Ти не подумай, це не любовний лист тобі, єдиному і неповторному, це просто слова, які я так і не сказала тобі, які вже ніколи не скажу. Ці слова просто безглузді тепер, коли все вже відбулося, коли я почула правду з твоїх вуст, коли... Коли всі співпадіння були просто... просто випадком.
Я розкрила себе. Я сказала так, як було насправді. А ти... ти випробовував мене на міцність. Як мені здалося, це була перевірка на вшивість. Я не брехала, а от ти... Ці всі слова поза нашими зустрічами були брехнею. Ти сам – невдалий жарт долі.
Не думай, що ти ідеальний. Ти просто зідеалізований мною. Ти той, кого я шукаю. Ти такий, якого я прагну мати поряд. Не під, не над, а поряд!!! Я не знаю, який ти насправді. Ти випромінюєш надійність і впевненість. Ти те, з чим я завжди конкурувала. Ти той, який міг би захистити мене з моїми ненадійними думками. Ти такий...
Ти холодний. Ти... ти мертвий.
Ти камінь. Ти... ти раціонально спокійний.
У тебе нема серця. Ти його вирвав, щоб навчити мене жити так, як живеш ти. Хоча для мене – ти тільки існуєш, бо таке життя – мертве.
Ти сказав... Ти багато чого сказав. Я не вірю твоїм словам, бо мій навіть раціональний розум логічно не сприймає твоєї нераціональної поведінки. Ти так і не пояснив. Ти просто відмазався реальністю. А я... я повелася шалено. Я рік чекала цієї розмови і за 3 дні все закінчилось. Все раптово почалось і раптово закінчилось, розставивши деякі цятки над "і".
"Все бурлить і перевертається". Ти вбив мене цими словами. А ще... ти не віриш словам, бо тільки вчинки реально відкривають людину. А твої вчинки???? Ти ж сказав...!!!! Тобі також не вірити???!!
Я заплуталась. Це не любов. Але це пристрасть. Я хочу... Я хотіла... Я хотіла б залишитись з тобою... Я б хотіла випробувати себе, свою шаленість на витривалість. Я б хотіла замкнути своє дитятко і витягти тоді, коли в твоїй душі настане льодовиковий період. Але це вже неможливо. Випадок не може повторитися знову. Не знаю, за яких ще обставин ми можем "випадково" зустрітися. І як ти відреагуєш на мене.
Час іде. Я не можу викинути твої скляні очі за склом зі своєї пам'яті. Я не можу викинути твою холодну постать з душі. Я, напевно, не хочу. Твоя витримка манить мене. Я б хотіла просто сидіти і дивитися в ці кольорові озера тупої нерухомості.
Тупа міміка, тупий погляд прямо ввічі, тупі і прості рухи...
І це все ТИ!!!!
Чому ти не нагадаєш про себе???! Чому даєш себе забути???!!
