була не на батьковій машині. У її старого ніколи не було БМВ. Машки взагалі не було за кермом. Вона їхала разом з якимось лисим типом на його авто. Після того, як сталася аварія, вони ще довго між собою сварилися. Лисий звинувачував Машку в тому, що коли він вів машину, вона лізла до нього цілуватися. Через це він і не впорався з керуванням.
Потім той тип повівся, як «справжній джентльмен» і заплатив на місці лише частину боргу. «Решту вимагатимеш з неї», - сказав він кавказцю і поїхав.
Тепер зрозуміло, чому Машка не поспішала розповідати мені про свій борг. Кавказець поставив її на лічильник. Час ішов і грошики росли.
Ну що ж, якщо хтось платитиме по цьому рахунку, то тільки не я. Вона не лише наставляла мені роги, а ще й тримала за повного ідіота. А гарного Машка знайшла собі коханця? Справжнього жмота!
Я бісився, але мені не було на кому зігнати зло. Може, це ознака слабкості, але мені почало здаватися, що краще б я нічого не знав. У Машки була можливість зробити так, щоб все лишилося в таємниці.
У неї були деякі гроші на чорний день, вона мала трохи коштовностей. Але навіщо розлучатися з усіма цими речами, якщо все може оплатити чоловік-лох?
Уже кілька днів я не живу вдома. Після грандіозного сімейного скандалу, ініціатором якого вперше була не моя дружина, я перебрався до друга. Машка дістає мене телефонними дзвінками, ловить біля роботи і намагається повернути додому, клянучись, що у неї з тим типом нічого не було. Я за нею сумую, але я стою на своєму і, сміючись з її сліз, посилаю її куди подалі.
Але тиждень, проведений мною на самоті, приніс і позитивні результати. Я знайшов типа, який наставляв мені роги. Він володіє великою туристичною фірмою. Здається, ми з Машкою колись навіть користувалися її послугами.
Я подружився з його секретаркою. Вона зізналася, що її шеф – страшний жмот і вона б з радістю змінила місце роботи. Це було саме те, що мені потрібно. Я підшукав їй роботу у своїх знайомих. Але в обмін на одну послугу. Разом з паперами на підпис вона мала підсунути йому і чек на суму, яку Машка заборгувала кавказцю.
Все, справу зроблено. Лисий тип все-таки оплатив той рахунок. У нього ціла купа грошей і, можливо, він навіть не помітить, що з його рахунка зникло пару нулів. Але мені хотілося б, щоб він помітив. А ще мені хотілося заїхати йому по морді. Просто ще не випадала слушна нагода. Але не подумайте, що я боягуз. Я обов’язково це зроблю. ОБОВ’ЯЗКОВО!
А щодо Машки… Хоча вона клянеться, що цілувалася з тим типом лише раз і відразу ж була за це покарана, я не поспішаю її прощати. Можливо, колись пробачу… Але спершу вигадаю для неї якесь покарання. Щось екстраординарне. Одними борщами вона не відбудеться.
