Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2477
Творів: 44614
Рецензій: 87294

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

ТИ ТАКА ФАЙНА, ГАФІֹ’!..

© Михайло Гафія Трайста, 29-03-2011
– Шляк би то трафив! Мені нема коли в зад пошкробатися, а непроханий засранець щодня рипається в свати. Хіба в мене є часу на тринди-ринди з маком борщ? – шептала, наче ранішню молитву, стара Гафія, стоячи у роздзяплених дверях своєї старої хатини і, підсліпувато мружачи очима, дивилась на пусту, заслану димом вуличку, на якій тільки скаженіючий вітер торгикав хвіртками.
– Не можу скапати старого Дрозда, ніби зберкицнувся з копит. Кожного ранку, ледь очі продеру, а він уже: «Но, што кажеш Гафі’?». Голий-босий і додому далеко, як то кажуть люди, а підлазить до мене, як чорт під монастир, зі своїм сватанням, пусто-дурно постарівся, бо, видно, вилетіли му всі мотилі з голови, лиш вітер свище, порожно, як у добі, вдар і бомкне. Навішає металії на груди, герой засраний, і вертиться по селу, як муха в окропі. Кріпкий, як дубовище, а робити любить, як сомар бігти. Та, може, вже не прийде поза вчорашнім. Тільки шкоди! Не завішу на ворота чорну фану, – зітхнула Гафія.  
– Скосиш ми отаву на Павелковім? – питаю.
А він кривиться на мене, як середа на п’ятницю: «Гафі’ я фронтовик – сержантом воював, бо мав науку, а тепер маю піндзію» – і показує буділарош.  Я йому про стрижене а він мені про голене.
– Та пішов ти, знаєш куди, зі своєв науков?.. Сержанте задрипаний! А свій буділарош запхай у сраку!
Витріщив баньки на мене, як теля на нові ворота, і мовчав, ніби му хтось за пазуху плюнув. Знайшовсь мені учений! Його наука вивітрилась давно у Замерзлого в корчмі, де стільки пива перепустив через келюхи, що й Чорне море перелилося б, одним стихом, голь-голь-голь – і гальба пива пропала, вицмулив би і чорта. «Ти, Гафі’, така файна, як дівка! Вийди за мене, я на долонях тя буду носити». Гарні слівця – його ремесло. Та знаєш, коли я скузлаюся з тобою? Коли верблюд перелізе через вушко голки, бо ти, плішивий  дяволе, коли вернувся з фронту, кривив своєю довбнею, коли тобі радили сватати мене: «Ще най посидить та най подує у дві дірки, не знайду ліпшої, тоді засватаю». А тепер дивись який чистоплюй: «Ти така файна, Гафі’, як дівка!» Чули-сте, га? «Файна, як дівка!». А тоді якою була? Не знайшов ліпшої, га? А я тебе чекала, ой чекала... кукала дівкою, «сиділа і дула у дві дірки», поки ти шукав ліпшої, і за що, за цапову душу? Ні, не скурварилася’м з фронтовиками, як та звия Грушникова, у якої ти профірітькав молодість, а тепер – «Ти така файна, Гафі’, як дівка!». Пропадь ми з очей, бо тя розчавлю як мерзенну блощицю!
І пішов, куди го ноги понесли, тепер не прийде більше. Скапала-м, слава Богу! –нібито радіючи, посміхнулася стара і зайшла до хати. – Добре, що надворі почало розгодинюватися,  золотаві хмарки, мов огребки соломи після жнив, віщують верем’я, а то так до днини креснула блискавка, торохнув грім і вже потоп, що не можна на двір носа висунути.
Надворі рипнула хвіртка, загаркав собака.
У старої забилося серце, на душі стало весело як навесні. «Ти така файна Гафі’, як дівка!» – причулося їй.
– Знову лізе у свати, шляк би то трафив!

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

Скільки психологізму

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 31-03-2011

Як би там не було...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 29-03-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.5930609703064 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …
Нікола Юн «Увесь цей світ»: найбільший ризик – не ризикнути
Світ, у якому ми з вами живемо, сприймаємо як належне й буденне для героїні цієї книги — непізнане й …
Філіпп Майєр «Cин». Кривава історія Техасу
Філіпп Майєр з другої спроби написав роман, який потрапив до списку фіналістів Пулітцерівської премії …
Керолін Вебб «Живи на всі сто»: як завжди бути щасливим та продуктивним?
Ідеї саморозвитку і самомотивації не є новими — вони давно мандрують сторінками книг та блогів. Але …