Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2546
Творів: 46145
Рецензій: 90212

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Рецензія

ЖІНКА-БІЙЧИНЯ

© Наталка Ліщинська, 11-02-2011
Відгук на книгу Ліни Костенко "Записки українського самашедшего"

Є у мене папочка «Вірші», а є «Проза». Так-от, підсвідомість завела мене саме у поетичну збірку файлів, бо ж відгук з душі проситься про книгу Ліни Василівни Костенко...  Її першу прозову, але  ж писала Ліна...

Афористична насиченість "Записок українського самашедшого" настільки ропова (ропа - розчин солі у воді), що читаєш і раптом помічаєш – йде кристалізація. Диво: текучий розчин слів стає твердим кристалом-лезом.

Авторка рясно сипле потужними афоризмами власного приготування. Усе чекаєш, що вони закінчаться, ну от-от, адже це не вірш, не коротка форма концентрації емоції чи думки, а більше, ніж 400 сторінок… Та ця густина у книзі не розріджується. Ні через сто сторінок, ні через двісті (а однієї-однісінької сторінки вистачило би не одному «митцеві» на все життя, аби перлини виловлювати і заробляти на свій хліб з маслом)!

А ти… стаєш рибою цього жаского океану або не витримуєш, викидаєшся на берег, геть подалі від нещадних валів отої книги, бо тобі конче потрібне повітря, а його нема. Це неперервний крик SOS і ти борсаєшся під тягарем усе потужнішої товщі чорноти над тобою. Потрібно сконцентрувати увесь свій здоровий глузд, змобілізувати нервову систему, аби витримати прозову Ліну Костенко.

Вона тебе знає - вона є тобою, але вона, на відміну від тебе, не збирається ховатися від Апокаліпсису. Ліна стає на бій, горлає у розпачі, та вимахує мечем ще і ще.

«...Бог усе нам хоче щось сказати, а ми не чуємо...» Бог усе нам щось хоче сказати через Ліну чи Оксану, а ми затуляємо вуха? Мужні жінки. Ера така. Коли цинічна епоха шевальє-шельм ось-ось складеться в принизливо-поразкову дулю, яку Сатана покаже людям, з’являється Жінка з мечем правди. Вона – хірург так насправді, просто пацієнт – держава, людство, планета – дуже великий, тому доводиться орудувати мечем, як скальпелем. І гною ж то, гною скільки… А вона народилася для того, аби кохати, щасливити, але не ухиляється, коли більше ніхто не здатен втримати меча-скальпеля. Несамовито кричить від жаху, та ріже далі.

Мабуть помилковими були би обидва твердження окремішньо: Ліна Василівна повстає проти кінця світу; Ліна Костенко волає проти Апокаліпсису України. Але вкупі ці два – нероздільна правда. Світ хворий, Україна хвора – великий організм занедужав увесь та з усіма своїми органами, й болячка – смертельно небезпечна. Хірург діагноз поставила правильний, і не зупинилася, і намагається орудувати скальпелем.

Три покоління: «шестидесятники» - вони ось-ось відійдуть із теперішнього, нинішнє -35-40-річні, та за мить сучасне – діти й підліток. Така палітра героїв, що перед читачем постає обличчя часу. А ще це - реєстрація історії, фактично не треба вивчати період з 2000 до 2005 року  за підручником, куди більше здатні розповісти "Записки українського самашедшего".

Я розумію майбутніх читачів: дуже гнітюче діє на людину, що читає "Записки...", той страшний діагноз - "божевілля Апокаліпсису" - для України і світу. А з іншого боку… ну як вилікуватися, ну хоча б спробувати одужати без правильного діагнозу? І ця жінка волає у пустелі Пророчицею загибелі старого. Вона ще й благає Бога про народини нового. Сила її молитви така, що Бог може почути.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 6

Рецензії на цей твір

Жінка з мечем і щитом

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Діма Княжич, 20-03-2011

Заздрю

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Tamara Shevchenko, 16-02-2011

Сторінку можна видерти. Історію — ні (нмсд ?..)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© George, 16-02-2011

а можно вас того?

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Валерія, 15-02-2011

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Сонце Місяць, 15-02-2011

Ліна Костенко...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Назарівський, 14-02-2011

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Зоряна Львів, 14-02-2011

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Любов, 13-02-2011

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Maria Goncharenko, 13-02-2011

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Любов Долик, 12-02-2011

Дякую, Наталю,

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© , 12-02-2011

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© михайло карасьов, 11-02-2011
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.9642510414124 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …