Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2554
Творів: 46328
Рецензій: 90462

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Щоденник

Депресивні серцеві роздуми або мухи в голові.

© Ілона Кучинська, 23-05-2011
Людина завжди самотня. На те вона й народилася з двома ногами, двома руками, одним серцем, однією головою і одним мозком. При народженні вона отримала одне тіло, одну душу. Одну маму. Всього по одному, на одного. Бо ми народжуємось одні. По одному.

Оточення - декорації життя. Кожен має інші декорації і в цю ж мить сам являється частиною декорації інших.

Ми всі живемо поокремо. Для самих себе. Навіть допомагаючи іншим ми втамовуєм своє бажання - бажання допомагати, змінювати декорації на веселіші, щасливіші, які радували б нас. Ми егоїсти.

Людина. Хто ти? Тварина! Просто з трохи розвинутішим мозком ніж у горили. І що з того? Нічого хорошого.. Дійсно, жодна горила не додумалась би до повільного самознищення приладами, які приносять нам комфорт, але водночас нищать нашу Землю. Нам її позичили, а ми її нищимо. Лише не всі розуміють, що цим ми нищимо свій дім, а отже і себе. З такою кіькістю мозку ми залишаємось дурними приматами.

Ми легко піддаємось спокусам на котрі іншим тваринам начхати. А ми ще сміємо називати їх нижчими.. Їм наплювати на гроші, поклади нафти, газу, золото, коштовні камені, на все що зводить нас з розуму, що штовхає нас у прірву заздрощів, яка веде нас до найтяжчих гріхів. "Нижчі" за нас спокійно приймають те,що їм дано природою, а про існування гріха навіть не здогадуються. Він їм не потрібен.

Ми безумці. Ми й досі віримо дивлячись на вечірнє небо, що якщо ми загадаємо бажання у момент падіння зірки - воно неодмінно збудеться. Безумці!

Ми мрійники. На потрібна казка. Тому ми віримо в існування справжнього, чистого, взаємного кохання. Але ніколи не знаєм напевне, чи воно існує. А невідомість нас приваблює і ми летимо на неї,як комашня на світло. Але зазвичай б*ємось бо оманлива прозоре шкло, яке приводить нас до тями або вбиває насмерть.

Ми вівці. Нам потрібен вождь, який би вів нас і вчив оминати ями і калюжі. Тому ми віримо у Бога.

Ми вразливі. Нам потрібен захисник, який оберагав би нас від бід. Тому ми віримо у Бога.

Ми слабкі. Нам потрібна гарантія, що ми матимемо сили, хоч колись у майбутньому. Тому ми віримо у Бога.

Я вірю.

Хоч щось нас відрізняє від тварин...

Ми...просто самотні одинички людства у цьому безмежному всесвіті. Ми його хаос, бо ніколи не можемо об*єднатись для чогось хорошого, гармонійного. Ми - маленькі брудні мушки, які обліпили чудову ягідку, перетворивши її на щось огидне і незрозуміле округлої форми.

Ми - просто люди.
Я - просто людина.
Я просто одна.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Тарас, 25-11-2011

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© В'ячеслав Імамов, 24-05-2011

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Сонце Місяць, 23-05-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.75480890274048 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …