Сьогодні незвичайний день, і я його чекала. Позавчора отримала газету, у якій на усю першу сторінку - Його фото, саме те, де Він благословляє людей. Сьогодні, 1 травня 2011 року, проголошено блаженним Папу Римського Івана Павла ІІ. Чому з таким трепетом сприймаю цю подію? Чому сльози навертаються на очі, чому таке світло пронизує мене від цього погляду, від доброти його очей, від розуміння - нічого не каже, тільки дивиться з фотографії, і ти знаєш, що Він буде молитися за нас, грішних, перед Господом Богом.
Пригадую червень 2001 року - яка подія, Папа Римський буде у Львові! Терміново підремонтовувалися вулиці, білили фасади будинків, чепурили увесь Львів - яке ж то свято буде! Але справа навіть не у тому порядку, з я ким порядні галичани звикли зустрічати поважни гостей - справа у тому, що на тих кілька днів у Львові змінилася аура, змінилося повітря, змінилися думки і бажання людей - у Львові розлилася благодать - величезна благодать дотику до святого і чистого, до надії на милосердя і очищення, дотику до справжнього дива і свята. Так я це відчувала тоді - так відчували ті люди, які були у той час у Львові. Величезне піднесення і свято - ось що тоді змінило нас. Пам"ятаю, як треба було дуже рано вставати, аби встигнути на Святу Літургію, яка мала відбутися аж на краю Львова, на полі Іподрому, пам"ятаю, як довелося пішки іти кілька годин - бо рух був увесь перекритий, але не відчувалося ні втоми, ні ремствування ніякого не чути було від людей - люди ішли, як на прощу. Вразила мене старша жінка, яку я побачила уже на вулиці Стрийській - вона ішла на милицях, із загіспсованою ногою - помаленьку, але - у неї було усміхнене лице. Тоді я не розуміла - чесно, я ще тобі не розуміла - як можна тішитися від того, що у тебе болить нога, а тобі ловодиться кілька кілометрів шкутильгати на милицях. Зараз - розумію. Недаремно людині даються випробування на землі - для того, аби вона стала вищою духом, сильнішою і світлішою. Зухвала і раціональна - на той час - я дивувалася і знизувала плечима....
Поле після дощу, подекуди калюжі у траві, ми розмістилися по своїх секторах... зазвучав орган, почалася відправа, ми склали долоні до молитви ... і, о, яке було прекрасне і просте диво - понад нами, понад усіма людьми, які стали молитися, злетіли десь із-за обрію двоє лелек, вони кружляли довкола усього іподрому, розділялияся і сходилися докупи, вони були наче Господні долоні, які благословляли нас усіх...
Іоан Павло ІІ виголошував промову,яку ми, трохи знаючи польську, трохи уже розуміли. Але він заговорив українською - і лиця аж просвітліли...
Понад горизонтом купами громадилися хмари - синоптики прогнозували дощ, але хмари так і залишилися - пишною охороною коло горизонту, не сміли рушити далі у небо, стояли вартовими над людьми, які просвітліли - таке було, направду, велике, прекрасне відчуття піднесення, полегшення, краси у серці...
В той самий день Папа Римський проводив відправу на Сихові - для молоді, і ось тоді молодий веселий дощ таки сипонув на хлопців та дівчат, які прийшли на зустріч і Святійшим, а він тоді ... заспівав їм пісеньку про дощик - пісеньку із свого дитинства, і тоді ... і тепліше стало, і дощу не страшно, і радість, як веселка, прийшла...
У мене забагато відчуттів, емоцій, аби я могла якось зрівноважено і спокійно написати цей текст.
Це були події, які змінили мене, моє життя. Та хіба ж тільки мене? Тисячі людей мене розуміють - бо вони відчули це світло.
.... У день, коли я вперше пішла на Говерлу - у Львові тоді було організовано "Сніжний поїзд" - і я, як іще один іспит для себе, для своєї сили волі та духу - вирішила таки звершити це сходження - так от, у той день, коли ми піднялися на Говерлу - було надзвичайно гарно і сонячно. Наші провідники дивувалися - для Говерли така погода - страшення рідкість. Зазвичай тут вітри, дощі, сніги, тумани. Який був прекрасний світ, що я побачила з вершини!
Якою страшною приголомшливою була звістка - коли ми спустилися до підніжжя - Папа Римський Іоан Павло ІІ - помер.
І нині я дивлюся на це фото, по-дитячому тулю цю газету до себе - який же він рідний, який же він високий і світлий!
Помоліться за нас, помоліться за нас грішних, навчіть нас так любити Господа, як це могли Ви, навчіть нас бути милосердними і люблячими...
Сьогодні - дуже світлий день.
Люди світають у своїй вірі.
