Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 29041, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.195.30.216')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

СЯЙВО. З циклу В ПРОВАЛАХ ПАМ'ЯТІ

© Ганзенко Олексій, 02-05-2011
Не слід, не слід було звертати – це суцільне глупство! Та й втомився я – вже двічі, згадуючи рекомендації спеців, зупинявся, виходив з автівки та підстрибував, проганяючи сон. І до Вінниці було недалеко – проминув Летичів… Але ж те медове сільце довкіл жабуринчатого ставочка, як ти його проминеш? І зовсім недалеко від шосе… Коли ще буду в цих краях… Неможливо двічі вступити в ту саму воду… Та я ж не вступати, ні – тільки глянути…  
Тоді будували тваринницький комплекс. Наша ПМК базувалася в колишньому дитсадку – дітки вже галасували в новому, а на тій вуличці… що над жабуринчатим ставочком… Я катав її на своєму КрАЗі, в гуркітливій кабіні годі було щось почути, ми кричали одне до одного й сміялися. Слів було не розібрати, тому скоро ми перестали кричати й лише сміялися. Увечері КрАЗ тихенько холонув під вербами, а ми з нею, в кабіні… Ох і медове ж воно було, те сільце!
Її хата четверта від краю, навпроти старої верби, котру рясно обсіла чіпка омела. Нащо, нащо воно мені, порядному сім'янинові, що мешкає в далекому звідси, чадному та гамірливому місті? Маю розумну та ощадливу дружину, двох синів – дорослих уже й розважливих – у маму. Менший – художник. Маю гарну роботу, нову квартиру – придбали нещодавно, й майже в самісінькому центрі. Молодечі пригоди давно забуті й прощені… навіщо ж я туди звернув? Навіть, якщо вона не вийшла заміж і не виїхала, навіть, якщо вона мене не забула… то вона вже не така… Час нещадний до жінок, а звідтоді минуло понад двадцять років… Ні, не слід було туди звертати…
Але я звернув. Проганяючи втому, пізнавав знайомі краєвиди, он і наш комплекс на згірку – зі здертим шифером та беззубими проймами вікон. Я не спинятимусь, просто тихенько проїду повз її хату, може й лавка знайома досі стоїть при воротах. Сонце визирнуло з-за хмар і сяйнуло мені крізь лобове скло…  

Вона сиділа на лавці. В тому ж таки грайливому платтячку з трьома ґудзиками на спині… Я вдарив по гальмах.
– Привіт! Чого так довго не приїздив? – Це була вона, моя Світланка. Не втомлена, змуженіла, сорокарічна тітка, а дев'ятнадцятилітня дівчина, яку я так легковажно кохав.
– Привіт… – я незграбно виліз із автівки. – Але ж…
– Хіба тобі зі мною було недобре?
– Мені з тобою було найкраще! Але ж те давно минуло – вже понад двадцять років…
– А я чекала…
– Це неможливо… Я… я маю жінку та двох синів… вони вже дорослі…
– Тобі з ними добре…
– Ні – препаскудно! Їй потрібні лише мої гроші, а хлопці не розмовляють між собою через нашу нову квартиру – ніяк не поділять майбутню спадщину! Андрій кинув родину та волочиться за заміжніми, а Антон ніде не працює – сидить у батьків на шиї, творча натура, бач…  
– Бідненький – тобі недобре, нащо ж ти мене покинув?        
– Бо закінчилося відрядження… Чорт, це якесь видіння, ти несправжня, бо звідтоді минуло вже до біса часу!
– Нащо ж ти звіряєшся мені в своїх нещастях?
– Бо.. бо нікому більше… Ті кілька тижнів… то були єдині вартісні дні в усенькому моєму житті!  
– Ти повернувся й тепер знову все буде, як тоді…
Я ледве стримався, щоб не кинутися їй в обійми:
– Це неможливо – ти несправжня…
– Що ти, – вона лагідно всміхнулася. – Я – найсправжніше з усього, що було в твоєму житті, сам же сказав…
Плачучи, я хитав головою.
– Не віриш? Ось, – вона підвелася з лавки й торкнулася мене рукою…

Хтось торкнувся мене рукою:
– Він приходить до тями.
Я розплющив очі. Я лежав, а згори на мене дивилися дві незнайомі жінки.
– Світланко? – покликав я. Говорити було чомусь важко.
– Ви потрапили в аварію, – промовила одна з жінок. – Ваш автомобіль врізався в дерево. Зараз ви в реанімації, але загрози для життя вже немає. В понівеченій автівці не знайшли телефона, може скажете якийсь номер, куди б ми могли про вас повідомити? – я мовчав. – Ви згадували якусь Світлану… хоча б адресу…  
– В неї немає адреси…  



                                                                                                                                   3 січня 2011 р.

                                                                                                                              



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 6

Рецензії на цей твір

А потім його накрила криза середнього віку:

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 12-05-2011

Гарна робота!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Любов Долик, 03-05-2011

Є така сентенція...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 03-05-2011

Мить істини на столі

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Петро Домаха, 03-05-2011

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Росткович Олег, 02-05-2011

Бо закінчилося відрядження...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Павліна Пулу, 02-05-2011

Нема адреси - і нема слів

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Галина Михайловська, 02-05-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.9884920120239 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …