02.02.2010
Колись зла відьма, чи то велика сила, зла сила, розділила кожну людину на двоє і з тієї пори, хто не знайде своєї другої половинки змушений бути нещасними. Відтоді, коли на землю опускаються сутінки людські тіла зливаються воєдино, але не завжди вони є половинками одного цілого, і тоді це єднання не приносить людям повноцінного щастя. І це приводить до того, що ми залишаємося у постійному пошуку саме нашої половинки, цим самим приносячи біль тим хто подумав, що саме і ми є їхніми частинками.
Я кохаю, я дихаю, я мрію лише про тебе…я млію, коли ти поряд… Невже, так буває, невже в когось це є! А буває, щоб люди заздрили, але по білому? Не буває? Я заздрю їм!!!! Людям, які думають, що вони люблять!
Так я можу любити…батьків, рідних, друзів… Але все це не те.
Ніч спускається на землю, сутінки ховають лиця, за темрявою ховається справжнє життя. Одіваючи маски ми вирішуємо, як себе вести в нічних клубах на вулицях, вдома, в спальнях, з коханими або ненависними нам людям. Ми берем для себе з кожного чи з кожної миті все що нам потрібно до останньої краплини, а потім безболісно або дуже болісно для нас самих залишаємо і рухаємося далі, далі до мети або просто, далі по життю, і так до кінця.. Але зараз ми королі і королеви життя ми маємо все, ми маємо МОЛОДІСТЬ!!!!
І так живемо, ходимо на роботи, хтось заробляє більше, хтось менше …хтось ходить ще до спортзалу в надії створити тіло, як у голівдської зірки, ходимо у нічні клуби... раз у рік відпустка... варіанти... Єгипет, Турція, Одеса, Крим, ну і +- 3 місця… Ще шукаємо собі партнерів для сексу, у когось сім’я….тоді хтось шукає собі коханця (коханку)
Все настільки одноманітно. І це життя? А як по іншому?…
Далі буде...
