Від автора: цей сценарій я подаю як реакцію на вірш пана Миколи Назарівського "Благослови, мати, весну закликати". Сценарій розрахований на художню самодіяльність. Єдина складність - знайти ноти до народних пісень. У мого знайомого керівника гуртка ноти є, але я не обіцяю, що він їх надішле бажаючим. Всі тексти віршів у сценарії - народні.
СВЯТО ВЕСНИ
Сценарій веснянок
Пробудження весни. Учасники хору в українському національному одязі утворюють коло, взявшись за руки. В середині кола – молода дівчина, символ весни, вона (присівши) «спить». Коло таночком рухається навколо «весни». В цей час ведуча збоку сцени (бажано в мікрофон) читає:
Ягіл-Ягілочка, Ягелова дочка,
Устала ранесенько,
Вмилася білесенько…
В цей час «весна» робить рухи – пробуджується, вмивається, розчісує голівку… Ведуча читає далі, а коло змінює напрям руху в протилежний бік.
Ягіл-ягілочка, Ягелова дочка,
Квіточки збирала,
Віночок сплітала…
«Весна» робить рухи, що збирає квіточки, одягає (зарані приготовлений) віночок. Ведуча читає далі, а коло змінює рух в протилежний бік, «весна» танцює разом із колом.
Ягіл-Ягілочка, Ягелова дочка,
На вулицю вийшла,
Як зіронька зійшла…
Коло зупиняється, «весна» робить рух, наче його розриває хвилею, коло розходиться і учасники стають в рядок глибше на сцені.
Ведуча декламує перший рядок пісні «Розлилися води», хор співає.
Розлилися води на чотири броди.
Гей, дівки-квіти, весна красна,
Зілля зелененьке!
Хор затихає, в цей час із-за куліс долітає кування зозулі. Хор продовжує:
У першому бродi зозуленька кує,
Зозуленька кує, бо лiтечко чує.
Гей, дівки-квіти, весна красна,
Зілля зелененьке!
Хор затихає, «весна» прислухається, а в цей час чути щебіт соловейка. Хор продовжує спів, «весна» танцює.
Що в другому бродi соловей щебече,
Соловей щебече, садки розвиває.
Гей, дівки-квіти, весна красна,
Зілля зелененьке!
Хор знову затихає, «весна» зупиняється і прислухається, в цей час із-за куліс чути гру на сопілці, хор співає далі, а «весна» танцює.
Що в третьому бродi сопiлонька грає,
Сопiлонька грає, на грання скликає.
Гей, дівки-квіти, весна красна,
Зілля зелененьке!
Хор затихає, а ведуча голосно:
Вийди, вийди, Іваночку, заспівай веснянку…
Хор починає співати, а із-за куліс виходить «Іванко» і танцює разом із «весною».
Вийди, вийди, Iваночку, заспiвай веснянку.
Зимували, не спiвали - усе весну дожидали.
Ой, виходьте, парубiйки, на високу гiрку,
Вибирайте, парубiйки, та й хорошу дiвку.
Кожна гарна, жодна не погана,
А мiж ними Галюсина, як намальована.
Ой, скорiше збираймося, та поговорiмо,
Та й по рiднiй сторононьцi радiсть рознесiмо.
Ведуча виголошує перший рядок наступної пісні, а «Іванко» і «весна» продовжують танок.
Ой за мостом, мостом росте трава ростом…
Хор співає:
Ой, за мостом, мостом росте трава ростом.
Люблю я, люблю того козаченька, що високий ростом.
Не я його люблю, любить моя мати.
З ким я стояла, в саду розмовляла - пiдкiвочки знати.
Як би менi, мати, раньше тебе встати,
Вирвати, вирвати в саду василечки – слiд позамiтати.
«Іванко» іде в один бік сцени, а «весна» - в протилежний. Ведуча проголошує початок наступної пісні:
Не світи, місяцю,
На нашу вулицю…
«Весна» кладе долоню до лоба, піднімає голову «до місяця», а хор співає:
Не свiти, мiсяцю,
На нашу вулицю.
На нашiй вулицi
Всi дiвки - панянки.
Котра з них найкраща –
Катруся молода.
Не свiти, мiсяцю,
На нашу вулицю.
На нашiй вулицi
Всi хлопцi - молодцi.
Котрий з них найкращий –
Iванко молодий.
«Іванко» і «весна» ідуть назустріч один одному, посередині сцени обіймаються і так застигають.
Ведуча:
Розійшлись хмарки, гляне сонечко…
Хор знову утворює коло навколо «Іванка» і «весни», які танцюють всередині кола, а хор співає.
Розiйшлись хмарки, гляне сонечко,
Заб'ється в грудях моє серденько.
Приспiв:
Ой, прийшла весна, ой, прийшла красна,
Принесла менi щастя й радостi.
З милим ми пiдем в поля рiднiї.
Будуть свiтити зiрки срiбнiї.
Приспiв.
Закінчення пісні хор співає тихіше і тихіше, коло знову розривається і відходить в глибину сцени разом із «Іванком» і «весною».
Ведуча:
Вода з річок розливається по лугах, хмари червоніють від весняного проміння сонця, зацвітають буйним квітом сади, щебечуть птахи, закувала зозуленька і десь далеко вже гуркотить Громовик – весна, весна, весна…
