Він: Привіт :)
Вона: Привіт!:)
Він: Цікаве знайомство…
Вона: Незвичне трохи… Ви чоловік?
Він: Здається :) А Ви?
Вона: О ні, здається, ні! ;)
Він: А Ви дотепна :)
Можливо, розкажете про себе більше?
Ім*я, сім*я, діти?
Вона: Ні, так не цікаво. Думаю, це не важливо. Якщо Вам не більше 90 років, то я готова з Вами зустрітись без подробиць особистого життя.
Він: 89 :) Як скажете…
Вона: Чудово. Зараз маю піти на роботу. Щасти Вам!
Він: Думаю, Ви ще повернетесь.
Думки Її.
А що тут такого? Багато хто так робить. Мій шлюб запрограмований на крах. У нас не може бути дітей… Нас ніщо не об*єднає, окрім квартири. Він поринув у свій бізнес, зиркає на молоденьких… Є ще, мабуть, чимало кралечок, про які знає лише він. Падлюка… Точно вже десь підчепив якусь безмозку ляльку! Та мені чхати. Чхати! Саме тому я спробую – як це бути на його місці, розважатись і не думати про наслідки. У нас із ним вже нічого не вийде. Ми все втратили.. Тому я шукатиму чогось нового для урізноманітнення своїх буднів.
Вона: Я повернулась :)
Він: Бачу :) Я чекав Вас.
Вона: Справді? Як цікаво… А дружина не ревнуватиме? ;)
Він: Ви ж ніби щось казали про нерозповсюдження особистої інформації..?:)
Вона: Точно. Перепрошую…:)
Він: :)
Вона: Ви багато посміхаєтесь :)
Він: Ви не менше. :)
Вона: Ха-ха, дійсно!=)
Він: :)
Вона: От, знову…
Він: :)
Вона: Ви ще довго так либитись будете?
Він: :(
Вона: Та я жартую!=(
Він: :)
Я теж..:)
Чому ви на цьому сайті?
Вона: А Ви?
Він: Я перший спитав.
Вона: Мабуть,як більшість жінок тут. Від нудьги. Від бажання знайти щось нове.
Він: Ви шукаєте тут кохання?
Вона: Тут? Можливо… Хоча шукаю я його повсюди. То що тут робите Ви?
Він: Я не вдаватимусь до подробиць..:)
Вона: Хитрющий Ви який!
Я знаю, хто Ви!
Він: дійсно? Хто ж я?..
Вона: Маніяк!
Він: Що?!!!=)))
Вона: Ясно. Ви не маніяк… Це тішить.:)
Він: :)
І Ви вдаєтесь до хитрощів. ;)
Вона: Звісно, я ж жінка. :) Це у мене в крові.
Він: Хочете сказати, що всі жінки – стерви?
Вона: Так, звісно. Але кожна у меншій чи більшій мірі.
Він: Яка ж Ви самокритична. :)
Вона: Та ну…:)
Маю відлучитись на якийсь час.
Ще прийду.
Думки Її.
Цікавий чоловік. Ніби стільки смаглів, емоцій, проте від нього віє спокоєм… Фліртує? Можливо… Треба краще його пізнати, а там гляди – і зустріч не за горами. Шкода, мені довелось відлучитись і готувати своєму «любому» їсти. Він прийшов – і я не могла зайти на свою секретну сторінку… А ближче ночі мого незнайомця вже не було на сайті.
І чого мій чоловік сьогодні так невчасно рано?!..
Вона: Ау? Ви тут?
Він: (через 5 хвилин) Вже так :)
Вона: Просто Ви довго не відписували, і я вже подумала, чи не образила Вас часом своєю стервозністю. :)
Він: Як бачите – я не з лякливих і знову тут. :)
Мав певні переговори на роботі.
Вона: То Ви працюєте? Ким?
Він: Ну що ж Ви так… ;)
Вона: Ах, забула… Ну все, мовчу, ніяких подробиць! :)
Можливо, якби ми зустрілись, то розповіли б один одному про себе більше?
Він: Зустрілись?..
Вона: Так, а що?
Він: (через 3 хвилини) Думаю…це Вашому чоловіку не надто сподобається.
:)…
Вона: Ей, що Ви мені щойно про особисте говорили, га?!=)
Він: :)
Коли зустрінемось? ;)
Вона: У… п*ятницю? Із 13:00 до 17:00 я буду вільна.
Він: Зустрінемось біля «L».:)
Вона: Домовились! Я буду в чорному плащі і з червоною парасолею (обіцяли дощі ;)). Вдалого пошуку!
Він: Думаю, з Вашими прикметами мені не буде важко…:)..
Думки Її.
Біля «L». Знайоме місце… Місце юності і голого підмізинного пальця. Місце спогадів… Цікаво буде глянути на нього по-новому, під час нової зустрічі, серед нових людей, емоцій… Це буде моє прощання зі старим і вітання з чимось новим…невідомим…
Нарешті, пригоди!
Зустріч.
У п’ятницю, о 13:03, біля головного входу до «L», ангели спостерігали цікаву зустріч чоловіка та жінки. Вони були одружені, але лише він знав,з ким іде на зустріч. Побачивши, що її «незнайомець» людина, котра жила з нею 10 років в одній квартирі, ділила одну кухню, вітальню, спальню, ванну,почуття, вона розплакалась, їй стало соромно. Вона побачила знайомого незнайомця, котрий рятував їх обох. Врятував їх вдавшись до маленької електронної хитрості і скориставшись необачністю дружини.
Ось так почалось щось нове в їхньому спільному житті, чого вони обоє потребували.
Думки Його.
Як я міг стати таким байдужим до всього? Моя робота поглинула мене повністю… Я став її рабом, а вона моєю коханкою. Чому я не розмовляю з людиною, яка мені найближча? Чому уникаю її? Мені соромно дивитись їй в очі… Я відчуваю провину у тому, що живу собою і бізнесом… Хоча ніби й для неї працюю, але хіба цього достатньо?..
Ми стали майже чужими, наші дії, розмови, погляди – все стало механічним… Аж одного вечора, коли проходив повз її комп’ютер, помітив якусь цікаву сторінку на екрані. За час, поки вона, ні про що не здогадуючись чистила зуби, я запам’ятав цей сайт і її нік. На роботі тепер я думав лише про те, як до неї підібратись, знову достукатись до її серця… Я кохав її, ніколи не переставав, і завжди вірив, що це почуття нас об’єднує. Треба було діяти. Я знав, що вона може утнути дурницю. Я знав, якщо вона й мала з кимось це зробити, то лише зі мною. Я мав її вберегти від її самої і того, про що вона б потім пожаліла.
Ось вона з’явилась на сайті. У мене тряслися руки… Я мусив діяти швидко і впевнено. Тому почав із найкращого, що сяйнуло мені в голову:
Він: Привіт :).
