ЇЇ природна лінь, спека і відсутність теми для бесіди суттєво скоротили відстань від точки А до точки Б. Точкою А, звісно, була вона. В школі, їй легко давались завдання, де слід було вирахувати час прибуття потягу на станцію або з‘ясувати, через скільки часу одна людина пересічеться з іншою людиною. Вона знала, що таке час, знала, що саме він доставляє потяги і людей в потрібні точки. Тому вирішила не гаяти його, адже це дорогоцінне паливо ефективно працювало на людину саме тоді, коли та співпрацювала з ним.
Після двох тижнів стоптування босоніжок, обговорювання його проблем, без жодного запрошування на каву або морозиво, без дарування квітів, точку А запросили в точку Б. Вона не думала про квіти, тому що не сприймала це як побачення, а з іншого боку знала розцінки за сеанси психотерапії, які жодні квіти не могли б окупити. З ним вона не будувала жодних ілюзій або відносин, подібних на кохання або дружбу. Для всього цього потрібен час, багато часу, а вона не хотіла витрачати його на відносини які не мали жодного майбутнього.
Коли вона потрапила в його квартиру, у який він жив сам, в який був ремонт, ліжко, чистий туалет і ванна, вона відчула себе сухо і комфортно, як малюк в свіжому "Памперсі" біля маминої цицьки. Раніше хлопці, з якими вона зустрічалась, жили або з батьками, або з друзями по кімнаті, в гуртожитку або страшних квартирах, взятих в оренду.
На кухню, де їй люб‘язно запропонували чаю, вона зрозуміла, що він все ж таки щось їсть і п’є, і, більше того, розуміє, що інших може мучити спрага і голод. Пізніше їй стане зрозумілим, що його поведінка була вкрай раціональною, а, по жіночому, - просто жлобською. Одного разу він їй кине фразу, що йому подобалось з нею гуляти саме через те, що вона не просила його завести на каву. Він не любив дівчат, які хочуть сидіти за його рахунок по різних розважальних закладах та ще і курять перед його носом.
На які кошти він жив вона не знала, та це і не мало жодного значення. Думка про те, як найшвидше з ним закінчити не покидала її голову. Кожен чоловік викликав в неї саме таке бажання. З кожним вона прагнула розстатись, і їй ніколи не вистачало сил зробити це. Єдине, що вона могла зробити, – це звикнути, прив‘язатись і впасти в залежність від фізичного об‘єкта, але душею вона завжди прагнула звільнитись від нього. Тому нова ситуація, яка склалась в її житті, нічим не відрізнялась від попередніх, хіба що причин для розставань було значно більше.
Цікаво, як люди можуть зустрічатися роками і хотіти бачити один одного в майбутньому, та ще і прожити разом до кінця своїх днів. Хоча останню обіцянку вона завжди вважала таким собі приколом.
Її не навчили любити, любити себе, людей і шанувати стосунки, які виникають між ними; вона вміла лише звикати, швидко прив‘язуватись і страждати. Вона нічого не відчувала крім бажання зайнятись сексом, хоча могла б і не робити цього, але секс, на її думку, був єдиним логічним поясненням того для чого чоловіки зустрічаються з жінками.
Як казала її знайома: «Головне щоб було де і було з ким», щоправда вона мала на увазі не про сам секс, а про те звідки беруться діти, тому в її варіанті цю фразу ще доповнювало два слова «за що», тобто за які кошти вирощувати ці плоди кохання. І лише ці три складові, на її думку, були формулою, за якою з‘являються на світ діти.
Вони пили чай на його кухні. Вона згадала слова однієї пісні, яку любив співати її тато:
«Крапає дощик, трава зелена,
мені сумно, приходь до мене,
чашечка чаю, тиха розмова,
що таке щастя, хто його знає.»
В цей момент їй дійсно було добре пити чай, а перспектива зайнятись коханням приємно лоскотала її фантазію, хоча він, здається, думав лише про чай.
Вона не була цнотлива, хоча ще у 18 років збиралась виходити заміж саме такою. Коли вона зрозуміла, що цнота не варта того аби з кимсь зв‘язувати своє життя до кінця своїх днів, вирішила «порвати» з нею. Цнота, випередила її, вирішивши розстатись з нею раніше, ніж про це подумала її власниця, а саме, коли по неї прийшли, то її вже там не було. «Таке буває» - сказав лікар-гінеколог. Чому саме з нею таке трапляється. Ти оберігаєш цноту, а виявляється що буває таке, що її не буває. І це не фантастичне оповідання дядьків Капранових, в якому вони пов‘язали зникнення цноти в дівчат з побічною дією препарату для схуднення. Хлопець, який претендував на «право першої ночі», теж відніс до жанру фантастики її розповідь про те, що він у неї перший. Після того першого вона вже більше ніколи не займалась лічбою.
В її житті ніколи не було чоловіка, який позбавив її цноти, а, отже, ніхто не зміг похизуватись своєю першістю. Вона з дитинства підозрювала що там нічого немає, адже вивчаючи себе, не раз торкалась глибин свого фізичного я.
***
На другій чи на третій раз ходіння до нього до дому, вона вирішила урізноманітнити чайну церемонію. Вона зробила «це». Він її слухався, він був не проти, в нього так давно цього не було, в нього ніколи не було так. Все було так просто. Вона хотіла сексу, а в нього не було жінки, яка б хотіла його.
Він був одним з тих чоловіків, які люблять поговорити про своїх дружин. З його розповіді їй стало зрозуміло, що перший секс з потенційною дружиною в нього був як рекламна акція, якою жінка закликала його вирушити у мандрівку довжиною в життя. Другій раз він переспав з нею вже після весілля. Всі інші рази вона уникала близькості з ним або придумувала різні відмовки. Пізніше з‘ясувалось, що життя дружини наповнене чорними плямами, що дало їй поламану психіку і сприйняття сексу як насилля. В результаті це вилилось в насиллям над ним, а вона просто вміла ним керувати, і влада тиранії правила доти, доки опозиція не вирішила скинути свого тирана. Таке інколи буває, коли тиран впадає в крайності і перегинає палицю.
Кожен має право на секс. І у виборі між потягом до влади і потягом до сексу, вони після чаю обрали останнє. На якийсь час вона навіть забула про дона Кіхота і Санчо Пансо. ЇЇ плоть визначала напрямок розвитку подій, розум зі своєю невизначеністю було виселено до Сибіру.
Далі буде…
