- Він забороняє мені палити, - промовила до нього Яна, очікуючи на якусь реакцію. Це могло бути щось типу «Він не правий» або «Як негарно». Тобто, спроба закосити під «свого в дошку». Тобто, отримати ще одну галочку, яка підвищує шанси на секс з нею.
Але реакція була не такою. Роман меланхолічно потягнувся в кріслі та позіхнув.
- Він має на це право, - спокійно кинув він, - ти ж його.
- Я не власніть! – вигукнула Яна та встала з іншого крісла, яке стояло напроти Романового. Крісло було старим та під час різких рухів дуже недвозначно рипіло. Так і цього разу. Яна густо почервоніла та полізла до сумочки. Нервовими рухами вона дістала косметичку та почала в ній ритись. Тим часом Роман закурив та поглянув у вікно. Була весна. Чергова весна, яка нічого не змінює. Але це краще ніж зима та холод. Принаймні, сосульки перестануть вбивати невинних літніх дамочок.
- Звичайно, - протягнув він, розуміючи, що Яна є особливою. Не такою, якою вона йому здалася вчора. Не просто чарівна незнайомка, яка цитувала Ремарка та вишукано сміялася з його жартів. Романових, а не Ремарка, - але якщо ти погодилася вийти за нього заміж, то тим самим погодилася на його умови. Чоловіки люблять такі речі…, - він смачно затягнувся в передчутті того, що зараз може сказати або якусь велику фразу або чергову хуйню. В принципі, різниці не було, - ну, типу – це моя футбольна команда, це моє авто, це мій дім, це моя жінка. Ти розумієш?
Яна кивнула. Косметичка була в неї в руках проте вона перестала там ритись. Її зелені очі дивилися на Романа з похмурою зацікавленістю жінки, яка помилилась. В неї було гарне обличчя. Дуже гарне. Сама по собі вона була худенькою та милою жінкою, якій просто не пощастило в житті. Чергова зруйнована доля, яка намагається зрозуміти себе та виправдатися у власних очах.
Роман мовчав. Йому більше не хотілося нічого казати. Він спостерігав за тим, як Яна відклала в сторону косметичку та повільно підійшла до нього. Вона дістала з його рота цигарку та поклала до свого. В цей час вона дивилася на нього, а він на неї. Їй було цікаво, а йому все одно.
- Я хочу поцілувати тебе, - прошепотіла вона, викидуючи у прочинене вікно цигарку, - ти не проти?
Роман першим поцілував її. Від неї тхнуло вчорашнім алкоголем та цигарками. Вчора вона викурила більше пачки « Кемела». Не дивно, що чоловік забороняє їй палити.
Вчорашній день видався тяжким для обох. Ніч вони провели разом. Але що цікаво – сексу не було. Вони приїхали до нього неймовірно п’яними та веселими, слухали на підлозі Боба Марлі, курили на балконі, разом милися в душі. Але жодного натяку на секс. Це було настільки чудово, що Роман почав було думати ніби секс це може зруйнувати. Цю ідилію, яку він тоді відчував. Та і зараз також. Якби від неї не тхнуло перегаром – це було б погано. Він би думав, що вона чужа.
Її язик був у нього в роті, коли він захотів блювати.
Вона так нічого і не зрозуміла.
