Oliver Shanti - Sacral Nirvana (1996 Looking for the East)
Якось я сидів у хмарах, і читав книгу про життя. Я дивився на чудові перини, і з г а д у в а в с в о є ж и т т я... Я бачив знайомі обличчя, всередині мене щось ворушилось і намагалось вирватись назовні. Я бачив знайомі обличчя, і відчував, що не хочу більше так жити. Жити так, як комусь здавалось за потрібне. Жити в красивій різьбленній рамці, покритій смердючим лаком. Я читав книгу, згадував обличчя і писав вірші. Вірші про кольорові сни, яким вдавалось пробратись повз інформаційну облогу і принести щось нове... таке свіже і навіть радісне. Я їв усе, чим мене годувало життя, я занурювався в його теплі хвилі і дивився на призахідне сонце, що намагалось мені щось сказати... Я ловив його проміння, міцно пригортав до свого серця, і складав молитви, які присвячував своїй душі. Я заглядав в очі вітрові, і просив його подарувати мені поцілунок. Я тримав за руку дерево, і відчував свободу... Я занюрював обличчя в теплі хвилі, і благав про спокій. Я дивився згори на засніжені, зелено-білі, околиці і просив себе відпустити... відпустити душу під небо, до Сонця, до Великої любові, до спокою, до насолоди... Я сидів під пристальними поглядами наглядачів, і подумки просив у них води. Взамін отримував ласкаві слова. Немає ніяких обмежень, є лише правильне відчуття світу. Із закритими очима, із широко розкинутими руками, на спині... у хмарах, у вітрі, в собі... Все плинне, нічого вічного, є лише ТИ і Я: ми - одне ціле... ми - гармонія...
