Це відбувалося у літі.Ми із хлопцями купалися в річці.Я захотів поїсти черешень.Цю ідею я запропонував своєу другу Мешку.Мешко сказав що можна піти до його сусіда.Іван Вишня,так називали сусіда Мешка.Говорили що у ньго дуже смачні і великі черешні.Тож ми недовго думаючи пішли до Івана.Ішовши дорогою до сусіда Мешка ми бачили,як Іван Вишня ішов до магазину.Це був наш шанс смачно перекусити соковитими черешнями.Ми подивилися чи нікого нема на горизонті.Коли переконалися що свідків немая шовбуснули через пліт.Черешень було досхочу і ми почали набивати ними кишені.Я і Мешко дуже захопилися і навіть непомітили що господар цих черешень повернувся із магазину.Іван нас незамітив.Я побачив його і швидко кинувся тікати.Мешко побіг за мною.Та я зашпотався і пірнув у мурашник.Вставати було уже пізно.Мешка і слід застив.Назло мені Іван Вишня пішов збирати свої законні черешні.Я дуже налякався,і тихо сидів собі у мурашнику.Із страху я повитягав усі черешні із кишень.Пройшло пів години і Іван пішов геть.Коли я побачив,що Івана нема на горизонті,то як ошпарений перестрибнув пліт.Та і тут удача мені не посміхнулася.Поблизу проходив мій учитель Історії України Микола Миколайович,і побачив як я перелазив через пліт.Він мене запитав:
-Ростику,чому ти лазиш по чужому саду.
-Я просто тойво,ну як,ну той кинув туда свій м`яч,нечайно,і поліз за ним,-відповів я,шептавши щось собі під ніс.
-А чуму ти не запитав дозволу у господаря,-недовірливо спитав мене учитель.
-Та той,його просто небуло вдома.А мяч мені був конче потрібен,-я сказав опустивши голову.
-Ну тоді добре,-сказав Микола Миколайович і пішов своєю дорогою.
Мені аж на душі стало легше.Ну все опасность мінувала.Я вирішив піти до Мешка.Мене турбувало тільки одне питання.Чому він мене покинув,і недопоміг у скрутну хвилину.Ростик підходив до хати Мешка.Я став кричати,Мішаааааааа...
Надвір вибігла його мама.Я сказав,-закличте Мішу.Зараз закличу,-відповіла мати і пішла до хати.Насправді Мешко це несправжнє його ім`я.Це ми його так з друзями називаєм,а насправді він Михайло Смерека.Ось і вийшов Мешко.Я із злістю кинувся на ньго.Обличчя в мене почервоніло і я запитав Мешка:
-Чому ти не допоміг мені у саду Івана Вишні,а втік як боягуз.
-Я дуже злякався і мої ноги самі понесли мене із саду,-злякано відповів Мешко.
-Я тобі дам ноги!Ти мені мав допомогти,сказав я до настрашеного Мешка.
Ростик дав пару стусанів Мешку і вони знову стали найкращими друзями!
Ось як закінчився наш із Мешком похід за черешнями!
НАСТУПНА ЧАСТИНА ВИЙДЕ ЧЕРЕЗ ДЕКІЛЬКА ДНІВ!!!
Автор:Ростик Литвин
Спів-автор:Зварич Михайло
