Офісно-соціальна комедія у 3 діях
Лицедії
Юрій Сіроманець – директор фірми, років 42-48, зросту вище середнього з невеликою чорною борідкою; в першій дії молодявий, у джинсах. У другій та третій діях все старіший та грубіший, у сорочці та краватці. Цілком можливо, щоб в третій дії його грав інший актор старшого віку.
Дарина Валентинівна - його заступниця, огрядна дама років 58-60 з трьома підборіддями, розмовляє голосом скривдженої дівчинки.
Ростик – син Дарини; легковажний, але славний парубійко 22-25 років.
Денис Паплюжний – менеджер, моторний хлопець 25-30 років, розмовляє суржиком
Кирило Аркадійович – старший менеджер, 60-65 років, відставник, потрібна людина.
Тарас Михайлович - спеціаліст, 35-40 років, на протязі всього спектаклю у джинсах та светрі або картатій сорочці
Юлія В’ячеславівна- бухгалтер, 45 років, чорнява, коротко стрижена.
Ганнуся – 25-30 років, струнка довговолоса красуня-білявка і розумниця
Юристка (Лариса Іванівна) - ділова дама, 30-35 років, у чорному брючному костюмі.
Економіст – невизначеного віку, зализаний чоловічок.
Психолог (Маша) – дівчисько щойно після інституту, маленьке сіреньке мишеня, розмовляє зависоким дзвінким «піонерським» голосом.
Менеджер мерзлякуватий – дебелий, невеличкий пикатий парубійко
Менеджер розпашілий – худий та високий хлопець
Дід – клієнт
Тамада
«Наречена»
Інші: менеджери, служба безпеки,
Діється у великому місті України на початку XXI сторіччя.
Дія перша
Офіс невеликої фірми. Два столи, на столах – комп'ютери, факс, телефони. Обстановка бідна. В одному кутку – старий фотель, у другому – нові, ще не розставлені меблі. Працівники одягнені демократично, у джинсах, разом з керівництвом. Квіти на вікнах. На столі – торт, шампанське і квіти.
Ява 1
Юлія
Юлія. А де всі? Мабуть, влаштовуються на своїх місцях…. Боже, як чудово! Такий гарний настрій! …. Лише місяць працюю на цій фірмі, а почуваюся наче в раю. Такі тут всі милі, доброзичливі, співчутливі….Це те, про що я завжди мріяла: маленька фірма, а всі працівники – наче одна родина... Ніякої тобі субординації! Навіть додому йти не хочеться... А директор – наймиліший! Перший раз в житті я тішусь, коли директор – десь поруч. Якщо його нема, то мені смутно, а коли з'являється – все знову заводиться, працює, крутиться, справи йдуть... Він – як Сонечко у небі….Всіх зігріє, всім знайде ласкаве слово, всіх підбадьорить, настановить, втішить…Він знає відповіді на всі питання! Він знає, що робити і коли. А найголовніше – як … Ось наприклад, вчора питає в мене: «Юлечко, чи ви ж не забули завтра здати звіт!». Боже мій! Він пам’ятає, коли мені який звіт здавати! І Дарина Валентинівна, його заступниця… Справжня правиця нашого вельмишановного шефа… Все знає, все підказує, що й як…А ось і вона!
Ява 2
Юлія, Дарина
Дарина (заходить енергійним кроком). Юльцю, все готове? Ти звіти здала? Меблі завезли? Ти ж знаєш, Даринка любить, щоб усе було як годиться. Юра незабаром приїде, він мені щойно телефонував.
Юлія. Здала, Дарино Валентинівно. І торт купила, і квіти…І з вантажниками розплатилася. Чортихалися, що немає ліфта, прохали додати, та я їх так відшпандорила, що вони ледве з 10 поверху не покотилися!
Дарина (запалює сигарету). Ото молодця! Ну як тобі в нас працюється? Не шкодуєш, що ми тебе сюди перетягнули?
Юлія. Що ви? Все так казково! У порівнянні з тією фірмою, де я працювала до цього, це – небо і земля! Я так вам вдячна, що ви мене запросили сюди. Тільки...
Дарина. Що тільки?
Юлія. Не подумайте, що я скаржуся... Але я не встигаю.. Вже і після роботи часто затримуюся, але однаково нічого не встигаю! Мені б помічника...Та й юриста можна взяти. Такі питання бувають складні…. що і юриста, і економіста не завадило б….
Дарина. Отакої! ...А хто обіцяв, що буде просто?
Юлія. Та я розумію...
Дарина (сідає в фотель, нога на ногу). Нічого, потерп трохи... Я вірю в Юрія. А ти знаєш, як ми починали? Він Даринку запросив, коли вона працювала ще в школі. Він був вчителем праці, а Даринка викладала фізкультуру. Потім він пішов у бізнес, але мене не забув. Старе не забувається (замріяно підхихикує). Як ми починали! Першим пішов зі школи Юрко. Як зараз пам'ятаю цей день... Я прийшла до нього під час уроку, коли він стругав табурета.. Уявляєш? Юрій стругав табурета! Тепер такого собі і уявити не можна… А він і не любить, коли йому таке згадують. Та Даринка одразу зметикувала, що щось трапилося…. Виявилося, що Юрко йде в бізнес. Спочатку він займався металом, потім підробляв на вагонах, будівництві... Коротше, заробив копійчину і ось запросив мене на нову тему – обгортати будинки.
Юлія (ріже торт на шматки, розставляє тарілки). Вам напевно важко було попервах? Адже ви ніколи не займалися цим, Дарино Валентинівно..
Дарина. Яка я тобі Валентинівна? Даринка цього не любить.. Називай мене Даринкою...
Юлія. Але ж… Я ще не можу... Може згодом...
Дарина. Та звикнеш… Юльця…Як ми починали! Я ж нічого не тямила в цих обгортках…Але взяла довідники і сиділа днями й ночами. Тепер вже і вночі можу розрахувати скільки обгортки потрібно на один будинок. І от – результат (встає і йде до дзеркала). Даринка ще нічого... Я буває вдома роздягнуся, подивлюся на себе в дзеркало й кажу собі: «А Даринка ще нічого! Ще така собі дівчинка!».
Юлія. (дивиться з побоюванням). Дарино Вал...Телефон!
Дарина (сідає у фотель). А... Це – шеф. Юро (закопилює губи, ображено…)...Ну ти скоро? Ми на тебе зачекалися. Юльця вже чатує... (Ховає телефон). Ну що в тебе за вигляд? Директор буде незабаром, біжи перевдягнися. Ти ж знаєш, Юрко – майже парубок, його жінку до уваги можна не приймати: вони вже давно живуть окремо…Та й ти… вже штамп є про розлучення... Швидко піди опорядися! Візьми мою автівку, їдь додому і щоб повернулася королівною!
Юлія. Ой, зараз! Біжу! (тікає).
Ява 3
Дарина
Дарина (знову підходить до дзеркала). Так.... Роки не прикрашають.... Мій час вже минув…Потрібно готувати собі заступницю і тримати якомога далі Юрія за повідець. Та в Даринки ще є порох у порохівницях, вона ще станеться у нагоді…. От зняла новий офіс, він буде втішений. Правда на десятому поверсі та без ліфта, але це тимчасово. (Підходить до вікна). Ох, який краєвид з вікна! Унизу сад, який заріс... Можна буде вийти покурити у перерві. Як у парку… занедбаному осінньому парку...Підставлю йому цю дуринду Юльку… Буде він у мене в кишені і надалі…Бо мені вже час про спокійну старість подбати і синочка свого Ростика у світ вивести. А для цього потрібні гроші, гроші і ще раз гроші…
Ява 4
Дарина, Менеджер мерзлякуватий, Менеджер розпашілий, переодягнена святково Юлія, Ганнуся, 2-3 інших співробітників
Менеджер мерзлякуватий (гороїжиться). Яка холоднеча… зачиніть кватирку! (до Дарини) Боже мій, Дарино Валентинівно, яка ви красуня!
Дарина. Та так…Даринка ще нічого…Ще така собі дівчинка…
Менеджер розпашілий (обмахується серветкою). Як жарко….Ви дійсно нам як мати рідна, пані Дарино …А де шеф?
Дарина. За мить буде! Сідайте поки що.
Сідають за стіл.
Ява 5
Дарина, Менеджер мерзлякуватий, Менеджер розпашілий, Юлія, Юрій, Ростик, Ганнуся, 2-3 інших співробітників
Забігають Юрій та Ростик. Усі підхоплюються. Ростик підходить до Дарини і цілує її.
Юрій. Сидіть, сидіть...Пробки, тягучки, ледве доїхав. Ростику, і ти давай за стіл. Так, а це що? (показує на нові меблі).
Дарина. Нові меблі!
Юрій. Які ще нові меблі?
Дарина (ображено). Юро, ну як же тобі без меблів? Ти ж не хочеш, щоб у нас була стайня? Ось диван, щоб ти міг з партнерами посидіти і поговорити... Тут ми тобі зробимо кабінет, пуфик.
Юрій. Пуфик? Ми ще не розкрутилися, а ти пуфики понакупляла?
Підбігає до меблів, хватає пуфик і викидає його у вікно. Потім сідає за стіл.
Дарина (біжить до вікна, ображено). Що ти робиш? Стараєся, стараєся...
Юрій. Дарино, я ж тобі казав...Першою справою - літаки, а пуфики - згодом. Нам завтра зарплату видавати, а ти пуфики понакупляла. Не приндься…Сідай, кинь ті пуфики. Так що там у нас? Є що їсти-пити? Ростик, розливай шампанське. Ганнуся! Ти де? (До Ганнусі) Пересядь до мене, красунечко-розумничко! Зроби мені такий подарунок (Ганнуся начебто поневолі пересідає).
Юлія. Ростик, і ти п'єш шампанське? Ти ж водій!
Юрій. Пий, Ростик, я тебе довезу. І мамцю твою теж довезу додому.
Ганнуся. Та частенько ж ви його і возите! Я вже не знаю, хто тут водій, а хто директор.
Юрій (сміється). Та не раз возив.. З Ізмаїлу якось їхали… Ростик набрався, не при його мамі най буде сказане… Всадовили його на заднє сидіння, він прокинеться, ми йому – ковточок коньяку, він знову засинає. Мене даішники питають: «А хто то в вас позаду сидить?». А я кажу: «Та то мій директор!». А вони: «Такий молодий, а вже директор!». Так і приїхали… Та нічого...
Юлія (встає і протягає йому квіти). Пане Юрію, вітаємо вас із днем народження! Коли ви на фірмі, то неначе Сонечко сяє! Ви всіх зігріваєте. Правда!
Ганнуся (іронічно). Сонце-віконце…(сміється)
Юрій (втішений). Дякую, дякую… Привітайте мене, що маю такий колектив. Без вас я – ніщо. Один у полі не воїн. Тому завтра у нас зарплата й премія. Юля, нарахуй усім премію – 50 відсотків від зарплати. І ще в мене для вас новина. (Пауза. Усі дивляться на Юрія з обожнюванням). Ми розширюємося. Дарина наразі складає новий штатний розклад. Юлько, тобі беремо помічника. Це - фахівець високого класу, податкове законодавство знає як отче наш… Мій добрий знайомий Тарас. Менеджерів ще наберемо … Спочатку буде важко, але ми не здамося. Чи так?
Всі (хором). Так! З вами - хоч на край світу! (взялися до їжі).
Ростик (трохи підпилий, заїкаючись до Менеджера мерзлякуватого). Сиджу я якось дома. Коли телефон… Юра…. Швидше їдь, каже до «Асторії», я тут сиджу з Д..Діп П-п-пьорпл. Я кажу: «Юра, ти шо, гоніш? Яке Діп Пьорпл? А він: «Та ні, я тут реально сиджу й п'ю з Діп П-п-пьорпл». Я все кидаю, їду, а він реально сидить із цим...Ну з самим Діп П-п-пьорпл.
Юрій. Та з цими Діп Пьорпл тільки ледачий не п’є…Вони з України не вилазять…Ганнуся, а розкажи ти яку історію (цілує їй руку)…
Ганнуся. Та які в мене історії? А! Була в мене нещодавно одна історія… Їхала я якось автобусом…
Юрій. Куди ти їхала автобусом? Сказала б мені, я б тебе відвіз… Чи ти до якогось свого недотелепкуватого жениха їхала?
Ганнуся. Тітку провідати я їхала! А поруч сідає один, такий зализаний. Дістає він з кишені якусь фінтіфлюшку й давай мені втирати, що це остання розробка і якщо ви, каже, піклуєтеся про своє здоров'я, то доконче мусите цю фінтіфлюшку завжди при собі мати. І вплітає в ту фінтіфлюшку й сенс життя, і релігію, і любов і усе таке. А коштує ця фінтіфлюшка десь 3 тисячі. Я мовчу…. (до Юрія) що в мене зарплата втричі менша. А він знову давай завчено про ту фінтіфлюшку. Я – ані пари з вуст… І так воно нудило, так нудило те зализане, що мене прорвало. І я пішла у контрнаступ! Хто, питаю, придумав цю штукенцію? Вчені, кажете? Так що ваші вчені знають про сенс життя? А що ваші вчені знають про Бога? А про любов? Дурні ваші вчені, кажу… Та як зарядила…словом, коли виходила на своїй зупинці, той штунда з надією так питає: «Ви вже виходите?». І так зітхнув сердешний з полегшенням: «Слава Богу!!!».
Юрій (сміється). Так і сказав?
Ганнуся. Так і сказав: «Ви виходите? Слава Богу!!!». І руки отак хрестом склав на грудях! (складає на грудях руки хрестом).
Юрій. Ох ти ж моя розумниця! (знову цілує їй руку).
Всі сміються, потім починають вести локальні розмови. Чується: «А я… А я колись…А мені…» Юрій відходить із Дариною убік, і про щось з нею шепочеться.
Дарина. Добре, все зроблю як сказав. Гаразд, не хвилюйся…Даринка все влаштує…Можеш на мене покластися. Товар прийму, розмитню, все буде гаразд.
Юрій. Добре, тоді я тоді поїхав. (Усім). Кого там підвезти додому, я сьогодні на розвозі. Поїхали! Приберемо завтра.
Всі гомінливою юрбою йдуть за куліси, крім Юлії. Чується: «І де це таке бачено, щоб директор розвозив співробітників по домах…».
Ява 6
Юлія.
Юлія. Я поруч живу, тож і пішки дійду…То я швиденько приберу і піду собі додому…(Прибирає зі столу). Боже, який цей директор…Юрій… Які в нього очі… Такі добрі, такі глибокі, такі наче тобі в душу заглядають… Юрій Сіроманець…Але від вовка-сіроманця у нього – анічогісінько. Ось дружині його пофортунило – такого чоловіка мати…І як вона його втратила? Та я б такого ніколи з рук не випустила! Та Дарина Валентинівна щось казала, що шлюб їх нещасливий, і живуть вони вже окремо… То може і в мене є шанс?…(Дивиться у дзеркало). Юля плюс Юра… Та й Юлія ще нічого… Дарина вже стара… (Безнадійно) Та хіба йому таку жінку треба? Он як він біля Ганьки впадав…(кривляється) «Розумниця…Красунечка…» (іде знову прибирати зі столу).
Кінець першої дії.
Дія друга.
Новий офіс, нові меблі, нова оргтехніка. Сцена умовно розділена надвоє: праворуч – кабінет директора, ліворуч – кімната менеджерів. Вивіска: «З нами вам буде пекуче!». «Най холонуть ваші вороги!»
Ява 1
Дарина, Менеджер мерзлякуватий, Менеджер розпашілий, Денис, інші менеджери
Менеджери (хором, сумовито): З нами вам буде пекуче.. З нами не змерзнеш і не задубієш, з нами не охолонеш і не околієш. Най вклякнуть ваші вороги, а ми – ваша ненька рідна. Ми з вами, а ви з нами, а не з ними, нашими конкурентами, най їх трясця візьме...
Дарина. І тепер ми щоранку будемо переказувати девіз нашої фірми. Питання є? Нема? Тут вже всі знають, що я люблю, щоб все було як годиться. Я люблю, щоб все було доречно, своєчасно, справедливо та законно.
Всі розходяться. Декотрі менеджери виходять з філіжанками кави й із сигаретами на ганок.
Ява 2
Юрій, Денис
Юрій (біжить до свого кабінету з телефоном біля вуха). Так, так, так…Я ж казав тобі, треба вміти домовлятися…. Так, так…Товар вже на кордоні…. Хіба ти його ще не розмитнив? Та там же наші люди є. Записуй телефон Гасана Володимировича.
Ява 3
Денис, Юрій (у своєму кабінеті), Дід
Заходить старий дід і підозріло розглядає стенди з утеплювачем.
Дід. Драстуйте! Це в вас можна купити онучу для будинку?
Денис. Нє онучу, діду, а обгортку (починає гаряче його вмовляти). Та ета обгортка у вас 100 років простоит, ми даємо 50 років гарантії! От дивиться, по любому, беремо нашу обгортку і вмотуємо ваш будинок як бинтом…..(Бачить Дарину, яка прислухається з-за куліс). З нами вам буде пекуче! Вам не потрібний буде й обігрівач. Ви одказуєтесь од обогріву і на цьому економите. От смотріть: ми даємо гарантію 50 років, а в конкурентів – 10 років. Почуваєте різницю? Та не хочете, то йдіть собі! Я вас не задержую, але врахуйте, що у наших конкурентів, фірми «Нагріваємо руки», засновник – китайськопідданий. Уловлюєте, діду? Ки-тай-сько-під-дан-ний. А звуть його Хоч Би Хто. А випускають вони «Хоч Би Що»! Втямили, діду? Ми з вами, а ви з ними.. Тобто, не з ними, а…Чорт…
Дід (недовірливо). Хотів би я побачити ваші пики, коли я прийду до вас через рік і скажу, що ваша обгортка тече, а за гарантією ви мені мусите перемотати мій будинок.
Денис. І перемотаємо! Не сумлівайтеся! Ось подивіться на нашу цвітову гаму: зелений, червоний, синій. По любому…
Дід. Та навіщо мені червона хата? Я що – півень, щоб в мене був червоний курник? Мені б якусь сіреньку обгортку…або коричневеньку.
Денис. Та ви одстали од моди! (далі вмовляє діда тихіше). Діду…от смотріть…
Ява 4
Денис, Дід (ліворуч), Юрій (у своєму кабінеті), Тарас
Юрій. Тарасе, друже мій, ти – вчасно... У мене до тебе є пропозиція. Ти знаєш, ці менеджери сплять і бачать, як мене обібрати. От у тому місяці вони одержали аж по 4000 гривні! Уявляєш? Вигадай, друже, таку формулу, щоб якось стимулювати їхню роботу, і щоб вони отримували за результат, а не за процес. До речі, як тобі тут працюється? (Далі не слухає)
Тарас. Та якось працюю...Правда…
Юрій. Так, так.... Та знаю я, що Юлька - ненаситна до грошей дурепа… Знаю й те, що ти там все впорядив і вирішуєш питання з податковою. Підвищу тобі зарплату, підвищу…. Скільки в тебе зараз? 1200? Гаразд, буде 1500... Ти в нас - голова. На тебе єдино можу покластися. Тарасе, от дивися, в мене одна тема з’явилася. Товар іде сюди (малює на папері хаотично). Зрозуміло? Розпиши мені, які податки при цьому я маю заплатити й таке інше. Ти ж бо - голова!
Тарас (дивиться на схему). А що я тут зрозумію? Якісь каляки-маляки ...А чого це ти Юльці не доручиш цю схему? Вона ж отримує зарплату у 20 разів більш за мене!
Юрій. А хто сказав, що буде просто? Хтось обіцяв, що буде просто? Ні, Тарасе, легко не буде…І не сподівайся. До речі, ти теж непростий… Непростий, Тарасе… От Дарина каже, що ти себе не проявляєш… От чому ти себе не проявляєш?
Тарас. А як я себе маю проявляти? По бутіках з твоїми тітками за кохтинками ходити? Проявляти….Таке сказонув…
Ява 5
Дарина, Юрій, Тарас.
Юрій (Тарасу). Ну йди, йди і працюй. (Дарині) Що в тебе?
Ява 6
Дарина, Юрій
Дарина. Даринка в шоці. Ніхто не хоче працювати, а як зарплата – то перші біля банкомату. (Дивиться у вікно) Ти диви, знову на ганку кубляться з кавою і палять. Ненавиджу чоловіків, які палять!
Юрій. Даринко, звичайно не люблять жінок, які палять…
Дарина. А я ненавиджу чоловіків, які палять! Нікчеми! Ні на що без нас, жінок, не спроможні. Що з цими менеджерами робити? Вони псують мені нерви! Тільки б грошики задарма отримувати.
Юрій. Нічого, от Тарас придумає нам формулу…
Дарина. Хто? Тарас? Цей нікчема? Що він здатний вигадати, цей недоріка? До речі, він досі не дотримується дрес-коду! І далі ходить у джинсах та якихось хламидах… Його не можна навіть показати поважним клієнтам... Голодранець чортів.
Юрій. Дариночко, мила моя, ми вже зашиваємося.. Це я зрозумів. І лише економіка витягне нас. А економіка мустьб бути ощадливою...це нас ще в комсомолі вчили. Потрібно стежити за кожною копійчиною. Посадити по два економісти на кожну копійку й най вони пильнують. От вчора я дав завдання повикидати старі угоди. Так вони повикидали їх разом із закріпками! Видай наказ: угоди викидати, а закріпки знімати й складати в коробку, що стоїть посеред офісу. Поставте велику коробку й нехай вони всі туди кидають закріпки. Раз на тиждень ця коробка буде звільнятися й закріпки роздаватися співробітникам відповідно до їх попереднього запиту. Може хоч так лад наведемо…
Дарина (записуючи). А поки що вирахувати із зарплати кожного вартість пачки закріпок.
Юрій. Так... Для остраху...
Дарина (ображено). В Даринка є проханнячко... Ти ж знаєш, я забула, що таке родина...Цілодобово на роботі... Чоловік бовтається десь сам по собі…Вже завів собі якусь аспірантку, кандидат географічних наук грьобаний…
Юрій. А що, є такі кандидати? Кандидати географічних наук? І що вони роблять? Нові землі відкривають?
Дарина. Отожбо! Нарив собі на новій землі вже якусь хвойду.
Юрій. І що? на що ти натякаєш?
Дарина Так я теє… Можна Ростик попрацює в нас менеджером?…
Юрій. Та ж у нас - повний штат менеджерів!
Дарина. Ну, Юрочко…...У хлопчика депресія… Він зустрічається з дівчиною, хоче бути самостійним, збирається одружуватися... Не увесь же час йому твоїм водієм бути!
Юрій. Добре, добре… До речі, не завадило б підвищити Тарасові зарплату.
Дарина. Цьому пічкурові? За що? Юльця на нього постійно скаржиться. До речі, це він закріпки повикидав разом з угодами. Додому йде вчасно. Він аж ніяк не уболіває за нашу фірму!
Юрій. Нічого, нічого… Додай йому хоч 300 гривень… І ще.. Економічний відділ…За економікою – майбутнє. Щоб заощадити, візьмемо у штат інвалідів...
Дарина. За «просто так»? Щоб значилися й ми не платили штрафів до фонду інвалідів? Це – ідея!
Юрій. Чому щоб значилися? Нехай працюють!!!
Дарина. Гаразд..
Юрій. І ще…Штрафи й ще раз штрафи…От я виписав тут (простягає папірець). Зроби наказ. За запізнення - штраф 30 грн., за невимкнене світло - 50 грн., за невиконання інструкцій - 100 грн. Прийде цей... Кирило Аркадійович...Старий пердун, розумію... Але його син - в міністерстві! Потрібна людина!
Дарина. Юра, він нам все зруйнує!
Юрій. Не зруйнує. Хлопці в нас таки - орли! От формулу вигадаємо, щоб їм було в охотку працювати - і заживемо.
Дарина. Даринці вже час би і зарплату підвищити...А то своєму Тарасові так підвищуєш…
Юрій. Та у тебе й так 50 тисяч гривень. Хіба замало?
Дарина. Даринка з ранку до ночі тут сидить. Із Юльцею ми разом, як Гюльчатаї з гарему! Та й собі підвищ. Ти взагалі змарнів, дивися – осунувся, побляк…. Ми тримаємо на собі фірму й маємо право за це отримувати достойну платню!
Юрій. Добре, добре...Додай нам штук по 5...
Дарина. Юрик...Ти хотів сказати по 15?
Юрій. По 15?
Дарина. Так… По 15...Даринка світла білого не бачить, чоловік там з аспіранткою, а я тут…марнію… Юльця собі чоловіка за роботою не може знайти. Це нам буде за моральний збиток.
Юрій (зітхає). Щось ще?
Дарина. Юра, як Даринка може показатися клієнтам з такими зубами? Диви, в мене вже кутніх нема, а ось і передній хитається..
Юрій (відсторонюється). Так піди зроби собі зуби. Чи грошей не вистачає?
Дарина. То може фірма за мене заплатить? Я хочу імплантати…
Юрій (зітхає). Гаразд. Най Юлька сплатить твій рахунок. Скажи їй…
Дарина. Ой, та я хіба?…Просто увесь час на роботі… День і ніч…День і ніч…І люблю, щоб все було як годиться (виходить)
Ява 7
Юрій (у себе). Денис, Менеджер мерзлякуватий, Менеджер розпашілий у своїй кімнаті
Юрій (сам до себе). Всі хочуть мене обібрати, ніхто не хоче працювати. Аби нічого не робити, а лише отримувати гроші. Хто це вигадав, що я повинен платити тільки за фактом знаходження робітника на території мого офісу? Платити треба за результат! (Виходить до менеджерів).
Юрій. Денисе...Що я хотів тобі сказати?... Ах, так... Не лізь поперед батька в пекло! Ти навіщо телефонував засновникові на мобілку й запитував чи не потрібно йому обгорнути будинок?
Денис. Засновникові?
Юрій. Засновникові, дурень! Ти потрапив на засновника! До речі, ти їздив у центр, знайшов того клієнта, на якого я тобі вказав?
Менеджер мерзлякуватий та Менеджер розпашілий тим часом б'ються за кватирку: Менеджер розпашілий відчиняє її, Менеджер мерзлякуватий зачиняє
Денис. Оббігав все місто…немає там такої вулиці! Я там обходив все у радіусі 5 км. Ніякої вулиці Літейної там нема…
Юрій. Як нема? Там за цирком якраз ця вулиця…
Денис. Нема там нічого, крім вулиці Ліверної.
Юрій. Ліверної?
Денис. Та так...Ліверної!
Юрій. Ливарна, чудо ти моє! Українською Литейная вулиця - Ливарна!
Денис. Ливарна? (Дзвінок мобільного) Алло, алло! Кися, це ти? Що, моє кохання? Кішка подряпала? От сволота! Та я її закопаю.. Та я її!
Юрій. Денисе...
Денис (не звертає уваги на Юрія). Та я її... Ну шо, Кисю? Ти вечерю приготувала? Що в нас сьогодні? Плов? А ізюм ти купила?
Ява 9
Ті ж самі та Кирило Аркадійович.
Кирило Аркадійович. Дозвольте доповісти...
Юрій Що у вас? Як ваш син Андрій Кирилович? Хоч там у міністерстві все гаразд?
Кирило Аркадійович. Та що йому зробиться, тому міністерству..
Юрій. Ну, тоді все добре. Розпочинайте вашу роботу... Ось вам менеджери...(Менеджер мерзлякуватий та Менеджер розпашілий відволікаються од кватирки, Денис ховає слухавку у кишеню). Не соромтеся...Почувайтеся як удома. (До менеджерів) Це – ваш начальник, бовдурі… Старший менеджер Кирило Аркадійович. Слухайте його, як батька рідного, а я побіг (іде за куліси)
Ява 10
Денис, Менеджер мерзлякуватий, Менеджер розпашілий, Кирило Аркадійович.
Кирило Аркадійович. Так… Шикуйсь! А тепер сідайте і слухайте. Почнемо працювати, бо до цього часу ви тільки й робили, що по горобцях стріляли. По-перше, вивчайте матчасть... (роздає папірці). От вам інструкція зі штрафів...За пиляку на ногах - 100 грн, за невиконання інструкцій – 100 грн, за невимкнений комп’ютер – 200 гривень.
Денис. А можна питаннячко?
Весь цей час один Менеджер мерзлякуватий накидає на себе ватянку, а Менеджер розпашілий обмахується папірцями. Раптом обидва зриваються з місця й біжать до кватирки один поперед одного.
Кирило Аркадійович. Відставити питання! Тут питання ставлю я…Тобто…(звертає увагу кватирку). У чому там справа?
Менеджер мерзлякуватий. Йому жарко, а мені холодно.
Кирило Аркадійович. По місцях! Кватирку будемо відчиняти як в армії - за графіком. Питання є?
Менеджер розпашілий. Є.
Кирило Аркадійович. Відставити питання. Ось вам завдання…(Ще роздає листочки). Я тут всім написав фронт робіт, як то кажуть..
Менеджер мерзлякуватий. А можна…?
Кирило Аркадійович. Відставити патякання! Вивчайте матчасть... І друге. Я підготував графік вашого проїзду на роботу. Якщо з вами щось трапиться дорогою на роботу і буде встановлено, що ви їхали не за графіком, то самі будете винні, ніхто вам за це нічого не відшкодовує. Тепер є питання?
Денис, Менеджери мерзлякуватий та розпашілий(хором). Аж ніяк!
Кирило Аркадійович. Тоді стартуйте! Усім в поля!
Менеджер мерзлякуватий. А на проїзд?
Кирило Аркадійович. Потім..потім... талончики на транвай бережіть…...потім мені здасте (Менеджери виходять).
Ява 11
Кирило Аркадійович
Кирило Аркадійович. …а ми проскануємо опісля кожний талончик у фас і в профіль. А то я знаю таких ... Мене сюди взяли задля дисципліни. У мене в армії жодна миша не проскочила з тими талонами. Бо я мав номери трамвайних квитків всіх областей! Приносить офіцер талон, я дивлюсь, а талон – з іншої області! А тут я вже переписав усі номери квитків міста по усіх трамваях та тролейбусах. Принесе менеджер квиточок, а куди ти їздив? Га? (сміється). Отоді посміємося разом!
Сідає у кутку щось малює за столом, якісь схеми. Потім виходить. Деякий час темно, що символізує плин часу. Потім світліє і на заднім тлі видно ще один плакат: «Не вимкнув світло в туалеті - штраф 100 грн. За пил з вулиці - штраф 150 грн». Посеред кімнати стоїть інвалід на милицях і розглядається. Вбігає Юрій, спочатку не помічає інваліда.
Ява 12
Юрій (на стороні менеджерів), інвалід
Юрій. Голова обертом йде. Все так закрутилося…Всіх треба міняти, наймати нових начальників департаментів…А ти хто?
Інвалід. Кур'єр...
Юрій. Кур'єр?
Інвалід. Та так... Кур'єр... Мене із центра зайнятості надіслали...Є закурити?
Юрій. Та є…
Інвалід. Пішли покуримо….А ти хто тут, менеджер?
Юрій. Та я… не палю…
Інвалід. А я тут вже неділю працюю і скажу тобі – такий тут гармидер…Директорка ця, Дарина Валентинівна, всіх ганяє, за кожний крок – штраф, штраф, штраф…Вчора хвалилася своїм рекордом: звільнила цілий відділ за 7 хвилин! Перший раз, каже, звільняла 3 дні, а вчора, каже, упоралась за 7 хвилин! (виходить)
Ява 13
Юрій, Ганнуся
Ганнуся в міні-спідниці, іде через кімнату, говорить по мобільному.
Юрій (кидає недопалок, біжить за Ганнусею). Ноги, ноги! (Ганнуся кокетливо показує свої ноги, вигибається, крутиться). Та взуття свої покажи... Пил! Пилюка! (Тикає на вивіску). Ти ноги витирала перед дверима? Штраф! (Ганнуся вибігає)
Ява 14
Юрій, Дарина
Юрій (Дарині). Запиши штраф 300 гривень із цієї …нечепури. Піску занесла до офісу!
Дарина. С задоволенням! Слухай, цей Кирило Аркадійович мене доконає.. Він роздав усім завдання й сидить, чекає допоки все саме по собі буде чинитися. Намалював мій графік проїзду на роботу і тепер я боюся навіть заїхати до якогось бутіка після важкого трудового дня. Уявляєш? Тепер я їду додому, а вже потім - куди мені там треба. Це ж яка витрата бензину! Вплинь на нього! Він же старший менеджер, а не директор по персоналу.
Юрій. Що ж... І це треба...Даринко, він – потрібна людина. Я тої неділі пив у ресторані з його сином, так він нам посприяє, щоб ми виграли тендер на залізниці. Там теж треба станції обгортати…Ти уявляєш які то об’єми? І ще…завтра по обіді щоб до мене зайшли Юристка, Економіст та Психолог.
Дарина. Гаразд, все зроблю як кажеш. Я люблю, щоб все було як годиться (виходить)
Темніє, звучить музика. Знову плин часу. Коли світлішає видно, що Юрій сидить у своєму кабінеті, а до кабінету заходить Юристка.
Ява 15
Юрій, Юристка
Юрій. А, пані Ларисо…Заходьте, заходьте, а я на вас вже чекаю...
Юристка. Ви розумієте, пане Юрію, що без штату юристів нам аніяк не можна. Я нічого не встигаю... Кожний поважаючий себе директор має бути оточеним купою висококваліфікованих фахівців. Юристи - це його охоронці, це його цербери. І ви розумієте, правники - народ високооплачуваний. Вони вам за 1000 баксів працювати не будуть. Юристи себе поважають.
Юрій. Так...так... Ми дамо вам майже поверх юристів, пані Ларисо, цілий департамент. Тільки працюйте...
Юристка. Мої перші кроки - викинути всі старі угоди.
Юрій. Вже викинули... Разом із закріпками...
Юристка. Треба все попереукладати. Хто у вас складав ті архаїчні угоди?
Юрій. Дарина Валент...
Юристка. Це – жах! Яке вона мала право? Як зважилася? Хіба в неї є юридична освіта?
Юрій. Повірте, у нас кожний пункт угоди такий вже обкатаний… Самим життям обкатаний, і чесно кажучи я завжди вважав, що типова угода у нашій справі цілком згодиться....
Юристка. Ви напевно ці угоди ще й з Інтернету скачали...Це не годиться. Кожна угода має носити індивідуальний характер. Персональний підхід до кожного клієнта - ось моє кредо. Ось візьміть одного замовника. Це – один світ. Потрібно враховувати його характер, хто він за знаком зодіаку, зрештою. Наприклад, замовник народився під знаком Близнюків. Це – чарівний, загадковий знак… Своєю непостійністю він збиває з пантелику навіть астрологів. Та тільки не мене…. (наближається до Юрія, намагається його звабити). Щасливе число Близнюка – п’ятірка, а це означає, що й сума його замовлення повинна ділитися на 5.
Юрій. Це все дуже цікаво, це ви можете обміркувати з начальником економічного відділу.
Юристка. Обов'язково обміркуємо! Близнюки - вічні діти, і полюбляють потовкти воду в ступі. Читають вони мало, і що це означає? А? Що?
Юрій (перелякано). Що?
Юристка. А те, що вони не читатимуть цю угоду! І ми зможемо вписати в неї, що за підмоклу обгортку клієнт-Близнюк виплачуватиме нам гроші. А? Яке? Не ми йому, а він – нам! Тепер візьмемо Скорпіона. Ну хіба можна з ним укладати таку саму угоду? Боже збав! Адже Скорпіон – то жагучий коханець. Ось ви… хто за гороскопом?
Юрій (витирає піт з обличчя). Скорпіон…Але я якийсь нетиповий Скорпіон…
Юристка. Ви мало себе знаєте…вас треба розкрити…якщо пристрасть Скорпіона виходить з-під контролю, це призводить до ненаситної спраги володіння… До ревнощів… І навіть до насильства! У Скорпіона чудова інтуїція, він вміє розпізнавати думки людей і… Він не знає страху смерті!
Юрій. Я ж казав, що нетиповий…Боюся помирати… Як уявлю свій похорон, як уявлю себе в труні, то мені аж моторошно …
Юристка. …Скорпіон містично розуміє перевтілення "умри й живи". Його девіз: "Я жадаю, я прагну, я хочу". Я взагалі не знаю як ви тут працювали... Це ж просто жах якийсь. А ось клієнт-Риба…
Юрій. Досить … Про Риб я вже не витримаю…
Юристка. Окей, окей…. Тоді про відповідальність. Отут у вас написано, що у випадку, якщо обгортка змокріє, ви відразу ж змінюєте її на нову. Це теж Дарина Валентинівна вигадала?
Юрій. А як ще можна?
Юристка. Штопати треба! Заштопали обгортку - і кришка. Або вивернути навиворіт. Піду працювати, бо роботі – кінця краю немає.
Юрій. Штопати? Навиворіт?
Юристка. Так… Штопати…Навиворіт… І насамкінець – судитися, судитися і ще раз судитися…Ви що, ще ні з ким не судилися? Я тут продивилася дещо… Ми подамо позови на 50% замовників і постачальників.
Юрій. Навіщо?
Юристка. Щоб інші тріпоталися! (до зали). Де ж юристові себе виявити як не в суді? (Юрію). Гаразд, ніколи теревенити. Справи чекають! Побігла! (Вибігає)
Ява 16
Юрій
Юрій (самому собі). Так, фірма розширюється, скільки боків вилазить...Ну, юристка здається кебетлива трапилася, справи налагодить... Так і чеше, так і чеше! А ще скільки служб треба організовувати та реорганізовувати…Голова обертом йде….
Ява 17
Юрій, Економіст, Тарас
Юрій. Хлопці, добре, що ви прийшли, бо в мене від цих баб вже макітра не варить.
Економіст. Що, Лариса Іванівна пішла у наступ?
Юрій. Та таке….Ледве одбився… Тут треба реорганізовувати нашу роботу... Ви, пане економісте, тепер виходите з-під впливу бухгалтерії… Ви - на передньому фронті, скидайте з плечей дурепу Юльку, і тепер навпаки – бухгалтерія буде вам підпорядковуватися. По-перше, що ви пропонуєте щодо тієї Тарасової формули? За цією формулою ми будемо рахувати зарплатню менеджерів... Ваші пропозиції.
Економіст. Гарна формула... Але в неї треба закласти систему штрафів й щоб менеджери відповідали не лише за залучення клієнта, але й за все замовлення з початку до кінця. Зарплатню вони отримають тільки тоді, вкутають увесь будинок.
Юрій. Так...так...чудово. Тобто, щоб менеджери наглядали і за комірниками, і за бухгалтерами, і за охоронцями, і за гаражем, і за всіма….Та й штрафи…. Тарасе, а ти що про це думаєш?
Тарас. Та що тут думати? Краще б було побудувати систему заохочень: соцпакет, премії та інші блага… То було б краще, ніж система стягнень. Коли людина побоюється втратити чудове місце роботи, то це вже і є стимулом для неї дотримуватися трудового порядку. (До залу). Хіба не так? (До Юрія) Тому, перш ніж «загвинчувати гайки», пошукаймо інші методи підвищення дисципліни. А в нас немає системи заохочень, нема премій, а є тільки система покарань.
Економіст. Пане Тарасе, ви – доісторичні зі своїми поглядами... До того ж, маю потребу в працівниках... Я не знаю, як ви тут працювали…І економісти… вони себе поважають…
Юрій. Та знаю… і за 1000 доларів працювати не будуть…
Економіст. За 1000? (в сторону) Теж непогано…. Гаразд, то ми пішли працювати.
Юрій. Ідіть, хлопці, розбирайтесь там з формулою…
Ява 18
Юрій, Психолог і Дарина.
Юрій. А ось і наш любий психолог! (Цілує їй руку, садовить у фотель. Дарина сідає поруч). Ну як працюється? Все в нас гаразд? Всіх ви вже протестували?
Психолог . …Адже у вас нічого не налагоджено! Я не знаю, як ви до мене тут працювали! Ось я розробила анкету для тих, хто наймається.
Юрій (бере зшиток). Ого! Десять сторінок! Ану, давайте я спробую відповісти. Чи ні, ось хай Дарина Валентинівна.
Дарина. Ну Юра...Навіщо це Даринці? Це для тих, хто з вулиці приходить!
Юрій (читає анкету). Коли б заповняв цю анкету, ніколи б до себе на роботу не потрапив… Сконав би безробітним…Ну що це таке? «Я хочу…Я буду…Я можу…». Це що, анкета для старшокласника? Як сорокарічна людина буде відповідати на таке? Я хочу бути космонавтом, а буду двірником, але можу бути банкіром? Так?
Психолог. То потім... То для новоприбулих. А зараз я вам обом проведу тестування. Ось вам чотири геометричні фігури: коло, трикутник, зиґзаґ і квадрат (роздає карточки з фігурами). Оберіть фігуру, яка вам подобається. (Розкладають). Ви, пане Юрію, обрали коло…Що ж… Ви так впевнено його обрали, тож ви щиро зацікавлені у гарних й теплих міжособистісних стосунках. Про таких як ви кажуть – «Сонечко зійшло!».
Юрій. Та так…Казали про мене таке. І не раз…
Психолог. Ви маєте здатність співпереживати, співчувати… Люди тягнуться до Кіл, бо Кола чудово читають людей і в одну хвилину здатні розпізнати ошуканця. Вони намагаються зберегти мир…
Юрій. Так, ще батько мій казав: «Аби тіхо!». Це була його найулюбленіша примовка…
Психолог. Для Кола немає нічого важчого, ніж міжособистий конфлікт. Він щасливий, коли люди у злагоді один з одним, тому, коли у Кола виникає конфлікт, найімовірніше, що саме він поступиться першим. А ось ви, Дарино Валентинівно, обрали трикутник…...м-да…Ця форма символізує лідерство. Найхарактерніша риса Трикутника – здатність концентруватися на головній меті. Трикутники - енергійні, нестримні, сильні особистості, які ставлять ясні цілі й, зазвичай, досягають їх. Трикутник – дуже впевнена у собі людина, яка звикла одержувати верх у всьому. Сильна потреба управляти справами і бути першим, вирішувати не тільки за себе, але й по можливості, за інших, роблять Трикутник особистістю, яка постійно конкурує з іншими. Домінуюча установка в будь-якій справі – це установка на перемогу, виграш, успіх.
Дарина. Я вже не можу всього цього чути. Юро, я поїхала до стоматолога...В мене роботи, що й носа ніколи втерти (іде).
Ява 19
Юрій, Психолог.
Юрій. Іди, іди…(дзвонить телефон). Так, так…Що я можу зробити?…Заплатимо завтра. Що? Затримали на кордоні? (далі відходить і розмовляє тихо)
Психолог (до залу). Про те, що Кола нерішучі, я помовчу. Також приховаю, що і я – Трикутник. Кола не занадто турбуються про те, у чиїх руках буде влада, аби тільки всі були задоволені й панував мир. Трикутники завжди пригнічують Кола. (Юрію, який повернувся). Вважаю, вам краще знати, пане Юрію, що для Трикутника дуже травматично бути неправим у чомусь…
Юрій (наче отверезівши). Який до чорта трикутник? Тут товар затримали на кордоні….Про що ви, дівчинко?
Психолог (белькоче) … визнати свої помилки, тим більше привселюдно. Це я про Дарину Валентинівну… Це вона – Трикутник… Це не я!
Юрій. Та який вона Трикутник? Скоріше квадрат…
Психолог. Та не скажіть…(починає говорити швидко, наче гіпнотизуючи). Трикутник прагне досягти високого положення, придбати високий статус або, інакше кажучи, зробити кар'єру. Головна негативна якість Трикутників – егоцентризм, спрямованість на себе. Вони змушують всі й усіх обертатися навколо себе, без них життя втратило б свою гостроту. Трикутники на шляху до вершин влади не проявляють особливої педантичності відносно моральних норм і можуть іти до своєї мети по головах інших. Але це, втім, характерно для Трикутників, що зарвалися, яких ніхто вчасно не зупинив.
Юрій (зацікавлено). Так, так…Дуже цікаво… Так ви кажете, що так всіх людей можна розкласти по колам та квадратам?
Психолог. Усіх!
Юрій. Дуже цікаво…От тепер я розумію… Я жив наче з заплющеними очима, а тепер вловлюю…Тепер я розумію… Я – Коло, я – Сонце…Я всіх пригріваю…Від мене всім пекуче…
Темніє…Грає музика. Коли світлішає, Юрій сидить у своєму фотелі. Він наче змінився. Говорить мляво.
Ява 20
Юрій, Дарина.
Дарина (дивиться на нього з острахом). Юро, що з тобою, ти став якийсь …. Не такий…
Юрій. А що? Нічого… Зовсім нічого… Пішла та дівчинка-психолог? Нема її тут?
Дарина. Та нема ж…
Юрій. Просто я жив з заплющеними очима… А тепер в мене все якось ясніше….Я – Коло… Я- Сонце і навкруг мене все крутиться. Все…. Бо я – Коло…Ганнуся….А де Ганнуся? Щось я давно її не бачив! Де вона?
Дарина. Юрко, ти не захворів? Що ти верзеш? Ганнуся твоя вже додому побігла…тільки курява знялася! Така не затримається після роботі ні на хвилину… А я до тебе зайшла попросити…
Юрій. Що?
Дарина (простягає папірець). Матеріальну допомогу…
Юрій. Матеріальну допомогу? Ти що, здуріла? То бідним потрібна матеріальна допомога…Тобі що, на життя не вистачає?
Дарина (ображено). Ну… Даринка ж день і ніч…
Юрій. Та знаю я… День і ніч…Чоловік завів собі аспірантку…Як я його розумію!… Аспірантка хоч гарненька?
Дарина. Що?
Юрій. Та нічого… Де заява?…(підписує). До речі…(простягає папірець). Ось тут формула. Тарас вигадав…. Але ми сюди заклали штрафи…. Юристка позакладає знаки зодіаку, а головний економіст придумав, що менеджер відповідає за замовлення, аж поки його не доведуть до кінця.
Дарина. Я тобі скажу більше. Через три місяці.
Юрій. Що через три місяці?
Дарина. Увести у формулу, що зарплатню менеджери отримають через три місяці після виконання замовлення. А раптом надійде скарга на погану обгортку?
Юрій. Ну ти...єзуїт...ка
Дарина. Я тобі більше скажу.... Треба у формулу позакладати твою й мою зарплати...щоб...
Юрій. Дарино! Зупинись! Так… Я приймаю командирське рішення! Формулу - у піч, поки ще не запізно...
Дарина У піч? (в сторону). Ні, любий....ніякої печі ... я на тебе витратила п'ять років свого дорогоцінного життя... Формула буде жити! А не подобається, то я таки – Трикутник… І я знаю забагато про твої таємні рахунки в банках, щоб дозволити тобі зазіхати на мій добробут... (Виходить).
Ява 21
Юрій, Тарас
Юрій. Що, брате? Зарплатня мабуть не подобається? Прийшов просити? Так я додам тобі...аж 300 гривень додам. Влаштує?
Тарас. Юра, я не про те… Хочу піти геть… Поясни мені як це так трапилося, що я тут усе налагодив, організував, з податковою бодаюся і сиджу ні з чим, а Юлька з Даринкою - усі в шоколаді? Дай мені хоч якусь премію, чи що? Я тут сиджу на зарплаті прибиральниці і випрошую в тебе наче жебрак те, що заробив чесною працею... Я мабуть, один тут такий…
Юрій (гірко усміхається). Та ні… ще є пара людей… Тарасе, що я можу тобі сказати? Таке життя…. А знаєш, хто винний? Президент! Винний Прем’єр-Міністр! Не дають працювати! Затискають! Податками стискають! Нічого, брат, нічого…. Ми все подолаємо. Не кидай мене, друже… Хоча….Я навіть тобі трохи заздрю... Ти – вільна людина! Ось напишеш заяву і підеш з цієї божевільні. А завтра нас і не згадаєш.. А я іноді дивлюся: стоять роботяги й пиво п'ють після роботи… І так їм заздрю! Так заздрю! То ж – вільні люди! Відсиділи 8 годин і – додому. От як ти…. Ну зізнайся... Адже не любиш затримуватися на роботі…. Натомість увесь час вимагаєш збільшення до зарплати…. Тарасе, ти теж непростий…Ось наша психолог ще тобою займеться. Хто ти: трикутник чи квадрат?
Тарас. Трикутник? Який ще в біса трикутник?
Юрій. А я тобі хіба відмовляв? Завжди додавав до зарплати...
Тарас. Так навіщо мені затримуватися на роботі, коли я 8 годин відпрацював на тебе... А твої тітки приходять по обіді, а потім сидять тут до ночі… І хто їм дохтур?
Юрій. Ех, Тарасе...Не все так просто...Та добре... Іди-йди....Працюй далі… Ти – вільна людина. Додам тобі ще 200 гривень…. Хіба ж я відмовляю?…І 300 гривень премії з особистої кишені…тільки не кажи нікому, щоб… Ну щоб ніхто не довідався…А знаєш що? Пішли до ресторану, посидимо, поговоримо… Я плачỳ!
Ява 22 (сторона менеджерів)
Ростик, Ганнуся, Денис, Менеджер мерзлякуватий, Менеджер розпашілий, Кирило Андрійович
Ганнуся (з аркушем паперу і ручкою). Так, записую дітей.. У кого є діти, записуємо на новорічні подарунки. Денис, в тебе дітей нема...Далі.
Менеджер мерзлякуватий. В мене донька 4 роки.
Ганнуся (записує). Як звуть?
Менеджер мерзлякуватий. Тетянка.
Ганнуся. Що все? Ото і всі діти у менеджерів?
Ростик. Ні не всі…А Кирило Аркадійович?
Ганнуся. Ми онуків не записуємо!
Ростик. Так він же же «дітьо війни»! Хіба «діти війни» не мають права на новорічні подарунки? Записуй, Кирилко …
Ява 23
Юрій і Тарас виходять разом до кімнати менеджерів. У цей час Менеджери мерзлякуватий і розпашілий сперечаються за кватирку, а Кирило Аркадійович щось домальовує.
Юрій (Ростику). Що ти тут сидиш. Іди шукай замовників!
Ростик. А сенс?
Юрій. Тоді пішли з нами…До ресторану…Посидимо.. Згадаємо старі часи…Пам’ятаєш, як я тебе возив?
За сценою голос Дарини: «Юльцю, Лариско, поїхали по бутікам… Сьогодні знижки! Я хочу собі оту зелену кофтинку з бантиками!». Менеджер мерзлякуватий та менеджер розпашілий нарешті відірвали кватирку. Кирило Аркадійович піднімає великий аркуш паперу. На ньому акуратна симетрична схема, схожа на Сонце: посеред – коло, а від нього промені.
Юрій (вражений). Це що? Це – я? Це – Сонце? Я – Сонце…Я усіх обігріваю…
Кирило Аркадійович (піднімає плакат). Ні… Це не ви… Це - схема проїзду наших працівників на робоче місце.
Тарас. Ого! Оце так схема! (Юрію). Не якісь тобі каляки-маляки…Ти диви. Симетрична… Тобто, коло – це наше підприємство, а робітники їдуть на роботу прямою лінією… А якщо вони не можуть прямою? Якщо маршрутка їде тільки в об’їзд?
Кирило Аркадійович. То їхні справи. Найкоротша лінія – пряма! І крапка...
Юрій. Симетрична….От так схема...симетрична!....Як Сонце…Я-Сонце…
Ростик. До речі…Ось вам трамвайний квиток, пане Кирило. Бухгалтерія не приймає без вашої візи.
Кирило Аркадійович. Так подивимося….Номер 213245 серія АН. Куди це ти їздив?
Ростик. На дачі… Там люди будуються… Трьох замовників там знайшов!…
Кирило Аркадійович. Так, так…Перевіримо... А квиточок-то не туди! Не на дачі! Це квиточок того району, де ти живеш!
Ростик. Так той я загубив і інший взяв!
Кирило Аркадійович. Ні, не підпишу.
Юрій. Пішли.. На тобі десятку за квитки…(протягує йому купюру).
Тарас. Тут – політика випаленої землі...Так, пане Кирило, у вас в армії кажуть?
Кирило Аркадійович. Тактика… Тактика випаленої землі!
Юрій. Так.. рівняйсь, струнко! Тарас і Ростик, кру-ГОМ! До ресторану «Тбілісо» кроком РУШ! (виходять).
Кінець другої дії.
Третя дія.
Велика прикрашена зала, столики, місце для танців. На задньому плані два плакати «Нам 3 роки!» (унизу плаката намальовані коло, трикутник, квадрат і перекреслений зиґзаґ) та «Мірило роботи – втома». Виходять усі актори, окрім Ростика. На сцені - помітно обрезклий Юрій, Дарина (у зеленій кофтинці з бантиками), Юристка, Економіст та Психолог. Працівники з пов'язками на руках (на яких – кола, трикутники, квадрати або зиґзаґи) сидять на табуретах за столиками. Група менеджерів тримається окремо й у тіні. Служба безпеки вишикувались у чорних формах, як гестапівці.
Дарина. Шановні друзі! Сьогодні в нас свято – корпорації «Обмотай-Ко» три роки. І сьогодні ми всі разом святкуємо. Після офіційної частини – корпоративний вечір, присвячений триріччю нашої фірми! Ми з вами, а ви з нами! А тепер – заспіваємо разом!
Всі (встають, хором співають). З нами вам буде пекуче!.. З нами не змерзнеш і не задубієш, з нами не охолонеш і не околієш. Най вклякнуть ваші вороги, а ми – ваша мама рідна. Ми з вами, а ви з нами, а не з ними, нашими конкурентами…
Менеджер мерзлякуватий (соло): … най їм трясця!
Дарина. Відмінно, відмінно… Дякую, сідайте… Ми ж – одна сім’я…А тепер ми, керівництво, висповідаємося перед вами. Слово надається головному психологові Сіроманець. Прошу…(підлесливо всміхається до Психолога).
Психолог. Панове…рідні наші співробітники…. Недарма Дарина Валентинівна сказала, що ми – як одна сім’я…Таки так….Тому дозвольте відзвітуватися, як наша компанія досягла розквіту й яку важливу роль в цьому зіграла психологічна наука, яку я тут представляю. Всім відомо, що співробітники нашої компанії розділені за категоріями, а це означає, що ми враховуємо індивідуальний підхід у їх просуванні, кар'єрному зрості. Але в нас ще є проблеми, та ми над ними працюємо. Головна наша проблема: що робити з «зиґзаґами»? Спочатку ми намагались їх не брати, поставили заслін із 100-сторінкової анкети, але вони якось пролазять до нашої компанії, маскуються, лізуть у всі шпарини.. Та й старих зиґзаґів не так просто позбутися. Багато хто не розуміє, яку небезпеку вони становлять для нашого процвітання, тому пояснимо, хто такий «зиґзаґ». Зиґзаґ – це суб'єкт, який не вписується ні в які рамки. Зиґзаґом неможливо керувати, він може зрадити кампанію щохвилини. Тому наша служба безпеки витрачає багато зусиль, аби за ними спостерігати, прослуховувати, підглядати за допомогою веб-камер та відеонагляду. Слава Богу, в природі Зиґзаґів небагато! Використовуючи свою природну дотепність, вони можуть бути досить уїдливими, відкривають очі іншим на рішення, які не передбачені керівництвом нашої компанії. Зиґзаґи не можуть трудитися в добре структурованих і контрольованих організаціях. Їх дратують чітка ієрархія й інструкції, строго фіксовані обов'язки й способи роботи. Їм, уявіть собі, необхідно мати високий рівень стимулу на робочому місці! До того ж Зиґзаґи не люблять проробляти конкретні деталі… Їм це нудно… Вони не занадто наполегливі в доведенні справи до кінця, тому що із втратою новітності вони гублять інтерес до ідеї. От що таке зиґзаґ і ви тільки уявіть, як керівництву важко їх приборкувати... Але ми не здаємося…. Разом в вами, нашими однодумцями, Кругами та Квадратами – ми доможемося успіху!
Юрій (видно, що він трохи напідпитку). Зиґзаґи, я з вами! Я сам у душі зиґзаґ! Не журіться!
Психолог (дивиться на Юрія страшними очима). Отямся, горе моє! (моргає працівникові служби безпеки, той підходить і стає у Юрія за спиною).
Психолог. Тепер ми надаємо слово нашому головному економістові. Прошу (скромно сідає поруч з Юрієм).
Економіст. Панове! Товариші! Соратники! Співробітники! Побратими!…Всі знають скільки уваги ми приділяємо матеріальному заохоченню наших працівників… Сьогодні на всю потужність діє формула, яку вигадав Тарас Михайлович - скромний учьотчик і расчьотчик нашої бухгалтерії.
Юрій. Поплескаємо Тарасові Михайловичу! Най живе пан Тарас! Тарас, не соромся, піднімись! Ми ж - одна родина...Ех!
Тарас підводиться, у нього на руці пов'язка із зиґзаґом.
Денис, Менеджери мерзлякуватий та розпашілий (Тарасові). Так це ти вигадав цю проклятущу формулу?
Тарас. Хлопці, клянуся, я вигадав не цю формулу! Я вигадав зовсім іншу формулу!
