По педагогіці у мене була п’ятірка. Але теорія теорією, а практика практикою. А ще, пам’ятаючи слова, сказані колись великим класиком: “Теорія, мій друже, сіра”, я дуже уважно придивлялася до роботи шкільних метрів, до всіх тих педагогічних прийомів і методів, які застосовували у своїй роботі шкільні практики. Цей запис я зробила в щоденнику на початку своєї педагогічної діяльності:
“Заходжу до учительської. Поміж присутніх виділяються троє. Він (учень шостого класу) – ніби колючий їжачок, що тримає напоготові всі свої голки. Вони (класна керівничка і учителька математики) – оплот порядності, справедливості і взірець палкого педагогічного красномовства.
- Скільки разів я тобі вже говорила про це? Та чи ти не розумієш? Та у твоєї мами (мама – директор однієї із шкіл району) ще ж більше отут-от (різкий жест рукою на шию і плечі ) ніж у нас. А ти оце що? Ти ж ганьбиш її! Чого ж ти оце її ганьбиш? Га?! Ну чого ж ти мовчиш?! Га?! Ти знаєш такі прислів’я: “Яке коріння таке й насіння”, “Який корінь такий і відросток”, “Яблуко від яблуні недалеко котиться”? Га?! ( Класна керівничка – вчителька української мови й літератури). То це що? Ти вредний, то, виходить, і твоя мати вредна? Ну кажи, вредна твоя мати? Вредна? Чи чого ти мовчиш?!
-А чого ви такі дурні запитання ставите?
Класна керівничка повільно, з виразом пекучої образи опустилася на стілець.
- Все, - тихо, не вимовила, а ніби проспівала вона. – Все. Більше я з тобою розмовляти не буду. Можеш іти, – додала, тримаючись за серце.
- Та ви тільки подивіться на нього! Он як грубіянить! - довго лунали обурені вигуки вчителів. Я ледь стримувалася, щоб не розреготатись. Оце так виховали!”
