Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2564
Творів: 46605
Рецензій: 90915

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 29206, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.83.192.109')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Казка

Найгарніша у місті калюжка

© Карина Лукашенко, 18-05-2011
Ця калюжа жила на центральній вулиці твого міста. Можливо, ти ще вчора перестрибнув через неї, кваплячись у важливих справах. От тільки вже забув по це.
Бо не сказати, що то - найбільша калюжа в місті. Якщо чесно, там більше слави було, ніж води… так, дрібненька калюжка. Заклопотані перехожі часто-густо переступали через неї і навіть не помічали цього.
Така зневага щиро засмучувала калюжку. Адже потайки вона вважала себе дуже гарною. Найгарнішою калюжею у всьому місті.
І хтозна, чи помилялася? Ніхто й ніколи не влаштовував конкурси краси серед калюж.
Дорослі звикли бридливо кривитися, зобачивши воду під ногами. Малі хлопчаки полюбляють після дощу з галасом розбризкувати калюжі навсібіч  або пускати у воді цілі флотилії з паличок та паперу. Їм теж байдуже, чи гарні оті моря-калюжі, аби було де погратися.
Від такої неуваги у деяких калюж псується характер. Вони стають дратівливими й тільки те і роблять, що намагаються забрьохкати усіх навколо. Дехто з таких ображених калюж доходить до того, що доброю волею лізе простісінько під колеса машин. Ще й радіють, що й інші автівки, і перехожі після цього стануть брудними і сердитими.
Хоч, зазвичай, калюжі не у захваті, коли по них ходять, не те, що їздять машини. Навряд чи калюжам від того боляче, але таки неприємно. Але дехто, як хоче допекти усім навколо, не надто зважає, що і йому самому від того стає лише гірше.
Але, на щастя, наша калюжка була не така. Можливо, вона була ледь-ледь хвалькуватою, однак доброю і нікому не бажала лиха. Це добре розуміли зоренята, які майже щоночі вихлюпувалися у ній.
Справа в тому, що дрібні зірочки інколи бувають такими ж неслухняними, як деякі малі хлопчаки. От напучують їх поважні досвідчені зірки: не можна купатися в брудній воді! А вони не завжди слухаються.
Зірки, звісно, не бояться застуди. Бо й справді, хіба хто бачив зорю, яка б страждала від нежитю? Але ж від такого забороненого купання зоренята можуть потьмяніти! А нема нічого гіршого для будь-якої порядної зірки, ніж зблякнути і стати майже непомітною на нічному небі.
Однак буває, що і шибайголовам щастить. От тим зорям, що вирішили скупатися у нашій калюжці, тьмяність не загрожувала. Звісно, там було трохи мілкувато навіть для наймешних з них, однак не брудно і зовсім не страшно.
Може, тому наша калюжка і вважала себе красунею? Бо ж думала, що зірки, яким усе-усе видно згори, не стали б водитися із якоюсь нечепурою. Від такого небесного товариства зовсім легко стати гарною!
А той, хто гарний, не повинен бути злим. Тож наша калюжа завжди дозволяла горобцям і голубам тамувати спрагу її водою. І навіть намагалася не дуже забруднити м’яч, який випадково втрапив у неї.
А ще, зірки розповідали стільки цікавого! От, скажімо, про веселку, яка буває після теплого дощику. Ото справжня краса!
Ну, зірки і самі, певно, ніколи не бачили її. Бо коли на небі зорі, сонечко світить зовсім в іншому місці, далеко-далеко звідси. А отже, і веселки не може бути.
Та зіркам усе-усе про диво-райдугу розповів вітер. А він знає про все на світі. Хоч розповідати не любить, адже для цього доведеться залишатисся на місці, а це для вітру – чи не найбільша кара.
Наша калюжка як почула про таке диво, то відразу вирішила зробити все-все, аби побачити ту веселку, відбити її красу, увібрати якусь дрібку того дива у себе. Отоді вона й справді стане найгарнішою калюжею у всьому великому місті!
А вже потім і зірки, як з’являться до неї на гостину, зможуть побачити ту веселку в її глибині. Ото зрадіють!
Зоренята лише притакували на такі мрії. Дорослі зірки не повірили б, що неслухняна малеча змогла щиро потоваришувати із калюжею. Де ж це бачено, щоб зорі товаришували із якоюсь брудною водою?! Але ж бувають у світі дива.
Тож вони й не хотіли засмучувати приятельку-калюжку.
І жодна з них не сказала товаришці, що наша калюжка лише вважала, що живе вже довго-довго. Насправді калюжі, зазвичай, бувають лише поки стоїть хмурна погода. А потім спрагле сонечко швидко випиває їх – і місто стає сухісіньке, без жодної крапельки дощової води на дорозі і тротуарах.
Де вже тут дочекатися веселки? Не так часто вона навідується у гостину до міста. Веселці ж треба якнайбільше місця, аби виблискувати своїми диво-кольорами. Їй куди зручніше у полі чи на узбережжі…
Наша калюжа дуже-дуже чекала на веселку. Й одного разу, саме після теплого дрібного дощику, що й сонце як слід не зміг приховати і вже точно не збільшив нашу калюжку ні на стілечки… Так от, після такого дощику над містом спалахнула веселка.
Якою ж вона була чудовою! Настільки гарною, що навіть перехожі на мить заримувалися, аби глянути вгору. Що вже казати про нашу калюжу: вона була у захоплені!
І водночас трохи засмучена: лише зараз їй стало зрозуміло, наскільки смішно виглядали її вихваляння. І певно ж, така красуня не захоче відбиватися в якійсь там калюжці? У неї знайдуться справи й більш важливі… Якби калюжі вміли червоні, то вона спаленіла б від сорому.
А тут ще й сонечко, вимите дрібним дощиком, почало так припікати, що наша калюжка відчула щось дивне: ніби вона стає легенькою-легенькою і хоче линути кудись далеко від знайомої вулиці…
Бути хмаринкою виявилося цікаво. Куди цікавіше, ніж малою калюжею. Можна побачити стільки нового, поки вітерець жене її над містом! І до зірок так, що не кажи, ближче.
Тим більше, що калюжка встигла наостанок встигла-таки відбити у своїй невеличкій глибині веселку і тепер аж сяяла від утіхи. А може, то сонячне проміння щедро золотило край малої пухнастої хмарки, що тільки-но з’явилася на небі?








Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

Чому то тільки верба і калина?

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Залєвський Петро, 25-05-2011

чудо для дітлашні

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Валерія, 19-05-2011

Оце вперше

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Юрій Кирик, 18-05-2011

"Побачити зорі у калюжі"

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна Z, 18-05-2011

Казка для романтичних дорослих :-)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 18-05-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.4380209445953 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …