Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2557
Творів: 46476
Рецензій: 90676

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Притча

Аі та Іо

© Марія Козиренко, 30-11-2006
ПИТАННЯ ЧАСУ

Аі та Іо сиділи на березі річки з легкими вудками у руках, у парі рук тонших і парі рук грубших. Сива вода тримала у собі волосінь обох вудок, не думаючи ані тягти її вглиб, ані дозволити вийняти на тій волосіні з іще теплої себе риб’ячу душу. Чекала вечора і видихала потроху туман.
- Сонце заходить! – привітався позаду чоловік у сухих високих гумових чоботах, з відром, повним повітря.
- Один раз на добу! – відповіли Аі та Іо, не повертаючись до нього.
- Чи багато наловили? – повітря брязнуло в поставленому на землю відрі.
- От бачиш річку? Вже повна…
- А чи давно вудите?
- Відколи ти спитав, чи давно ми вудимо…
Чоловік помовчав трохи в сутінки і пішов.
Аі та Іо витягли з води вудки: на волосіні Аі висіла золота монетка, в Іо - срібна. Минула ніч.



ДИВИТИСЯ ШИРШЕ

Аі та Іо на кухні пили чай з долонь одне одного.
Іо придивився до усміхненої перлини світла, яку щойно вкинула до його долоні біла лампа над столом.
- Аі, увімкни-но світло.
- Лампа увімкнена…
- Аі, я прошу тебе ввімкнути світло…
Аі вийшла з кухні й повернулася за півхвилини.
Десь стало світліше.
Чай був напрочуд ароматним і не ошпарював долонь.



ТІСНЕ СЛОВО

Коли Аі та Іо прокинулися в обіймах одне одного – над світом уперше за сірий часовимір зійшло сонце.
Хвилини й години вітали одна одну, плутаючись у стрілках зимових годинників. А надвечір у багатьох потеплілих вікнах рухалися тіні любові. (Принаймні так оповідають легенди тих часів).

МЕЖІ ГРИ

- Іо, ти вмієш проходити у відчинені двері?
- Звісно, вмію…
- Але ж у нашому будинку дев’ять дверей, і три з  них завжди відчинені… І я ніколи не бачила, щоб ти проходив у відчинені двері…
- Я дійсно там ніколи не проходив.
- Чому?
- Ну, якби ті двері хоч іноді були зачинені, то я би принаймні міг хотіти їх відчинити або просто думати: зачинені вони зараз чи ні… А так – нецікаво…Нецікаво…



ЛЮБОВ НА ГЛИНЯНИХ НОГАХ

Аі прокинулась удосвіта, дихала тихо. Не розплющуючи очей, пропливла рукою під ковдрою й на подушці Іо, завглибшки життів із кілька. Він спав. Дихала, дихала, дихала…
Уві сні до Аі підходила жінка з кошиком сірої пухкої глини: «Ліпи собі нового чоловіка – Іо загинув».



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Андрій Деревенко, 04-12-2008

знову і знову перечитую ці притчі...

© Настя Мельниченко, 13-03-2007

Парадокс сучасної інтернет літератури

© М.Гоголь, 22-01-2007

[ Без назви ]

© бо-ги, 22-01-2007

из пруда в реку

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© бо-ги, 02-12-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.91256403923035 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …