Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2580
Творів: 46830
Рецензій: 91224

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Розумінням і словами Степана Семенюка

Про ризький договор

© Василь Шляхтич, 26-02-2011
НА ПЕРЕДОДНІ
РИЗЬКИЙ МИРНИЙ ТРАКТАТ 1921 РОКУ

Сього року минає 90 років підписання між РСФСР і Польщою
мирного договору, що сталося в ризькому палаці Чорноголових
18 березня 1921 року, а який вступив в силу 30.04.1921 року
Для ясності відразу сквжімо, що т.зв «українська делегація»
була включена до складу делегації РФ, а представників БСРР
взагалі в Ризі не булою Україна/УСРР була по суті об»ктом
торгів між Польщою і Росією.
Ризький Мирний Договір 18 березня 1921 року уклали
підписали Польська Республіка і
«Уряд РСФСР в своєму імені і в імені і з уповажнення
Уряду БСРР
та
Упяду УСРР».
Тому стаття І Ризкого мирного договору зачиналась
словами; «Обидві договорні сторони...» Не три чи чотири, (РФ,
БСРР, УСРР і РП), а власне дві договірні сторони Польська
Ресрубліка і РСФРР.
Не було представника УСРР і при обміні ратифікованими
Грамотами 27.04.1921 в Мінську, бу в представник РП і РСФРР -
Ладось і Лоренц.
Все, точка!
РСФРР ратифікувала Ризький договір 14.04.1921 р., а Польща
15.05.1921 р. Російські історики, як і польські не подають дати
ратифікації Ризького договору УСРР чи БСРР, бо такого вони
не підписували і ратифікація його ними не вимагалась. Адже
РФ діяла від імені і з уповажнення БСРР і УСРР. Хто і як та
чому ті «уповажнення» надав РФ і де вони створились не має
значіння. Польська сторона прийняла їх за ленальні і
правомочні. А те, що пишуть деякі історики і публіцисти на цю
тему, то з точки зору права не має значіння.. Так, були розмови,
а навіть дебати в ВУЦВК, але на тому скінчилось.
(Випереджаючи події нагадаймо, що Уряд СРСР 14.12.1923 року
заявив, що не бере на себе виконання угод Ризького м.д.
25.07.1932 року, підчас укладення з Польщою пакту о непгресії
знов його привернуто, а в 1939 році перший і другий договор
СРСР потоптав).
Дивуватись статусові участі «української» делегації в обрадах
Ризького м.д нічого, бо треба пам»ятати, що згідно з т.зв.
«Союзним робітничо-селянсїьким договором між РСФРР (а)
28.12.1920 року формально, - бодієао вони ніколи не були
роз»єднані, - сім наркоматів: військових і морських справ, Вищої
ради народного господарства, фінансів, зовнішньої торгівлі, праці,
шляхів. пошти і телеграфу., що перетворила УСРР в автономне
утворення в складі Російської федерації. Такий був статус УСРР в
тракті ведення розмов між Варшавою і Москвою в справі укладення
мирного договору.
Навіть Е. Квірінг писав, що «за планами РФ інтереси України в
інших державах мали представляти лише дипломати Росії»(,б) І це
розуміли поляки, тому на звернення до Уряду Польщи «Робітничо-
селянського Уряда УСРР від 24.02.1920 року розпочати переговори
про укладення мирного договору Польща навіть не відповіла (в)
У цій статті займемось одним лиш питанням: територіальним, або
питанням границі між РП і РФ, бо це питання було вирішенге
безкомпромісно коштом України (і Білорусі).
В ході розмов 24.09.1920 року делегація РФ запропонувала
залишити осторонь гострі дискусійні питання, як зокрема
самовизначення народів і зосередити увагу на питанні східного
кордону Польщі (г)
Сучасний російський історик Ґенадій Ф. Матвєєв пише:
«Москва згодилася на всякі територіальні поступки на заміну за
неросійські землі, (підкреслення моє) щоб тільки закінчити військовий
конфлікт на заході і війська спрямувати до боротьби на східньому і
південному фронтах» (...) Тому і найлекше осягнуто компроміс в
територіальному питанні» (д)
Була ще інша причина, а саме; територіальні та інші уступки на
користь Польщі були свого рода нагородою Польщі за визнання
Уряду УСРР, що Польща і зробила, зриваючи в односторонньо
Умову з УНР з квітня 1920 року. Мабуть не малу роль в поступках
Росії зіграв також розгром ЧА поляками в серпні 1920 року. Але
головною причиною то всежтаки була еонечність звкінчити війну на
заході і війська кинути проти, між інш. ген. Врангеля
Якже «українська» делегація і представники «уряду» УСРР
пояснювали причини територіальних поступок Польщі коштом
неросійських, українських, земель?
Голова Раднаркому УСРР Х. Раковський на сесії ВУЦВК 17 травня
1921 року в своїй доповіді сказав:
«...ми, Росія і Україна, відмовляємося від будь-яких притензій на всі
землі, які знаходяться західніше вказаних кордонів. Іншими словами,
зокрема Україна, відмовляється від всякого заступництва на користь
Галичини і українців Холмщини, а також 4 - 5 повітів Волинської
губерні» (...) Польща визнала суверенітет України і зобов»язалась
не втручатись у її внутрішні справи»(е) Від себе додаймо, що одна і
друга сторона говорили неправду).
А Голова ВУЦВК Г.І. Петровський так пояснював розв»язку
територіального питання:
«Незважаючи не те, Англія пропанувала встановити кордон між
Польшою і Уккраїною на Західному Бугу, на т.зв. лінії Керзона,
Радянський Уряд великодушно відсунув кордон значно на схід, по
річці Збруч. В цьому він керувався найгуманішими міркуваннями -
загладити образи, які систематично терпіла Польша від царського
уряду»..
«Нашими умовами миру ми довели, що не хочемо приєднати до себе
жодного клаптика землі польського трудового народу» (є)
Можна було б приняти цей вислів за політичний жарт, якби сквзав
його якийсь політичний журналіст гуморист. А слова з вуст Голови
ВУЦВК свідчать про його малість і політичний анальфабетизм.
Про жодні «гуманніші міркування» в справі кордону тоді не було.
Були політичні інтереси Росії і Польщі і то нагальні. А про
трудовий польський народ і згадки не було; як можна говорити і
називати українські історичні етнічні землі «землею польського
трудового народу»?. «Польські» землі на Закерзонні, якщо були, то
були землі польських поміщиків.
І чому «образи», які царський уряд завдавав полякам залагоджувався
українськими землями? Питання до сьогоднішніх «українських»
комуністів з КПУ і самого першого П.Симоненка та їхніх союзників.
Відповідь напрощуться сама: тодішні, як і теперішні(!) симоненки
були членами російської великлдержавної партії - РКП(б) і
представляли її, Росії, інтереси , як і чинять це сьогодні.
(А пам»ятник Г.І.Петровському, як релікт Ризького м. д. досі
сторчить у Київі, як довго ще?)
Які ж висновки і науки для нас і поляків з перпективи часу
випливають з Ризького мирного договору
- для нас, для України, Ризький м.д. був другим Андрушовом з
1667 року, створений Росією і Польщою при політичному
використанні московських делегатів від УСРР.
Треба вже усвідомити, що боротьба за створення української
держави - УНР, покликала до життя УСРР. Без цієї боротьби
Україна механічно зливалася б з більшовицькою Росією і була б
далі Юґо-западним краєм , або ґубенією. В Ризі її ім»я не
згадувалося б.
Мирний договір 18.03.1921 року припиняв війну між РФ і РП і
давав Рочії можливість спрямувати війско до розгрому внутрішньої
опозиції, зокрема ген. Врангеля, а також поконати збройний опір в
Україні, знищити Українську самостійну державу - УНР і
їїздобутки.
Визнання Польщою Уряду УСРР тривало всього півтора року, бо
вже в грудні 1922 року її «добровільно» і формально включили до
РСФРР/СССР, хоч з правового толку УСРР(ж) Декларації про
створення СРСР не підписувала.
Підсумовуючи: «Уряд» УСРР і її делегати на мирних
переговорах між Польщою і РСФРР доконали націоналтноє зради
зради України, защо повинні бути засулдені історично-політичною
вічною ганьбою
- для поляків час найвищий усвідомити, що кожне зближення чи
союз Польщі з Росією коштом України завжди кінчався для
Польши політичною катастрофою. Так було за Андрушівським
договором 1667 р., так було в сімдесятих роках ХУІІІ ст., так було
і по 1921 році за Ризьким мирним договором. Чи не час вже
зрозуміти цю правду стверджену історією, На жаль...
А на кінець цікавиннка. Як подають польські джерела при сорудженні Акту
Ризького мирного серед делегації РСФРР, в складі якої були представники від
«суверенної УСРР, не було когось, хто міг скласти Договір українською мовою.
Виручив член польської делегації Л. Васілевський
--------------------
Примітки:
а/. С. Кульчицький. Сторінки історії України ХХ століття с. 68-69; Усрр в добу нової
економічної політики (1921-1928рр).
. С. Кульчицький. Кумунізм в Україні в перше десятоліття 1918-28. с.294-95.
б/. ЦДАВЩУ, ф.2. оп,.опр.4 арк.4
в/. Ленін В.І. Політотчот ЦК РКП(б) 22.09.1920,
г/. ЦДАВОУ. Ф-І, оп.2,спр.30, арк.1.
д/. Польсько-совєтські стосунки в 1917 – 1021.
е/. ЦДАВОУ,ф.1,оп.2спр.30.арк.1
є/. «З революційного минулого».с.138
ж/. Ввід 6.01.1919 року радянська Україна офіційно називалась: Українська
Соціалістична Радянська Ркспубліка (УСРР), а від 1917 року: - УНР. 30 січня 1937
року абривятуру УСРР замінено на Українська Радянська Соціалістична
Республіка - УРСР.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

капсула часу

© Ірина Cнядецька, 27-02-2011

[ Без назви ]

© Залєвський Петро, 27-02-2011

Історія вчить...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 26-02-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.41606187820435 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …