Хто є хто у цій поутанині?
Вона - засмучена і замерзша
Кава - що надає життя
Санчата - що дарують радість
Він - невідомо хто, Вона закохана у нього вже майже 3 роки
Друге Я - Запалений Мозок
Його товариш - жонатий таємно закоханий, але не в дружину
Капці - що зникли
Водій
Лікар
що то на вулиці?
день чи ніч....
Вона не могла зрозуміти... Було холодно. Замерзли пальці на ногах. Тоненька ковдра не гріла, від нерівного матрасу боліла спила. Що ж то день чи ніч? Ранок чи вечір?
Боліла голова. Вставати не хотілось, знала що стане же холодніше. Але треба... Вона ненавиділа слово "ТРЕБА"... Треба зварити каву, зігрітися, глянути на годинник...
Кава... ця думка зігрівала... знову стан напівсна, здалося, навіть, що вони відчуває запах кави, міцної, добре звареної... З посмішкою відкрила очі та простягнула руку за тою кавою... але знову пустота та холод...
-тре вставати...
ніхто не відповів... воно й не дивно, як може відповісти пустота або холод
Чорт забирай! Кудись капці поділись! Швиденько ступаючи босими ногами добрела до кухні. Повсюду бруд та таракани... скільки ж вона спала... навряд чи довго... може це завжди в неї на кухні так... не помічала... ААпчхи-апчхи-апчхи... у. .у. .у. цього тільки не вистачало... застуда..
хни-хни-хни... застуда завжди вибиває з колії.. хни...
Кава.. де ж кава... є ..а турка... була... нема... О є!
Кава вийшла добра) інша й не могла вийти... практика ж така...
ой... Ой... ОЙ... знову... Апчхи-апчхи-апчхи-апчхи-у-у-у-хни-хни-хни... чотири... точно хворію...
А де у цій квартирі ванна? Є! і вода гаряча є! Ото дива! Апчхи! Повна ванна гарячой води з приємними маслами... через 15 хвинин вона вже почала почувати себе людиною...
Але відображення у дзеркалі було не зовсім те.. не те що має бути...
Ще кружка кави і яєшня зі шпондером, Ой! можна жити!
Апчхи... але то не важливо!
Десь були санчата... зима ж на дворі, ще й зі снігом! Плювати вона хотіла на той 20 градусний мороз! Плювати! Коли біля дому є така гірка, а в неї є такі файні санчата! на гірці мабуть немає нікого... у такий то холод....
Друзі, друзі, та знайомі мугикала вона собі під ніс гортаючи записничок... Але... 3 подруги послали її... шось тут не те... а 2 спитали чи здорова вона... одна сказала, що лише шизофренічка буде дзвонити о 3-й ночі і пропонувати покататись на санчатах...
От воно що! Так і не подивилась на годинник... Смішно)))) Але Йому можна подзвонити, він зрозуміє... вмовляла себе... у Нього був вимкнений телефон.... а на що було сподіватись?...
Не втрималась і на руці 2 сльози! Та пішов він! Якого біса?! чого це вона має псувати собі настрій? через нього? Геть! Усі думки ГЕТЬ! Існують лише санчата і сніг!!!!
На вулиці було таки прохолодно, м"яко сказано - прохолодно... -25... соплі замерзають!
По дорозі "зустріла" нічний кіоск, а у ньому "зустріла" маленьку пляшечку вина. Життя налагоджується!
Як давно вона не каталась на санчатах! Та ще й так по дитячому! Не боячись розбитись! І кричати від захоплення тією швидкістю! Повний рот снігу - результат трохи невдалого маневру. Але то пусте! Каталась і немогла накататись... знімала напругу останніх тижнів, повністю розслабившись летіла на зустріч задоволенню!
Сніг, вона на снігу і зорі над нею! Хіба не чудово?
От блін! Знову виповзає її Ворог - друге Я, чи як вона ще його називала - Запалений мозок...
Виповз і шось теревенить!
НЕ ЧУЮ!!!! Не хочу! Пробився гад!
"про Нього згадай! З ним краще було б..." ні ні ні!!!! Не краще! Вона обожнює самотність! Бо її ніхто до кінця не розуміє! А він тимпаче!
Сніг і зорі...... то чудово та дивно... зорі танцюють свій танок.... вона радіє сніжинці що впала їй на носа....
Так добре, очистилась від тієї погані, що точила їй серце
"від якої це погані? ти ж не розлюбила його? ти страждаєш! ти дурепа!"
пішов ти! Якби ж то тебе позбутися....
Настрій запсував, падлюко... не зло а напівжартівливо думала вона....
певно шо час додому йти... Шоста ранку! Змерзла і все болить....
По дорозі додому зустріла 2 літри вина...
Добра штука глінтвейн, няма....... Особливо сидячи у кріслі, слухаючи музику... трошки відігрілась... але застуда буде 100%, у носі свербить і її чудове "ААпчи-апчхи-апчхи-апчхи-апчхи-хни-хни-хни" трохи музику того, як воно? ну! Не чутно музики за тим Апчханням! ОТ!
Вино дало у голову і Запалений Мозок виліз, звідки саме він вилазить вона не знала, але звідкись з глибокої ями її розуму якого не було.
"він може з дівчиною... тому і телефон вимкнув... правильно... хіба йому потрібна ти?!"
Потрібна! Іди геть! Я тебе не питаю! Він виспатись хотів от і вимкнув!
"шось часто він не виходить з тобою не зв"язок...???? то у ного вимкнений телефон... то він його не чує... то ше щось... дивно... тобі так не здається?"
Ні! Не здається!... все! сама почала цю розмову і тепер це надовго... до сліз... та подряпаних ніг... Всі чомусь на руках надрізи роблять, а вона ноги дряпає... Це почалось ще з того Для Валентина, коли вони були поруч але не разом...
"згадала! молодець! то як кохає чи ні? ні... сама знаєш що ні, чтого ж мучаєш себе і мене Запаленого за компанію?"
Любить... Любить!
"з якого то дива? він тобі те казав? чи я шось пропустив?"
не казав... але скаже... а як ще не кохає то покохає! Сльзи вже текли по обличчю...
"коли!? Коли!? ти вже майже 3 роки чекаєшь того! але ніяких ознак закоханості він не проявляє..."
а чому тоді чому??? В очі так дивиться??? Що шукає? Падлюка!
"чого ти на нього сердишся? хіба він винний що не кохає тебе?"
чого ж так дивиться?
"ну хто його знає?..."
то чого ти тут усю цю розмову завів!? Чого!? Я вже плачу!
"сама винна..." прошепотів мозок і поліз у свою яму...
а вона залишилась наодинці зі своїми сльозами та вином... вона завжди негативно ставилась до тих жінок що давали образити себе, вважала їх слабкими та неспроможними дати відпір... а тут виходило що вона сама така! Закохалася, неначе дівчинка і вже страждає три роки! З перемінним успіхам страждає... мається на увазі, що інколи з"являється хлопчина і тоді вона страждає за тим хлопчиною, але то не довго...
Дістала телефон, поклала перед собою....
ну подзвони.... прошу... почуй мене... ну...
колись це спрацювало... тоді вона їхала з дня народження і притулившись до вікна маршрутки благала "Сашко з"явись... Сашко з"явись" то був час вони страждала за Сашком, а не за ним... Довго страждала... місяців зо три...
І він з"явився, Сашко, тобто. Зателефонував. О першій ночі, коли вона змивала з себе напругу того дня... Вона не почула... але коли прокинулась від будильника, який забула вимкнути, то побачила що хтось дзвонив... Сашко... чітко ж написано САШКО! Не повірила, потерла очі. І справді Сашко! Дзвонив! Не вірила! Знову заснула не випускаючи з рук телефон, наче боялась що зникне те диво... Прокинулась... згадала, боязко поглянула на телефон - може наснилося? Серце на секунду завмерло, але потім забилось частіше! Дзвонив! Він! Так здалеку!
Цілий день ходила неначе осяяна, посміхалась без причини, не чула слів... Спробувала зателефонувати йому
.. але... скинув... може то він помилився і набрав її номер випадково? не хотіла вірити в це! Передзвонив аж через 2 дні, у вівторок... Просто хотів поговорити... а скидав тому що дружина поруч була... завжди у неї так...
І ось зараз плачучи дивилась на телефон і шепотіла: з"явись... З"явись... чого так в очі дивишся? чого являєшся мені у сні?
чого звертаєш ти до мене чудові очі ті ясні? з"явись! Благаю з"явись...
Але телефон мовчав....
Допила глінтвейн і не роздягаючись залізла під ковдру, її трусило - від температури і від сліз....
Згорнулась калачиком і схлипуючи шепотіла в мобільник з"явись... з"явись... так і заснула... поринула і світ де вона радіє... де поруч є той хто захистить, хто притисне до себе і буде так тепло і затишно...
що то та гидкий звук?! мабуть будильник... але сьогодні ж неділя... чи ні?
Ні не будильник... хто ж то дзвонить? кому вона потрібна... шо за номер? В книжці його немає! Але знайомий...
-так - ооой шо ж то з голосом?
-це ти? - знайомий голос...
-це я, а ти хто? - шо ж то з голосом?
-а що з голосом?
-все нормально! хто це?
-а ти не пізнала?
-ще одне дебільне запитання і я вимикаю телефон! Хто ЦЕ?
-у зла яка... це я... тобто Тіма...
-той Тіма, який друг його?
-ти кажеш загадками, але я тебе зрозумів... здається.. Я той Тіма, шо казав що ти все випила...
-а! привіт....
-нерадісно...
-ти нахабнієш! Розбудив мене! І чого?!
-ти не могла б до Нього *** приїхати.
-шо? нащо?
-він захворів, а ти лікар...
-ти дивний якийсь!
-ну він просто застудився...
-то звари йому чаю!
-він тебе звав...
-що...?
-звав тебе, чесно, просив щоб приїхала...
-йому що так погано?...
-ну те так шоб так, але й не добре, і каже, що нічим лікуватися не буде поки ти не приїдеш...
-а він може говорити?
-ну так, зачекай.... привіт (ледве сказав, до серця підбіг біль), ти приїдеш?
-ну звісно! Скоро буду! чекай на мене!
забігала по кімнаті не знаючи за що хапатися! І сміялась і ридала! Він покликав її, Мозку ти Довбанутий! Чув? Мене, покликав!!!! Мене!!!! Мозок приголомшено мовчав! але йому погано... апчхи... і мені погано... але заради нього вона ладна померти! Треба зосередитись та зібратись! тихо... вдих... видох... вдих... видох...
Вже 10 хвилин вона мерзла на зупинці! Жодної маршрутки... нічого підходящого... таксі брати? він чекає! чекає лише її...
Так добре їхати до нього, в теплій машині з сигареткою.... "а то нічого шо ти до хворого їдеш?" от пробився! Я їду до нього... все... тема закрита... так до нього... все зібрала? чи ні? здається все: ліки, все що знайшла, варення, сиропи, шось іще... посміхаючись згадувала як бігала по квартирі без капців, по тій холодній підлозі, а потім гаряченний душ і розслаблення... до нього до нього. У цей момент вона була щаслива, він покликав її, не когось а її, отже щось значить для нього! Ще одна цигарочка і водій не проти, посміхається їй, старий козел, ну і вона цому посміхнеться, хай сьогодні у всіх настрій буде чудовий! Незважаючи на те що в неї температура і голова розколюється вона посміхалась і була щаслива....
"До будинку не тре, ага... так...тут... я пройдусь... не бійтесь не змерзну! Мене любов гріє!" Ще одна посмішка для водія! Гріє вперше за три роки! Ще одна цигарочка на морозі коли заіндіває обличчя, але вона посміхається, посміхається будинкам, перехожим, воді в озерах, небу та сонцю! Життя чудове... Ось і його будинок... його під"їзд... двері його холодної квартири... зупинилась... може то жарт був а вона повірила? піти геть? а як йому дійсно погано?
Дзззииинь! прикусила губу та закрила очі!
-Привіт!
полегшення і боязкість...
-привіт я ... я ...приїхала...
-радий тебе бачити! Заходь, шо ти якась сама не своя?
-Я? та ні? чи так? то тобі здалося?
-а... а він на кухні...
-ці останні кроки до нього по вузенькому коридорчику, ой... Господи як страшно! і чого?
Він сидів без ознак хвороби та пив пивко... посміхався тією посмішкою, яку вона ненавиділа і обожнювала одночасно!!!
-Привіт! Як доїхала? ти швидко!
І голос не захрипший! Муйнула гидка думка і Запалений впевнено виповз з ями її підсвідомості! але вона його не чула!
притулилась до стіни, в очах сльози в голові гидкий біль, суглоби ломить, боляче...
-і... і що... це значить?- слова зриваються в них сльози і біль!
не помічають цього! Два дружбани!
-та ми тут пивка випили, і вирішили дізнатись хто до мене приїде о сьомій ранку у такий мороз.
-ти одна така, а ми ого-го скільки обдзвонили! що? що з тобою?
-дізнались? ДІЗНАЛИСЬ!? ви - не може говорити! ридання та кашель переривають її!!!! Сповзає на підлогу... не нає сил не має нічого... крім того що від просто випробував її! він напився та вирішив перевірити - Падлюко!!!!
-що з тобою! Ми хотіли як краще!
-я... як .... дурепа... летіла сюди!... на таксі... до тебе... а ти... тобі... ти... Ти посміявся з мене!
-Ми хотіли бачити тебе, чесно - обидва підскочили до неї і стурбовано заглядають в очі - що сталося? Що з тобою!!!!???? - У нього зривався голос
як погано... все болить... голова неначе чавуном налита... у душа... ой... як боляче, енма чим дихати... він вирвав її душу!! Розірвав! Розгриз! Виплюнув! В унітаз! На смітник! Серце й душу! У гній та у болото! Розрізав тупим ножем на 200 частин, як качку по пекінські! Топтав, вдавлював в асфальт своїми гріндерсами, наступав душі на очі, на ніс, на груди і на серце, що палало у вогні... розчавив... розбив...
-падлюко...
забилась у куток... її трусило... вона не бачила майже нічого і відчувала лише свій біль
-їй погано! Це була невдала ідея!
Протверезіли обидва.
Він спробував обійняти її, відняти її руки від обличчя, розпитував, кричав! і в якийсь момент випадково доторкнувся до її обличчя.
-вона вся палає! У неї температура!
зблідли обидва....
вона тихенько схлипувала і шепотіла "я любила... а ти... любила... кохала...."
-вона не чує нас?
-ні!
-лікаря! Дзвони у швидку!
-я? може ти?
-яка різниця?!
-через скільки приїдуть? не сказали?
-не... сказали в ліжко покласти...
Вона пручалась і хникала як дитина... щось розповідала... але вони стурбовані не чули її...
-вона з температурою, хвора, приїхала заради тебе, я заздрю тобі...
-та до тебе також приїхала б...
-не кажи дурниць! Вона кохає тебе до нестями! чи кохала?... їй Дуже погано і мені здається, що це результат не лише застуди...
-кохає? ти дійсно так думаєш? кохає...
-ти що сліпий, глхий та тупий обночасно?! Вона як тільки почула твій захрипший голос одразу ж кинулась до тебе! і це тобі лише сьогоднішній день... а скільки ще того було... ти хіба не бачив?
-та щось може й бачив, але думав що то інше. я таки тупий... вона приїхала заради мене?! то я... кохає!!! і я кохаю...
-то я теж бачив і думав чого то двоє закоханих так поводять себе. Ну її ще можу зрозуміти! дівчина! А ти?...
-а що я... я і не думав і повірити не міг... кілька разів дивився в очі, шукав там щось.. довго дивився...
-і що? не знаходив?!
-я якось не встигав... вона починала посміхатись і питати що я хочу, а я мовчки відходив.. а вона потім... сумна якась була і на мене поглядала... а я тільки зараз зрозумів що я бачив...
-пізненько ти зрозумів!
-а ще не наважувався бо "одна компанія", от я дурний!
-та не дуже розумний, як ти тепер вибачатись будеш? пояснювати все?
-та то ж твоя ідея була!
-і моя ідея сказати, що ми ще 20 дівчатам дзвонили? моя?!
-ну не міг же я сказати, що ми дзвонили і вдавати все те бо я дуже хотів бачити її?
-а чому б і ні?! ти ж почав про неї розмову, сказав що вона така справжня!
-а ти сказав "то подзвони їй"!
-яка різниця... забули... коли вже той лікар буде! швидка, блін!
Дзвінок у двері! Схопились обидва "Я відчиню!" І побігли до дверей разом!
Лікарем виявився дядечко з борідкою і з інтелігентними окулярами на носі.
-де хвора? де руки помити можна? розкажіть що саме з хворою...
Поки руки мив розповідали. А потім довгі 10 хвилин курили під дверима спальні.
Стурбоване обличчя лікаря нічого доброго не обіцяло.
-Довели дівчину! Хто з вас постарався
-???? що з нею.... - Його ледь чутний шепіт, зблід а серце билось як несамовите!
-шо? застуда, бронхіт і нервова гарячка! Повний набір! Стрес перенесла надзвичайно сильний!
-і що... це ДУЖЕ небезпечно?
-дуже, догляд гарний треба, і ліків багато і ще... щоб не нервувала... може її у лікарню краще?
-Ми все зробимо! І ліки і догляд! Не треба в лікарню! Ми зробимо.. все...
-ну гаразд! Я зробив укол, вона через хвилин 20-30 засне і проспить годин 10, а потім будете робити все як я скажу! Я живу тет недалечко і тому завтра зайду, ось мій телефон, тут я написав які ліки потрібні. І головне запам"ятайте - не нервувати!
-що тепер?... що далі?..
-ти іди до неї а я в аптеку збігаю...
-ти? ти... - слабка настільки що не може втримати сьози, ці сльози схожі на ті що течуть з очей коли вона вип"є і згадує його... все як у ві сні... лікар... що він тут робив? сказав що засне за пів години... встигну.
-послухай, я все маю розповісти, ти маєш знати, поки я не заснула, бо потім не вистачить сміливості, а зараз і час є і сили...
-ти не турбуйся... мовчи...
-Ні! Я розповім все! Як я кохаю тебе... я погано розумію що тут відбувається, мені погано... Але ти маєш те знати...
давно... давно я покохала тебе... Певно це сталось тоді як сиділи і Арішки, коли піцу їли.. пам"ятаеш? Ти такий гарний був! Такий весь... і білому светрику... сподобався... потім часто бачились... ти не помічав... їздили разом в Умань... а коли додому їхали, то я стомлена заснула у тебе на плечі... так добре було... надійно та затишно... а ще ти тоді вино галіме купив... самому довелось пити! пам"ятаєш? певно ні... Бачила тебе часто... думала завжди... ти знаєш ти врятував мене від жахливих думок, бо тоді я про тебе думала... дякую тобі за те... А потім був той день Валентина коли я думала що помру! Забула сказати, якось ми гуляли з тобою до 2-х годин ночі і розмовляли просто як друзі... то восени було... ти сказав чудову фразу "Просто гулять и пинать листья...", не про нас сказав... Той день Валентина! Коли я була поруч з тобою але не з тобою! Могла доторкнутись до тебе але не могла обійняти! Могла говорити до тебе але сказати те про що думаю не могла! Виходила і дряпала ноги в туалеті... трохи допомагало... а потім знову лягала поруч і поринала у півсон де було так добре... Добре... я мріяла... як далеко я заходила у своїх відчайдушних сподіваннях! але... А наступного дня мені було погано! Так погано, що я записала 6 сторінок щоденника! Я мріяла на сторінках! Ридала та сама закривала собі рота! Тоді я спробувала вірші писати... вони наповнені відчаєм та сповнені болем... Але все забувається... я забувала тебе чи думала, що забуваю... Зустрічалась з іншим... просто зустрічалась, без почуттів... Побачила тебе... знову дах поїхав... не знаю від чого від вина, чи від твоїх очей... Я дивилася на тебе і ЧІТКО усвідомлювала КОХАЮ! до нестями, до втрати усіх інших відчуттів, втрати себе... а ти з дівчиною був.. як боляче було, серце розривалось! Бачила твої очі, вони знову дивились у мої, щось там вишукували, я сховала очі - злякалась, що ти все все зрозумієш... А потім... потім було літо і Ялта! Весело було, були поцілунки під луною, нічні прогулянки, але без почуттів, краще скажу без кохання... було і кохання, але воно не змогло вбити почуття до тебе, бо ті кляті почуття такі сильні! Було кохання до жонатого, мені на таких щастить... - поглянула на ..........., що стояв біля дверей - до жонатого, дорослого, лагідного, довго потім згадувала його, майже кохала... ви з ним чимось схожі... знаєш, я сьогодні сиділа п"яна над мобільником і благала "подзвони, подзвони..." і ти подзвонив... і з ним так було... подзвонив... але він не такий жорстокий як ти!!! Але потім я знову тебе зустріла! І у тебе знову був той погляд!!!! Ти знову щось шукав!!! Що ти шукав?.... що... знову погляд, а я вже думала жо вийшла з-под його влади, думала, що не кохаю, але ні... кохаю... Наступного разу ми зустрілись на Новий рік, у тебе вдома... велика компанія, купа п"яних, ти не звертав на мене уваги... нічого крім посмішки... там був друг якого ви всі давно не бачили, а я взагалі бачила вперше... він був уважніший до мене... так ми і заснули тоді: ти, я і він, але ти певно не пам"ятаєш цього... Новий рік скінчився, але невдовзі нова зустріч! Знову в тебе вдома! І знову був друг, з яким було цікаво, а потім сварка і бійка і пів ночі гуляння холодним Київом, без тебе, звичайно... Ще одна зустріч також з Другом пов"язана.... Ми тоді його проводжали... я дивилась на тебе на нього на тебе на нього... і знову дивний погляд! Але тоді їхав друг, не було часу думати про те... Друг поїхав, я їхала в таксі і думала як не розревтись... не через тебе. через нього. Була в тебе в гостях, за чимось заїхала. Пили вино з друзями, виявилось що для мене пів пляшки за 15 хвилин це багато і тоді я, мабуть вперше, точно не пам"ятаю того, вперше почуття виказала... п"яне дівчисько, яке посадили в таксі та відправили додому... Далі ми бачились уривками... не було часу на все те... чи то я так собі казала, щоб заспокоїтись... А ще була чудова зустріч на травневі свята. Знову погляд! Ти пам"ятаєш?! Я розмовляла з подругою, хтось купляв пиво, а ти став навпроти мене і подивився прямо в душу! а я... знову відвела очі... Сиділи у лісі, біля вогнища, з гітарою та вином, загорнувшись у покривальце... Я була щаслива... але то скінчилось, вийшли з лісу... ой... якось у голові плутається все... але мені здається.. що то саме тоді я несла гітару, а ти за руку виводив мене з лісу... Поза лісом чар вже не було, і здається тоді... чи не тоді... Я познайомилась з ..... сподобався з першого погляду, галантний, ввічливий.... А ти, ти тоді сир вронив на землю, підняв і поклав назад, і ніхто крім мене того не помітив, наші погляди зустрілись і ми почали сміятись як діти у яких є спільна таємничка!
А потім ми не бачились довго-довго, ні брешу! Бачились! У тебе на дні народження! Але то було так...
А потім дійсно довго не бачились, я думала, що з"їду з глузду! Задихалась! Побачила - неначе свіже повітря ввірвалось до легень! Недовга розмова... А потім була подорож... чудова і гидка одночасно! Чудова бо у Львові і гидко бо з тобою, але не твоя... А я тоді напрошувалась і все випила? так ти казав? ну вибач... я таке гидке стерво! не краща за тебе! ти так думав? я тоді думала що розлюбила і знову обдурювала сама себе! хоча там ти був неприємний, ви всі були неприємні!
А далі Новий рік, ми і до того бачились але то все не важливо... Новий рік, дякую тобі за нього він був чудовий! а знаєш що було найкраще!? Тоді на кріслі... ти і я... і музика... просто півсон... певно цього досить...
Вона намагалась сказати ще щось але слова зривались з губ без звуку...
напружилась, і звідки взялись ті сили? ... як засну ти заграй мені і заспівай... хоч трохи... трохи... музиканта... хоч... заграй...
Він тримав її за руку, сумний і нещасний... "Я ж не знав..." "Ти знати не хотів... так проблем менше! я піду на кухню, а ти співай..."
