Ну, тепер хай лишень посміє вона в мене пікнути! Хто – вона? Дружина, звичайно. Розумієте, мало не доконала мене своїм скиглинням. Як завелася, напевно, ще з весілля, так і досьогодні – років із двадцять уже – продовжує: «Нащо ти п'єш, Васю? Чому ти напиваєшся, як свиня, Васю?..»
Вона ще й питає...
Власне, я й сам не знав, чому випиваю. Не знав до вчорашнього дня. А напередодні, закусюючи, мимохіть зазирнув у газету, що в неї малосольні огірки були загорнуті, і таке там вичитав!..
Один американський доктор із Гарвардського універу так прямо і пише, що хильнути три-чотири чарки на день не те що нешкідливо, а дуже навіть навпаки, о!
А вона питає... Та якби я не пив, то... то, виходить, уже давно копита відкинув би. Запросто. Інфаркт міокарда і... гуляй, Васюню. І то сказати, яке серце витримає, коли тебе, мов нерозумного кота, постійно тичуть носом: «Тарілку після себе помий! Недокурки на підлогу не кидай! Не забудь вимкнути світло!..»
І так дивно, як воно, моє серце, досі ще молотить. Спасибі докторові – розтлумачив. Щоправда, я й сам уже здогадувався. Та й зять мій – ось такий хлопець! – не раз говорив, якщо чоловік не п'є, то він або дуже слабий, або дуже велика сволоч. Як у воду дивився...
Отже тепер, після всього, мені одна дорога. Пив, значить, і буду пити! Кому ж хочеться, щоб його за останнього негідника вважали. А хворіти – і поготів!
По секрету кажучи, у мене тут один план визрів. Якщо найближчим часом пощастить десь здати склотару, з якою я ношуся, наче дурень із ступою, ось уже років зо два, - на виручені гроші обов'язково куплю білета у Штати.
А що? Поїду до американця. Дуже вже він мені сподобався. Так йому і скажу: «Дай п'ять, док!!»