Економіст. Наш девіз: економія, заощадливість й ще раз - заощадливість. Цього року ми вже зекономили на відрядженнях менеджерів до Горлівки, Жмеринки та Жашкова аж 1950 гривень! Ці суми були спрямовані на відрядження нашого шановного Психолога на семінар в країни Карибського басейну. Вдосконалюється також система штрафів. Так, у цьому місяці штраф у 100 грн за перевитрату кнопок накладено на менеджера Дениса Паплюжного, який паплюжить всі зачинання нашої компанії. Із цікавим почином виступив відділ збуту: по приїзді із триденних відряджень вони з потягу йдуть не додому, помитися й зачесатися, а відразу ж – на роботу відзвітуватися за відрядження. До речі, економічний відділ вже давно виконує розрахунки по ночах, тому постало питання про душову та біотуалети. Шановне керівництво наразі займається цим. Нещодавно, навіть охорона їх не випустила з офісу о третій годині ночі, бо вважали, що вони святкували чиєсь день народження на робочому місці. Охорона зчинила страшний галас, ввімкнула сигналізацію, бо в нас суворо заборонено святкувати особисті дати на робочому місті. І як же охоронці були вражені, коли виявилося, що економічний відділ не святкував, а добросовісно і ревно працював до третьої години ночі! За фальшиву тривогу працівників охорони оштрафовано. Далі… В компанії створена когорта «старанних та сумлінних», куди всі намагаються потрапити, тому що когорту «старанних та сумлінних» систематично заохочують преміями та путівками на відпочинок.. І головне! Всі знають, що мірилом роботи в нашій компанії є втома! (показує на плакат). Тому сьогодні ми відзначимо тих, хто втомився найбільше і тим самим удостоївся нагороди від нашої компанії! (іде на місто)
Дарина (встає). Сьогодні ми вітаємо нашого Психолога, яка вимучилася більш за всіх. Подивіться яка вона виснажена! Їй і нашому дорогому директорові ми вручаємо путівки до Туреччини!
Юрій (іронічно). «Здесь мерилом работы считают усталость…».
Дарина (не зважаючи на Юрія). Трохи менше натрудилася, але теж допізна засиджується на роботі наша шановна Юристка. Вона так вхекалася, так втомилася, що позавчора навіть заснула на роботі...
Голос із залу. Разом з начальником гаражу!
Дарина. Не хочеться про погане....Але тепер про тих, хто ніяк не охляне... Менш за всіх виснажився наш знаменитий «зиґзаґ» Тарас Михайлович... Він вперто йде з роботи вчасно, не заощаджує кнопки й подає всім поганий приклад. Він навіть ходить у відпустку! В той час коли навіть керівництво собі такого не дозволяє… Він…Може ще хто хоче висловитися, щоб не було враження, що лише керівництво ним незадоволено?
Дівчина з залу (поквапливо). Я вчора бачила, як він не тією стороною совав папір до принтеру! І це, незважаючи на те, що на обгортці паперу велика жирна синя стрілка чітко вказувала, якою стороною сувати папір… Ганьба зиґзаґові, який хотів зіпсувати наш принтер!
Юлія (з міста). Ганьба! Ще додам… Того місяця зиґзаґ Тарас Михайлович так знахабнів, що приніс до бухгалтерії лікарняний. Хоча всі знають, що бухгалтерія лікарняні не приймає: захворів – відпросився на день – і знову на роботу. Навіть керівництво не може собі дозволити лікарняних!
Дарина. Але слава Богу, цей гидкий зиґзаґ нас залишає. Та наостанок він намагається підкласти нам свиню. Заяву на звільнення він написав з 13 жовтня! Уявляєте, яке нахабство! За таке хамство ми наостанок вирахуємо з його зарплатні вартість 10 коробок кнопок (шум в залі).
Психолог. Можу пояснити, хто ще не розуміє, чому 13 жовтня – то зухвалість. Може ще не всі знають, що бухгалтерія приймає всі заяви від робітників першого числа кожного місяця? Це для того, щоб головний бухгалтер Юлія В’ячеславівна не дуже втомлювалася.
Голос з залу. І могла працювати ще на десяти фірмах!
Психолог. … бо якщо вона буде приймати заяви від робітників протягом місяця, то буде так втомлюватися, що буде отримувати всі премії одна-однісінька. І от головний бухгалтер Юлія В’ячеславівна пішла назустріч і дає змогу і іншим робітникам відзначитися. Та й лікарняний цей Тарас Михайлович приніс не з першого числа місяця, і марно ми його спроваджували до лікарів, щоб ті заднім числом видали йому бюлетень з першого листопада. А він з тими лікарями скооперувався проти своєї рідної компанії і вони нас майже до божевільні не спровадили! Та годі про сумне…. Сьогодні у нас – свято, і слово надається головній юристці – Ларисі Іванівні!
Юристка. Ваша честь!.. Перепрошую… Дорогі співробітники! По-перше, юридичний відділ пересудився уже з усіма постачальниками сировини, на черзі – замовники. Це вплинуло на якість наших матеріалів. Постачальники нас оббігають десятою дорогою та ми розширюємо ринки і змусимо їх працювати. По-друге, юридичний відділ і далі поліпшує якість угод. На жаль, нам ще заважають відсталість і нерозуміння менеджерами наших завдань, але ми працюємо... Ми вже впровадили договори за знаком зодіаку, тепер на черзі угода, що враховує колір волосся замовника, його стать, расові ознаки та інше. Ми доможемося, аби клієнти самі оформляли замовлення, тож незабаром ми відмовимося від менеджерів. Поставимо автомат, клієнт обере свою стать, інші анкетні дані. Напише де він провів відпустку, хто його батько й мати, перелічить дідусів і бабусь, вкаже чи не хворіють вони, скільки у нього дітей. Після перевірки даних службою безпеки, клієнту вилізе з автомату угода із індивідуально розрахованою сумою. Клієнт засовує у автомат гроші і йде додому чекати, поки його будинок сам по собі обгорнеться. Так, так… Ви не ослухалися…Над цим працює наш виробничий департамент під керівництвом Дарини Валентинівни…
Всі (встають, хором). Ми з вами, а ви з нами! З нами вам буде пекуче!
Дарина. Так, менеджери зовсім не хочуть працювати…
Денис (вскакує). Та як можна работать, коли за тією формулою я вже получаю менш, ніж ваша секретарка. Це перше. І второє, як я можу торгувати, якщо на складах лежить тільки красна та зелена обмотка? Клієнт переважно просить сірий колір або коричньовий. А в нас тільки красний та зелений… Як я можу при цьому виполніть ваш божевільний план – мільйон гривень на місяць?
Дарина. Скільки можна втокмачувати? Немає сірого - пропонуйте червоний, зелений, чорний. Ви не хочете працювати із клієнтом! Так, у нас є ще проблеми... Сідайте, Ларисо Іванівно… Збори закінчені. Тепер – святкуємо!!! Пригощайтеся, відпочивайте, празникуйте! Ми з вами, а ви – з ними! Чорт… З нами, канєшно, з нами!
Всі починають їсти-пити.
Тамада. А тепер прошу уваги! Силами нашого могучого колективу та найкращими його представниками підготовлена концертна програма! Зараз конкурс. Мені потрібні троє дівчаток, найчарівніші дівчатка компанії «Обгортай-ко»! (обирає Дарину, Юристку та Психолога). А тепер три хлопчики (виходять Кирило Аркадійович, Менеджер мерзлякуватий ат Менеджер розпашілий). А тепер дівчатка беруть оцей одяг (простягає їм різнобарвний одяг: коротка спідниця, жилетка та капелюшок) та вдягають своїх партнерів. І побачимо хто перший! (Дарина, Юристка та Психолог починають вдягати, всі сміються). Перемогла неперевершена заступниця фірми «Обгортай-ко» Дарина Валентинівна! І вона отримує приз – мобільний телефон останньої моделі! (простягає їй мобільного телефона).
Дарина О, невже я виграла? Як мило… і несподівано… (загадково) А тепер готуймося до сюрпризу! (Іде за куліси).
Тамада. Виступає неперевершена, найдосконаліша Вєрка-Сердючка! Зустрічайте! (всі аплодують)
Виходить Юрій у образі лже-Сердючки. Співає «Всьо будєт харашо!». Всі підспівують та аплодують. Потім Юрій іде за лаштунки.
Кирило Аркадійович (підтанцьовує, намагаючись затягнути юристку за лаштунки). Мене моя бабуся відпустила до п'ятої ранку. Поїдемо у номери!
Юрій виходить перевдягнутий у своє повсякденне вбрання. Всі знову їдять. Виходять перевдягнуті відповідно Дарина, Юлія, Юристка, Психолог і танцюють східний танець перед Юрієм і приговорюють: «Ми – твої Гюльчатаї!».
Дарина (одхекуючись, Юрію). Ну як? Сподобалось! Ми – всі твої Гюльчатаї… Юрко, дивися яку компанію ми збудували! Га? Якби тільки декотрі ложку з рота не вибивали... Ось подивись… Подивися, що твій любий Тарас розіслав усім співробітникам по скайпу. Давно тобі казала: треба його позбутися (читає). «Завтра останній день моєї роботи на фірмі «Обмотай-ка». Іду сам. Всім дякую».
Психолог (підбігає до Юрія). Ну що, милий, сподобалося? А! Ви, Даринко, того листа зачитували? Боже, невже ми того клятого зиґзаґа позбулися? Аж не віриться…Юра, тебе, до речі, бачили біля під'їзду якоїсь хрущевки, коли ти сидів з цим проклятущим зиґзаґом Тарасом і пив коньяк наче останній безхатченко! Ти що, не міг його в якийсь ганделик повести, раз вже тобі конче необхідно було з ним напитися?
Юрій. Так, ми посиділи, випили, згадали золоті роки, коли наша фірма була маленька. А ось і він! (підходить Тарас). Тарасе! А може, треба було залишити все як є? Працівників небагато, хатня атмосфера... Квапитися нікуди... Адже це чудово, коли працівники кудись поспішають після нормованого робочого дня. Хтось на побачення, хтось до родини, хтось у театр або на футбол чи концерт. А на свята - торт від іменинника й квіти від.....
Ганнуся (чарівно вигулькує з під руки Тараса). …обожнюваного, вічно дотепного й демократичного директора...
Юрій. Ганнуся!!! Це ти? Хіба ти ще у нас працюєш? А чому я тебе так довго не бачив?
Ганнуся. Ви хотіли спитати: «Як? Тебе, Ганнуся, ще не з’їли?» Як бачите, ще не з’їли…Та вже доїдали!… Бо коли вам займатися простими смертними… Бо ви – Сонце…Чи хто ви там? Квадрат чи Коло? До речі, ми так досі і не знаємо хто ви: квадрат чи коло? Від нас це приховують.
Юрій. Смієся з мене…Смійся, смійся… (співає) «Смейся, паяц, над разбитой любовью!»
Тарас. М-да……«Здесь первые на последних похожи»…
Ганнуся. «И не менее первых устали быть может!».
Менеджери, Тарас і Ганнуся (разом співають, обійнявшися). «Скованными одной цепью, связанными одной целью: скованными одной цепью, связанными одной целью!»
Кирило Аркадійович (до Ганнусі). Ех, Ганнуся, люблю я тебе!
Тарас. А мене, пане Кирило? А мене ви любите?
Кирило Аркадійович. І тебе любив би... Та ти не тієї системи граната!
Дарина (відійшла з Психологом). Даринка так хвилюється, так хвилюється… Ще й Ростик... Поїхав сьогодні розлучатися зі своєю шльондрою, взагалі не знаю, що буде...А ти - молодець, обкрутила нашого Юрка...
Психолог. Але чого то мені коштувало! Ескортувала його в усі відрядження... Як же вони мені осточортіли! Увесь час те й саме: Рига, Вільнюс, Таллінн, Дрезден, Париж, Верона. У печінках сидять... Ви ж знаєте цих чоловіків: допоки в них перед очами миготиш, вони тебе ще пам'ятають, а зникла з очей… Істинно народна мудрість прорікає: як з очей, так і з думки… Але я своє виїздила! Народила йому сина - і тепер він мій навіки. Уже й друзі його підбурювали - кинь її, чого це вона з тобою скрізь їздить, ця сіра миша. А я таки вперта… І от виїздила своє щастя...
Кирило Аркадійович (проходить повз них, по телефону). Юльцю, а ви в якому квадраті?
Дарина. А я все думала, що Юльця його обкрутить. Та й на Ганнусю оком закидав. Я так боялася, що ця білява хвойда йому голову закрутить.
Психолог. Білявій хвойді треба було у нього на очах увесь час бути та й ініціативу якусь виказувати, а не глузувати з нього … А вона все пирскає, все підхихикує. Допідхихикувалась!
Інвалід-кур'єр (Денисові). Уявляєш? Я півроку йому жалівся, думав, що то менеджер… А він виявився директором!
Дарина. Ні, ви подивитеся на це «дітьо війни»! (показує на Кирила Аркадійовича)
Кирило Аркадійович (Ганнусі). А мені однаково, що відступати, що наступати. Мене моя бабуся відпустила аж до п’ятої ранку…
Ганнуся. Та відчепіться ви зі своєю бабусею!
Менеджери виходять на перший план. У них на чолі помаранчевим намальовані кола, трикутники, квадрати й зиґзаґи.
Психолог. Це що - бунт? Безглуздий російський бунт?
Денис. Ні, це – українська помаранчева революція! А шо? «Бєз лоха жизнь плоха?» От наші заяви на увольнєніє! «Завтра останній день нашої роботи на фірмі «Обмотай-ка». Ідемо самі. Всім дякуємо».
Юрій. Хлопці, і я з вами! ( Витягає з кишені помаранчевий фломастер і малює собі на чолі зиґзаґ).
Менеджери (разом). І нам! І нам! (Беруть в нього фломастер і собі малюють зиґзаґи).
Тарас. Революція зиґзаґів!
Інвалід-кур'єр. І я хочу бути зиґзаґом!
Інвалід-кур'єр малює собі зиґзаґ на лобі і залазить на стіл, де вже танцює Кирило Аркадійович з Юлею. Заходить Ростик із «нареченою» у фаті з марлі.
Ростик. Мамо, ми нарешті розлучилися! Привітай нас! (Менеджери, Юрій і Тарас тиснуть йому руку).
Тарас. А як же: «Любовний човен відпливає в незабутню подорож прекрасною рікою Кохання?».
Ганнуся. А як же «У цей воістину незабутній день, коли сама Природа плаче не дощем, а слізьми щирого щастя...»?
Дарина. До чого це, синочку? Чи ж розлучення святкують?
Ростик. Мамо, а хіба розлучення - це сумна подія? Навіщо нам мучити один одного, якщо ми такі різні? Я просто хочу показати усім, що не треба журитися. Бо розлучення – то не кінець світу. Життя триває... От ми й поїхали до РАГСу на автівці зі стрічками, зняли замок з моста, а друзі скинулися та організували нам антивесілля, де ми їм роздали назад їхні подарунки. А тепер ми б'ємо чайний сервіз, який ти нам подарувала на весілля..(б’є чашки). А ось простирадло від колишньої тещі (рве простирадло).
Психолог. Ростик! Але ж любов одна, а захоплень - багато! Ти не розумієш?
Ростик. Хто це сказав? Якийсь дурень, мабуть…
Психолог. Ростик! Люблять щиро й один раз у житті! Запитай у своєї нещасної матері. Подивися на бабусь і дідусів! Тобі здається, що ти любив! Насправді, коли ти зустрінеш ту єдину, від якої мурашки бігають по тілу й руки стають холодними, ти зрозумієш, що до цього моменту ти не любив!!!
Тарас ( до залу). Чорт, а я завжди так нудно розлучався...
Юрій. Маша, ти взагалі… нормальна таке верзти?
Денис. А що, її звуть Машею?
Тарас. Так, Машею...
Денис. А в юристки теж є ім'я?
Тарас. Запитай у служби безпеки або в гаражі. Здається Лариса Петрівна… чи Іванівна…
Кирило Аркадійович (злазить зі столу разом з Юлею і підводить її до всіх). Юлечко, я вас тут десантую. (До Ростика) Ростик, казав я тобі – вивчай матчасть...
Юрій. Ростик, а ти – молодчага!
Психолог (до Юрія). А ти мовчи, п’яниця…. Ти зламав моє життя…(До Ростика) Ти ніколи нікого не любив...Ростик, ти – дурник. Тішитися нема з чого. Ти тільки почав своє доросле життя й уже так по-дурному себе поставив...Шлюб - це знаходження компромісів і поступок, а ти - нерозумний, якщо одружився й не усвідомив цього... Шкода, що в тебе з...цією твоєю колишньою дружиною немає дітей. Ото був би для вас гарний урок!
Юрій. Машо, що ти торочиш? Мені страшно за тебе…
Кирило Аркадійович (до залу). З цими дамами – то ціла військова операція. Час спливає, а мені ж скоро повертатися до своєї бабусі…. Лишилося чотири години! А результату поки що – нуль! (до Юлі). Стартуймо! Стартуймо зараз! Юльцю, ти вже вивчила матчасть?
Юрій (піднімає табурета). До речі, ці табурети я зробив власноруч…
Ростик. Сам? А мене навчиш?
Юрій. А знаєш що… В мене – нова тема... Підеш до мене на нову фірму водієм? Будемо робити табурети! Тарасе, хлопці, пишіть заяви на прийом! Обіцяю соцпакет, восьмигодинний робочий день. Хто лишився після роботи – штраф. (До Ганнусі) Хто заніс пилюку в офіс на своїх струнких ніжках – премія. Згодні? Порушив інструкцію – бонус!
Ганнуся. Прийшов хворим на роботу – штраф!
Юрій. Ганнуся! Підеш до мене секретаркою?
Тарас (притуляє Ганнусю до себе). Не вимкнув світло у туалеті – приз! (Єхидно) Так, моя кицюню?
Ганнуся (теж насмішкувато). Так, мій песику!
Ростик. Не пішов вчасно у відпустку – покарання!
Юрій. Най живе Кодекс законів про працю України!
Ростик. Вимагаємо розширення прав трудової інспекції! Де перевірки трудових інспекцій?
Тарас. Надати трудовим інспекціям права податкових інспекцій!
Денис. Чому трудові інспекції не перевіряють дотримання прав працюючих?
Менеджер мерзлякуватий (обмахується віялом, начебто йому жарко). Не полікував зуби за рахунок підприємства – штраф!
Менеджер розпашілий (гороїжиться, начебто йому холодно). Не пішов у басейн за рахунок підприємства – штраф!
Ганнуся. Хто залишився після роботи – подвійний штраф за кожну хвилину затримки!
Денис. Не занімаєся спортом – штраф!
Ростик. Запізнився на роботу – нагорода!
Тарас. Дайош профспілкову організацію! Дайош виконання колективної угоди!
Психолог. Припинить цю вакханалію! Юрію!
Дарина. Отямся!
Юрій. Послухав жінку і не зробив навпаки – потрійний штраф!
Заходить розхристаний економіст.
Економіст. Там, кажуть, якась Криза до нас іде... З Америки...
Всі (хором). Криза? Яка Криза?
Далі майже по Гоголю. «Вимовлені слова вражають усіх як громом. Звук здивування одностайно злітає з дамських вуст; вся група, раптом перемінивши положення, залишається в скам'янінні».
