(про маленький секрет, який Аня увесь час приховувала)
Останнім часом Андрій став якийсь злий. Чи втрата друга ніяк не виходила в нього з голови, чи може проблеми вдома.
Його мама лежала в лікарні і їй здається ставало чим далі тим гірше. Він декілька раз їздив додому, але приїжджав назад тільки ще більше знервований і злий.
Аня іноді навіть боялась його. Вона віддалилась від нього і знову переїхала з їх кімнати до мами. Андрія це дуже роздратувало і він зчинив сварку в неї дома, ледве не побивши тещу.
Аня в той вечір була спокійна з ним і однією фразою його заспокоїла.
- Андрій, неможна так робити, ти п’яний, ти лякаєш свою жінку і її матір, зараз я не хочу тебе бачити. Через тиждень приїдеш знову і я скажу чи буду з тобою жити далі чи нам доведеться розлучитись.
Андрія ці слова дещо збентежили і навіть налякали. І він залишив їх в спокої. Але лишившись на самоті він розізлився на Аню, на її слова і навіть ненавидів її за ту холодність, з якою вона йому погрожувала. Ніби він був для неї чужий, ніби її зовсім не хвилювало їх майбутнє.
Наступну неділю він вирішив навіть не телефонувати їй і навіть думав не повертатись декілька неділь, щоб провчити її.
Оксана все вислухала спокійно і уважно. Андрій не знав звичайно, що вона знала набагато більше ніж він здогадувався.
Аня радилась з нею і, так як і Андрій зараз, заспокоювалась виливаючи наболіле на душі Оксанці, як якомусь священику.
Вони сиділи в Андрія в кімнаті, як того разу коли вчились грати на гітарі. Оксана не сказавши йому у відповідь ні слова взяла гітару і зіграла знайому їм пісню.
І він ніби перенісся в ті нещодавно минулі дні, коли він був такий щасливий.
Але що ж сталося з ними, коли вони тепер так мучать один одного?
- Андрюша, я бачу як тобі важко. Я бачу що тебе мучить совість за Мишка і за те, що ти не можеш бути поряд з мамою і ще багато іншого, але ти повинен триматись. Аня дуже схожа на тебе в цьому. Вона також переживає про свої проблеми і сердиться, що ти їх не помічаєш. Раніше ти більше нею цікавився, її станом, що в неї на душі. А тепер ти, зациклившись на своєму горі, хочеш щоб вона тебе заспокоїла і розділила твоє горе. Але зрозумій що ті ж бажання є і в неї. Вона також чекає від тебе розуміння. Тільки вона замість скандалів, які закочуєш ти в пориві гніву, користується своїми методами а саме лякає тебе тим що кине. Андрію ти повинен зробити перший крок до примирення, ти повинен захотіти взнати її проблему і так, щоб вона довірилась тобі. Зараз вона тебе боїться, не розкриється перед тобою. Ти просто розкажи про те, що тебе мучить і скажи що для тебе головне, щоб ви були разом щасливі. І що більше ти так погано себе поводити не будеш.
Андрій все вислухавши, був дуже вдячний Оксані. Він ніби знову зрозумів Аню. Зрозумів що із-за його недалекоглядності і байдужості він може втратити своє щастя.
*****
Залишалось п'ятнадцять хвилин до десятої і він ще встигав вчасно. Кнопочки натискати так легко.
«Привіт Аня»
«Привіт»
«Я завтра до тебе приїду. Коли краще?»
«Приїжджай до обіду, щоб встигнути повернутись назад» - сердито мовила Аня.
«Добре» - спокійно відповів Андрій. Добре що вона з ним ще розмовляє. Тиждень ще ж не минув, але вона напевне вже забула свої слова.
*****
Він помітив, як вона змінилась за ці дні. Трохи змарніла. Біля очей з’явились сині плями. Вона вже стала не така гарна і в цьому він відчув свою вину.
Вона дуже мучилась самотністю, тільки не виказувала цього. Коли побачила його біля входу весело усміхнулась і вони обійнявшись і поцілувавшись вже забули всі свої образи.
Він сидів на кухні і спостерігав за тим, як вона вправно готувала обід і був щасливий.
Потім вони лягли відпочивати на ліжку і обійнявшись, вдивлялись один одному в очі, ніби намагаючись упіймати думки. І він розповів їй про все, що його мучило останнім часом і про те, як він погано себе поводив. Аня нічого про себе не розповідала а просто припала до нього і закривши очі, ніби слухала биття його серця. Ніби по цьому вона хотіла якось перевірити правдивість його слів.
Але вона вже все зрозуміла і просто лежачи в його обіймах. Відчувала себе захищеною. І потім вона заплакала. Андрій її почав заспокоювати. І крізь сльози вона розповіла, що дуже боялась, що він вже її не любить і покине.
Вона так і заснула в нього на плечі обійнявши і прихилившись, шукаючи захисту, надійної опори, ніби донька до батька. Вона тримала його за руку, щоб бува він її не загубив в натовпі, а то як вона маленька потім його знайде серед юрби незнайомих і страшних людей.
І він повернувся до неї. І тепер коли в школі будуть подружки запитувати чи ходять вони в походи, чи на рибалку з татком їздять, то вона буде хвалитись перед ними що він у неї найкращий.
*****
- Андрійку, любий, - сказала вона прокинувшись і поцілувала його.
- Що, сонечко?
- Здається у нас буде дитинка, - і вся залилась сльозами і не розуміла то від щастя чи від горя.
А він від радощів вже не сидів на місті. Він увесь сіяв. Ухопив її на руки і закружляв з нею в танці.
- Це ж класно Аню, люба моя, рибка. – Цілував її і носив на руках як принцесу.
- Буде хлопчик, Андрюш. Треба буде придумати ім’я. – Ще на очах були сльози. Аня усміхалась і раділа.
Знову опинились на ліжку, він витер їй обережно сльози, а потім вона взяла його руку і притулила до животика і він здається щось навіть відчув, а може й ні. Він був щасливий.
- Назвемо його Мишком, в честь твого друга, - запропонувала Аня.
Андрій був не проти.
Нікуди він не поїхав того дня. Пізніше прийшла мама Ані. Вона привіталась з Андрієм і, приготувавши вечерю, пішла до себе. Помітивши що дочка щаслива, вона певно також заспокоїлась і вирішила їм не заважати.
І ще довго вони розмовляли. Аня як завжди заливалась своїм співочим голосом. Вже вони в розмовах купували колясочку і гуляли з малим втрьох, навіть дійшли до того часу, що пора вже й в дитсадок і ледь вже не дійшли до школи, коли вже зрозуміли що пізно. І о десятій полягали спати.
