Чому найправильніші... найбожевільніші?.. найнесподіваніші?.. думки приходять саме вночі? Коли лежиш на ліжку і дивишся в стелю, але не бачиш її, бо теино. Взагалі нічого не бачиш. Тільки чуєш. Шалений потік музики лине з навушників до вух з такою силою, що здається немов він здатен розбити стіни. Навіщо взагалі грає музика? Бо хочеться знайти у ній забуття. Але воно не приходить. Натомість голова забивається всіляким мотлохом.
Під звуки згвалтованої гітари перед очима постають картини з минулого і теперешнього. Власні та чужі вчинки починають аналізуватися та розкидатися по поличкам невтомним мозком, чия хвороблива уява навіть не хоче допускати думки, що вночі треба просто спати. Та де там! Приходить "розуміння" ледве не сенсу буття, але так і немає змоги дати відповідь на питання "Чому так впадло заставити себе вчитися?".
Ні. Все ж таки краще я буду аналізувати себе, ніж це будуть робити за мене інші. З часом починає замахувати якесь нездорове бажання оточуючих щось порадити. Що путнього вони можуть сказати? Вони бачать цей світ зі свого боку і ніколи не зможуть подивитися на нього моїми очима (в руки хірургу не дамся!). То чого ж думати, що їх вирішення даної проблеми оптимальне?
- Чого така ніяка?
- Заїбало все. Курити хочу...
- Це ж шкідливо для здоров*я.
- Зате нерви заспокоює...
- Нерви? Твої цигарки вбивають твої нервові закінчення! Через це до мозку доходять неправильні сигнали. І ти неадекватно сприймаєш ситуацію!
- Це ти до чого?
- Якби не курила, то не ходила б зараз в такому депресняку! От кинеш і все налагодиться.
Сміятись чи плакати? Знаходиш спосіб відволіктися від того абсурду, що твориться всередині свідомості, а з цього ж самого способу швиденько зліплюють корінь зла. Ну, і хто просив радити? Звичайно, все має перекрити репліка "Хотів(-ла) ж як краще"... От тільки виходить все як завжди!
Шкода, що вночі не можна курити... (Предки заловлять і влаштують такий фейєрверк, що потім прийдеться за день рази два-три в кіоск по нову пачку LM бігати). Бо від цигарок "дах" би впав остаточно (чи з*їхавший дах звалитися не може?..). Мозок налаштований на бурхливу роботу і невпинно фільтрує і перефільтровує інформацію, отриману за день, а свідомість в цей же час вирубилась на фіг, приспана потоком диму... Виникає резонанс, коли організм вже й сам не знає, як йому реагувати на висновки мозку, бо свідомість забила болт на нього в принципі і на світ загалом.
Іноді ми занадто відмовляємо собі у простих задоволеннях.
Якщо тебе хтось дістає, то тобі треба напружити 42 м*язи, щоб нахмуритися...
І тільки 4, щоб розвернутися і в*їбати цьому бісовоми сину по башці.
_________
Смислу в даному творі можна не шукати. Черговий нічний вибрик мозкової діяльності, здобреної коньяком, оповитої димом та заглушеної музикою. А збиралася ж написати щось інше...
