Вона прийшла зі своїм відром. Легке, пластикове, яке віддавало білизною, як і її кофтинка. Роззувшись прямо на сходах, остерігаючись мені натоптати, беззвучно пройшла до кімнати. Окинула поглядом вікно, блискавично перевдяглася, і робота зрушила.
- Хлопчик тут спав? - Запитала вона. - Скільки йому?
- Ні. Дихати шпаклівкою ... - відповіла я. - Тільки двадцять три.
- Лише двадцять три! .. Та моєму дев'ятнадцять, а виглядає постарше твого! Високий, великий! Хоче бути водієм. Дала оголошення в газету, щоб його влаштувати, так як подзвонять - а він грубо як відповість: "Так! Можу!", - та хто ж його після цього візьме?! А гроші, мамо, дай. То двадцятку, то п'ятдесят. Дівку завів. У Педі вчиться. З Кролевця. Я йому сказала: "Сам і заробляй". Розумієш, вони так звикли, що погодуй їх три рази. Звідки воно береться - саме зростає, чи що? Вважають, що так і повинно бути. Так ще ж і в ігрових автоматах став програвати!
- А ти бачила ту дівчинку?
- А я й бачити не хочу! Приведе мені в однокімнатну шалаву з дитиною, а мені куди? І так питав, мовляв, ти нікуди не збираєшся їхати? Хоче, щоб я поїхала і на довше! Я зі своєї квартири - нікуди! Я ж його залишала, коли їздила на заробітки, на сусідку. У неї три інститутських дипломи, вона дуже добре дивилася за ним. Взяв у сестри гроші - сестра моя тримає продуктовий магазин - щоб та шалава могла за квартиру заплатити! А хто буде віддавати?! Вона, питаю, вчитися сюди приїхала чи гуляти?! Він коли перший раз ночувати не прийшов - це був для мене кінець. Я з п'ятої ранку телефонувала в міліцію і в лікарні, а коли прийшов - халявою чобота по морді, по морді! А він стоїть, плаче і каже: "Ну, убий мене". Ні. Але бачу, що вона буває.
-...?
- По волоссю, коли прибираю. І він вважає, що це любов! Хоче ж перед нею крутим здаватися. А їй гроші потрібні. Їй потрібно вижити!
-Валя, ти заміжня? - раптом запитую я.
- Чоловік пішов. І знаєш куди? До сусідки, на одних сходах. А мені навіть краще. Принесе на п'ятірку, а подай йому на п'ятдесят. Я ж звикла в інтернаті, що завжди є мило, рушник ... Нам видавали. Як на зоні. А все ж це треба купити. Так я за свої гроші ще й відзвітувати повинна, куди я їх витратила! Ні, мені зараз краще. У мене зараз пралка-автомат, бойлер. З ним я про це навіть і мріяти не могла. В житті б не купила.
- Знаєш, ти зі своїми вміннями поїхала б до Італії, гроші б хороші заробила, ще й заміж би там вийшла.
- Ні. Я ж ганяла і на Москву, і до Києва. А потім набридло поневірятися. Невже я собі тут на шматок хліба не зароблю? А заміж ... Я взагалі цього не хочу. Навіщо мені цей смердючий немитий козел? І потім, поки я там, якась шалава заволодіє квартирою, малого під зад: піде бомжувати. Ні. Я опинюся навулиці. Малого ... Брала один час із собою, щоб допомагав, вчився. Каже, що поки постоїть зі мною, він весь свербить від цієї шпаклівки. Не його це, каже. Хоче водієм. Їхала до Києва, набрала в сестри в борг ковбаси, сиру. Були б гроші - що, я би в Києві все це не купила? Він полазив по сумці, коротше, переполовинив. Віддав продукти дівці. А що, каже, вона два дні нічого не їла. Пожалів.
- Ну, що ж, Валя, так світ створений, - обізвалася бабуся, коли Валя почала збиратися додому .- Плодіться і розмножуйтеся ...
- Навіщо це потрібно? Кому? А він цінує те, що я сюди до вас на базарчик бігала і купувала півкулечка рису і молочка з бочки, тому що грошей більше не було? Він це пам'ятає? - тремтливо зронила Валя, тихо вічиняючи двері.
