Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51596
Рецензій: 96025

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 28455, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.97.14.89')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Загадкова фігурація

Баварський ролс-ройс

© Ніла Ревчук, 21-03-2011
Іван втікав. Баварський університет лишився далеко позаду. Сіре кашемірове пальто тихо шурхало по нозі. Іноді він зупинявся, але лише для того, щоб послухати довколишність. Якщо все було тихо і далечінь не обіцяла жандармів в уніформах, то Іван ішов далі. Якщо ж хтось наближався, він ховався в заростях плюща і осичняка.                                                                                                                                                                  Це вже третій день він отак іде – тиняється, потрібний лише самому собі. Це вже 72 години він нічого не їсть, а п’є лише забруднену і протухлу воду. Івану тільки 17, та він знає тонкощі життя більше за 50-річного чоловіка. Доля зле пожартувала з ним. Тепер, коли йому немає чого втрачати, може спокійно згадати події трирічної давності.
- Я хочу, щоб ти, мій хлопчику, виріс справжнім мужчиною! – писклявим голосом кричить на 14-річного Івана тітка Лілі.
- А Ви не запитали, чи хочу цього я? – з твердим наміром у голосі запитує Іван.
Тітка таки віддала його у той триклятий Баварський університет. Жандармерія добряче улещувала Лілі і таки отримала своє. На той час цей університет мав найстрогіші правила в Європі. Ніхто не хотів там навчатися, але заставляли лише тих, хто добряче провинився. Іван нічого не скоїв. Виявилось, що його батько заборгував велику суму полковнику жандармерії, а тітка, щоб не віддавати борг, вирядила свого племінника у Баварію на навчання. Вихідці з цього закладу уміли достойно поводитися в житті. Але Івана не можна було змінити.                                                                                                                                                                     Тепер він ішов у Потсдам. Домовився з Анкелем – другом-одногрупником, який був сином ректора університету, про втечу. А там, у Потсдамі, на головній площі за старим будинком, куди ніхто не ходить, його чекає сріблястий ролс-ройс . Анкель випросив його у батька. Тепер він одвезе Івана в Краків. Там уже його не знайдуть баварці-університетники. Двічі хлопець тікав із закладу, а його ловили і били різками до кривавого місива на спині. Руки не чіпали, щоб міг писати.                                                                                                                                                    А Іван не мав батьків. Все, що він знав про тата з мамою – їх імена Роберт і Жанетт, вони загинули в авіакатастрофі. Його виховувала тітка Лілі. Але дивно, хлопець мав українське ім’я і таку ж зовнішність. В універі на нього спочатку тикали пальцями і насміхалися: «Німець з українським обличчям!».
Зупинивши поштовий диліжанс, Іван через 8 днів прибув у Потсдам. Опівдні зійшов на головній площі. Пішов до старого будинку. Оглянувся. Ніхто тут не знав його і він не знав нікого. Підійшов до південної сторони облупленого і пошарпаного дому і… побачив. Збулася його мрія. В голові стрибало: «Невже вдалось втекти?! Невже вдалось втекти?!». Швидко побіг до машини, кинувши на дорозі речі. Відкрив перші дверцята і… побачив жандарма з універу. Анкель зрадив. Іван раніше знав, що за третю втечу «нагороджують» тортурами. Тому почав втікати. Жандарм швидко, мов кішка, скочив на ноги, зітхнув, бо лише виконував наказ полковника, звів курок револьвера і вистрілив.
      Іван упав. Баварський університет лишився далеко позаду. І тільки сріблястий ролс-ройс самотньо стояв і бачив Іванову далечінь.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Дякую, розплющили очі!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 22-03-2011

Відкрив перші дверцята...

© Ганзенко Олексій, 21-03-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.050585031509399 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати