ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 722
Творів: 10881
Рецензій: 16566

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Трилер

На конкурс. Так починалося свято

© Юлія Петрусенко - Левківська, 14-12-2006
Чудовий спів янголів лунає відусюди… Навіть сусід Колько у свій час не міг вмикнути свої «AC/DC» з такою гучністю. Прислуховуюсь…Мій мозок вже звик до більш заземлених та важких звуків, тому оцінити янгольські арії належним чином я просто не можу. Так дивно – я померла, я зараз на небі, а сутність моя не змінилася, от хіба що шкіра обвуглилася та почорніла…Вона спалена після його зради…Але біль я вже не відчуваю, тілько деяку флегматичність та отруту.
Згадую себе при житті – о, я була знана панна… Хоча багато хто обминав мене стороною, бо я мала норов. Казали – їй палець в рот не клади – відтяпає, і відтяпала б таки… Лише одній людині я вірила, лише з одним ним була лагідною, він був найкращім другом для мене… Юзеф, Юзеф, як ти міг!
Він завши приходив до мене в гості вчасно, приносив ласощі, іноді квіти, чомусь засохлі…Я не становила ті квіточки у вазу, я спала на них, навзнак, що в мене є друг, є кому вірити.
Його жінка недолюблювала мене, і лише зрідка вони приходили в гості удвох…Тоді вона давала йому якись вказівки, а Юзеф казав, що все зробить, як вона прохає. Тоді мені здавалося, що у нього є серце, а не тілько шлунок і нірки, як у інших.
Чого ж він так вчинив, до сих пір не збагну…
Хоча тут непогано, он якийсь чоловік, весь в білому, хлопоче біля мене…Ляпає крилами в такт співів, посміхається.
Та важко комусь тепер вірити, та мене це мало вже обходить.
О, а цього пана я знаю…
Він завши вночі ходив по нашому подвір’ї, палив, іноді голосив наче вовк… Він тоді був прозорішим за туман, тілько коти могли його більш-менш розгледіти. Кажуть він жінку Юзефа любив дуже, та вона відмовила йому у взаємності…Тоді він в армію служити подався, в саме пекло, на якусь безименну війну, там і загинув. Але неї не полишає, хоча й до хати не йде, щоб неналякати. Гублять вони з Юзефом чужі життя, ой гублять!
- Гей-но, ти, прозорий! – кличу невдалого залицяльника Юзефої жінки, як там її називали?!
- Що тобі? – все зрозуміло, хоч і кохання мав, а серцем черствий був. Бач, як невічливо! А я може хоч на небі добра хочу!
- Та нічого, просто знайомим здався, та бачу помилилася, я взагалі у людях часто помиляюся!
- Та куди ж тобі не помилятися, - хмикає…
Більш не з ким розмови не заводжу, може вони усі тут таки? Стало якось боляче, вперше за усе перебування тут стало боляче, тільки янгол з ляпаючими крилами все посміхається і хлопоче…Та я вже і в янголів не вірю…
Був ранок суботній…На подвір’ї якась метушня чулася, Колько навіть музику вимкнув та до нас прийшов. Вони з Юзефом щось заходилися влаштовувати, нишпорили немов квочки. Настрій в мене святковий був, все таким прекрасним бачилося… А тут і Юзеф до мене завітав, «Вставай», каже, і такий увесь нервовий, змучений… Я встаю, йду за ним, а він мене чимось по горлянці, спочатку і не боляче було, так, трохи лоскотно, а потім, в одну мить, повітря забагато стало, а потім замало… А потім був вогонь, неповноційний, з труби якоїсь, а потім мене щось підхопило і я в небеса понеслася, до янголів в білому…
Ви вже певно здогадалися, так, я – свиня! Але ж яке свинство чинити зі мною по-свинські тілько заради шматка сала! Та окорока на новий рік! Може в мене теж є щось людське?
Починаю кричати: «Люди, Люди, може я теж маю право на життя! Може то право більше, ніж ваше право на моє м’ясо!?
- Слухай, а ця синя наче ще хрюкає?!
- Та бути такого не може! Вона ж вже засмажена!
Два кухаря на білосніжній кухні зайнялися подальшими приготуваннями до святкової вечері, свиня більш не подавала признаків голосу, а Юзеф з Колько розпивали самогон на обезсніженому подвір’ї… Так починалося свято….

P.S. До відома читачів я вегатаріанкою не являюся,  просто вжилася в свого персонажа 


Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Катерина, 30-12-2006

Щирі вітання!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 30-12-2006

Він викликає співпереживання.

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Бондаренко Ю.Л., 29-12-2006

Святково!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олесь Бережний Статус: *Гуру*, 27-12-2006

ВІТАЮ!!!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Андрій, 27-12-2006

Поздоровляю!

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Zipa, 26-12-2006

ЗІРОЧКА!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Андрій, 23-12-2006

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Божена, 22-12-2006

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Zipa, 20-12-2006

Являється чорт, а ви вегетаріанкою не є.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 18-12-2006

В тебе вийшло не про свиню

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Вірлена, 16-12-2006

Сумна історія, але цікава!!!!

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Данило із Стокгольму, 15-12-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0110988616943 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif