Людина завжди самотня. На те вона й народилася з двома ногами, двома руками, одним серцем, однією головою і одним мозком. При народженні вона отримала одне тіло, одну душу. Одну маму. Всього по одному, на одного. Бо ми народжуємось одні. По одному.
Оточення - декорації життя. Кожен має інші декорації і в цю ж мить сам являється частиною декорації інших.
Ми всі живемо поокремо. Для самих себе. Навіть допомагаючи іншим ми втамовуєм своє бажання - бажання допомагати, змінювати декорації на веселіші, щасливіші, які радували б нас. Ми егоїсти.
Людина. Хто ти? Тварина! Просто з трохи розвинутішим мозком ніж у горили. І що з того? Нічого хорошого.. Дійсно, жодна горила не додумалась би до повільного самознищення приладами, які приносять нам комфорт, але водночас нищать нашу Землю. Нам її позичили, а ми її нищимо. Лише не всі розуміють, що цим ми нищимо свій дім, а отже і себе. З такою кіькістю мозку ми залишаємось дурними приматами.
Ми легко піддаємось спокусам на котрі іншим тваринам начхати. А ми ще сміємо називати їх нижчими.. Їм наплювати на гроші, поклади нафти, газу, золото, коштовні камені, на все що зводить нас з розуму, що штовхає нас у прірву заздрощів, яка веде нас до найтяжчих гріхів. "Нижчі" за нас спокійно приймають те,що їм дано природою, а про існування гріха навіть не здогадуються. Він їм не потрібен.
Ми безумці. Ми й досі віримо дивлячись на вечірнє небо, що якщо ми загадаємо бажання у момент падіння зірки - воно неодмінно збудеться. Безумці!
Ми мрійники. На потрібна казка. Тому ми віримо в існування справжнього, чистого, взаємного кохання. Але ніколи не знаєм напевне, чи воно існує. А невідомість нас приваблює і ми летимо на неї,як комашня на світло. Але зазвичай б*ємось бо оманлива прозоре шкло, яке приводить нас до тями або вбиває насмерть.
Ми вівці. Нам потрібен вождь, який би вів нас і вчив оминати ями і калюжі. Тому ми віримо у Бога.
Ми вразливі. Нам потрібен захисник, який оберагав би нас від бід. Тому ми віримо у Бога.
Ми слабкі. Нам потрібна гарантія, що ми матимемо сили, хоч колись у майбутньому. Тому ми віримо у Бога.
Я вірю.
Хоч щось нас відрізняє від тварин...
Ми...просто самотні одинички людства у цьому безмежному всесвіті. Ми його хаос, бо ніколи не можемо об*єднатись для чогось хорошого, гармонійного. Ми - маленькі брудні мушки, які обліпили чудову ягідку, перетворивши її на щось огидне і незрозуміле округлої форми.
Ми - просто люди.
Я - просто людина.
Я просто одна.
