І коли ти пройдеш лисицю і того , хто дуже хоче випорожнитися, вони тебе зрозуміють. І тоді ти побачиш корені, що спустились глибоко, десь до самих нахилів букв. Центрально-східно-збочений.
Жінка, що так натхненно колисала свою дитину: так ніжно ніби маленькі жабенята впрілись у власній ковдрі. Ти не селянка! Давай, давай! Ти обпале листя, котре знайшло свій спочинок .
Замало заламало і ми більш не будем. А так ніби пройшла година, а мені треба виспатись.
Урвище ще…Чи ти будеш зранку прокидатись під шепіт фіранок, поцілунків, котрі поросли мохом?
Чуже не поміщається коли нецікаво. Ти не міщанин. Кісточка закопана і знов викопана, а з іншого боку ми трохи радіємо з цього.
Хтось розсівся такий могутній, такий пихатий, а до нього прийшли раби на емоційному зближенні. Трохи неохайності, багато світла - ось. Твоє дитинство, котре ти розтратила в 12 років, розміняла на дрібні, на здачу.
Вони прийдуть шарядючи листям, хороші друзі і той, кому ти довіряєш. Березячий сік.
Вона його обіймала. Коли настане світ – свідомість зникне.
Велика і потворна, з гострим кінцем на маківці, цілувалася з дощем; краплі стікали по порах, маленьких тупінамбуринках (через те стала крижаною, але всевидящою); збільшувалась по можливості в об’ємі, а він прихилив до неї свої копитця і так скрутився, наче в череві у мами.
