Багато води з того часу утекло...
Настала осінь. чому саме сьогодні, адже настала вона давно? І не календарна, а та справжня осінь, яку так любив Пушкін... Можливо, бо було сонце, холодне і далеко, але сонце, бо дерева стояли в тих різнобарвних шатах, про які так багато пишуть. Можливо, саме зараз осінь і настала, коли дерева стоять в обідраних мідних кольчугах, розгубивши свої мідячки по твердій змерзлій землі. Вони стоять під сірим небом і незрозуміло, чи то вечір настав чи хмари такі. і все це завмерло в очікуванні дощу. ні не дощу, а холодного пекла: сумного і самотнього. напевне пекло саме таке, а не огненна гієна, що про неї пишуть в Біблії. Зник і давній супутник туман. єдине що лишилося це крижаний вітер, що пронизує тебе всього і слово: «Дощ»
