ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 753
Творів: 11419
Рецензій: 17315

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Еротична проза

Таємниця одвічного. День третій.

© Delfineja, 05-12-2006
Її тонкі руки спокійно лежали на столі, немов дві великі білі квітки на поверхні води. Густе золотаве волосся, яке ніби увібрало в себе гарячий блиск сонця, м’якими хвилями спадало на худі плечі. Здавалося, що ця пишна грива є занадто важкою для її тендітної, немов виточеної із слонової кістки, шиї, але кожного разу, почувши різкий звук за вікном, вона сповненим невимовної грації рухом стрімко підіймала голову, ніби виринаючи на поверхню із невидимої водойми.
Саме ж ранкове сонце, сором’язливо падаючи крізь шибку, вигравало на ніжній шкірі її обличчя, роблячи її схожою на прозоро-рожеву пелюстку екзотичної квітки. Вся її тендітна постать була настільки гармонійною, що здавалося, її окреслила єдиним розчерком пензля рука геніального майстра. Все в ній було досконалим, - і трохи здивований розріз великих світло-зелених очей, і хвилі золотого волосся, яке вона щоразу граційним жестом відкидала з обличчя, і сама постать, струнка, немов рівне полум’я тоненької свічки.
Кожен рух її молодого красивого тіла здавався сповненим чарівної вродженої жіночності, якої неможливо ані навчитися, ані позбавитися... Здавалося, ніби не лише вона сама, а і все, що потрапляло в поле її зору, було осяяно цим м’яким лагідним світлом, яке надавало навіть найменшій дрібничці якоїсь затишної краси та чарівності...
Але він так і не прийшов. Більш того, він навіть і не збирався приходити. І ще більш того, він відчував себе надзвичайно щасливим через те, що нарешті позбавився її. Так, мабуть, справа зовсім не у невимовній жіночності... Мабуть, вся справа в тому, що вона ДУРА!!!

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Так, ми, жінки, любимо себе.

© Люся Українка, 04-05-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00950789451599 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif