заходжу до шефа в кабінет,в руках папки, в очах очікування нової муки,у кріслі сидить тьотя Н. вже готова накинутись на мене з матами..в голові пульсує фраза НЕ ЗАПЛАКАТИ...НЕ ОБМАТЮКАТИ.. НЕ ЗАПЛАКАТИ...НЕ ОБМАТЮКАТИ.. НЕ ЗАПЛАКАТИ...НЕ ОБМАТЮКАТИ.. НЕ ЗАПЛАКАТИ...НЕ ОБМАТЮКАТИ..шеф курить і ждьот представленія,збоку стоїть А.і дивиться на нас як на хорих..я пробую пояснити що зовсім не розумію що від мене хочуть...тьотя Н.(бо саме тьотя Н.отак як тьотя з базару,така клімактична кацапка, а не цьоця,з порепаними руками і добрими очима),і у відповідь чую пронизливе дзявкотіння...Закрий рот і сяд,я тут говорю...
тьотя Надя ви хворі...я створю вкантакті групу,як оце створюють і клянчать гроші на існуючих і абстарктних калічок,так я буду просити гроші на оздоровлення провідного спеціаліста цієї чудової владної структури...
тьотя Надя злиться,і в неї починає косити ліве оков ..
Ти хоть вмієш писати?
..спокійно кажу ..НЕ..тьотя Надя ..я блять...імбіцил..шонепанятна?
шеф каже..йди..попий чаю.потім зайдеш..в спину чую..пронизливе..Та та сучка не прогнеться..
руки трусяться..в горлі комок..вже за дверима падають всі папки..по коридору розлітаються папірчики з кольоровими фасадами і планами...милий хлопчик допомагає зібрати і каже,не переживай,тут всім спочатку так..потішив...(його досі тьотя Надя тормозом величає,а шо,це ж нормальне звертання до держслужбовця)
потім шеф ще щось казав,про стримування емоцій і нарощування яєць і хребта..але я вже не слухала
з 13 до 14 в нас обід
