СУДОВА СПРАВА № 357.
Секретар суду. Оголошує: Прошу встати, суд іде.
Суддя: слухається справа № 357 щодо безжального вбивства скоєного відповідачем. Слово надається захиснику позивача.
Захисник позивача: Ваша честь! Сьогодні ми розглядаємо дійсно жорстокий випадок. Це був не людський злочин. Вбивство – жахлива річ, але в моїй практиці таке зустрічається вперше. Відповідач, пан N заслуговує на вищу міру покарання!
Суддя: У Вас є свідки?
Захисник позивача: Так Ваша честь, є.
Секретар: Викликається свідок по справі № 357, пані M.
Пані M. Піднімається зі свого місця.
Суддя: Розкажіть нам будь ласка як все сталося.
Пані M. Витираючи сльози: Я сусідка відповідача. Завжди знала, що з ним щось не так Ваша честь. Він таким дивним був, постійно про щось замислювався, та я думала він обмірковує свою роботу чи важливі питання. Та цього разу я йшла повз його квартири і двері були відчинені…
Голос пані M. збився
Суддя: Продовжуйте пані M. Не хвилюйтесь, вам нічого боятись.
Пані M.: Дякую. Так ось, двері були відчинені і я зазирнула всередину. А там, там він. Стоїть на балконі і дивиться кудись так уважно, що навіть не помітив мене.
Суддя: Куди, куди він дивився, пані M.?!
Пані M.: Це так жахливо. Він, він дивився на небо!
Люди в залі обурено перемовляються та гнівно зиркають на відповідача.
Суддя: Дякую вам шановна. Займіть своє місце
Пані M. повертається до свого місця.
Суддя: Відповідач, Вас звинувачують у жорстокому вбивстві часу. Хочете щось сказати у свій захист?
Відповідач: Ваша честь, шановні присяжні. Я хочу сказати, що не вбивав час. Я просто…мріяв.
Суддя зривається з місця і кричить щось нерозбірливо. Присяжні волають «винен» та «стратити», літня жінка непритомніє.
Коли гамір стихає.
Суддя: Це найбільш бридке та зухвале, що я чув за своє життя. Присяжні, ваше слово.
Всі присяжні. Одноголосно: Винен!
Суддя: Рішення прийняте. Відповідач приговорюється до страти.
Радісні викрики.
Суддя: Дякую всім, суд закінчено. Відведіть пана N. на страту.
