Завжди ненавидів людей, котрі пишуть на стінах... А оце щось сталося зі мною і не знаю що. Давно вже так якась сила невидиме змінює мене проти моєї волі. Можливо, саме ця сила закарбувала в моїй пам’яті той дворик. Зелені двері підсобного приміщення і сотні написів на них. І лише той вірш згадується мені. Пригадую, як кружилися в моїй голові ті слова " боль повсюду, боль везде..." Може, й до кращого, що я його вже не пам’ятаю. Такий закон тамтешних готичних місць, не користуватися плодами чужої творчості. І не тому ці місця готичні, що там розташовано цей закинутий дворик, і не тому, що емокіди, яких ми зустріли навряд чи дійдуть до метро... Щось є таємниче в тому місці, принаймні так підказує мені та сила, котра мене змінює... Пригадую, як стою вже на трамвайній зупинці й думаю про те що я не здатен писати такі вірші, що та сила котра мене змінює не дасть мені таке глибоке серце. Лиш слова друг крутяться у моїй голові : "Не знаю, хто це написав, але знаю для кого".
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design